Раду I

Він, можливо, почав своє правління як єдиний правитель після 9 липня 1374 року. На жаль, немає ніяких волоських документів, які можуть підтвердити його царювання. Є кілька зовнішніх згадувань про нього, в першу чергу документи Угорського королівства та сучасної італійської хроніки, а також пізніх записів та фресок, написаних на стінах собору Куртя-де-Арджеш і важливої кількості монет (дукати, динари і бани), які чеканів воєвода. У 1377 році під тиском Угорщини та волоської боярської опозиції правитель Волощини Владислав I змушений був поступитися волоським престолом своєму молодшому братові Раду I.

Відносини з угорською королівською владою під час його правління залишалися напружені, в результаті збройних конфліктів. Деталі цих боїв залишаються неясними. Італійська хроніка «Cronaca Carrarese» розповідає про похід угорського короля Людовика Великого між 5 липня — та 14 серпня 1377 року з метою підпорядкування господаря Раду I. Ці напружені відносини, яким передував бій, підтверджуються регістрами Венеціанської республіки, де в тому ж році, з'являється велике замовлення військових обладунків, які зроблені для волоського воєводи. Ці обладунки повинні були носити ті «armadura da cavali» (війська Волощини), кількістю 10.000 (трохи перебільшена), які були переможені в битві проти угорського короля, як вказано в італійським літописі.

Важко сказати, чи війська волоського воєводи були дійсно переможені, з документів Угорського королівства, які були опубліковані в наступному періоді, здається, що угорський король раніше мав намір підкорити невірного воєводу. Таким чином, 19 листопада того ж року, король обіцяв саксонським торговцям Трансільванії від Брашова, що якщо Валахія стає його володінням, він знижує збори, навпаки, в порядку, вказаному поміщикам Оршови в 1382 році, через які він був зобов'язаний заборонити вести будь-яку зовнішню торгівлю товарами з Валахією і оберігати межі «день і ніч» звітувати все що сталося, в той же час Северін та Оршова з'являється як прикордонні пункти, таким чином, припускають, що східна частина Банату була приєднана до волоського воєводи Раду I.

Можливо, пов'язана з цим фактом дивна назва дана воєводі в біографії Сигізмунда Люксембурга, в якому, говорячи про Влада Дракулу, Сигізмунд сказав, що він був сином «Merzeweydan» (Мірчі) і онук «Pankraz dem Weisen»(Панкраз Мудрий). Ім'я Панкраз (Панкрат) пояснюється спотвореним ім'ям Раду Бан(Пан) (бан Северіну, назва взята після завоювання території). Тим не менш, волоський воєвода, в іншому угорському документі, який є сучасником подій 1377 року носить також дивну і незрозумілу назву «Годон».

Раду I зі своєю дружиною Аною Калініцою

Важливою подією пов'язаною з правлінням Раду I є перевезення останків святого Філофті з Тирново в Куртя-де-Арджеш, подія, яка відбулися в 1384 році, в собор в Куртя-де-Арджеш, який став сховищем останків святого і чиїм ктитором був Раду I з братом і батьком. Його діяльність як ктитора релігійних установ робить його одним з найактивніших правителів Волощини, будівництво великої кількості церков в Тісмана, Козіа і Котмяна були найважливішими. Крім того, під час його правління були побудовані два католицьких собори - в Северіні (1380 рік) і Арджеші (9 травня 1381 року) і також католицький монастир у Тирговіште .

Ще один важливий і спірний момент в його житті представлено ​​правління в Відінському царстві. В основі цієї теорії є нерозбірливі написи на стінах собору Куртя де Арджеш, в якому деякими дослідниками, виявлені титул «domn singur stăpânitor al Ungrovlahiei, al Vidinului și al oblastiei Vidinului» («єдиним правителем Угровлахії, Відіна і Відінської області»). Це правда, що відносини між волоськими правителями Владиславом I та Раду I і болгарськими царями з Тирново і Відіна, Шишманом і Іваном Срациміром були дуже напружені, причому останній вів боротьбу за спадок на батьківський трон. Після того, як Владиславу I вдалося анексувати Видин, але пізніше він віддав її законному правителю. Цілком можливо, що те ж саме було зроблено Раду I, хоча докази, що підтримують цю теорію, є недостатніми.

Точна дата його смерті, а також його могила, залишаються невідомими. У результаті археологічних розкопок, в 1920 році в княжому некрополі, розташованому в соборі Куртя-де-Арджеш, була знайдена багата гробниця кінця 14-го століття, імовірно в якій був похований Раду I. Аксесуари та ювелірні вироби показують його як потужного феодального правителя.

У 1383 році після смерті Раду волоський престол зайняв його старший син Дан I.

• Басараби
• Список господарів Волощини

Правителі Волощини
Попередник: Владислав I Влайку	Господар Волощини 1418 — 1420	Наступник: Дан I