Влодзімеж Висоцький

Освіту здобув у Києві, де жив і працював усе подальше життя. Тут польське Влодзімеж трансформувалося (з доданням по батькові) у Володимир Вікентійович.

Був віце-президентом Київського технічного товариства.

Могила Володимира Висоцького на Байковому цвинтарі. Фото 2019 р.

Висоцького поховали на новій польській ділянці Байкового кладовища в Києві, поховання збереглося. Координати поховання 50.24.9890, 30.30.5880.[3]

Висоцький — автор історичних поем «Ляшка» (1883) та «Оксана» (1891). Поема «Ляшка» відображає спільну боротьбу українців і поляків проти Кримського ханства. 1912 року поему перекладено українською мовою.

У поемі «Оксана» відтворено події на Правобережній Україні під час Польського повстання 1863—1864 років.

Висоцький видав збірки віршів «Всі за одного» (1882), «Нові діди» (1884), «Сатири й байки» (1894). У цих збірках він змалював побут польської шляхти в Україні, висміяв окремі сторони її життя.

Висоцький добре знав твори Тараса Шевченка, був знайомий з Іваном Франком.

Творчість Висоцького цінували Іван Франко, Леся Українка, Еліза Ожешко. Так, у листі до Елізи Ожешко (Львів, 13 квітня 1886 року) Іван Франко писав: «Щиро дякую вам за присилку поеми В.Висоцького; деякі його вірші я знаю і ціню. Будучи у Києві, напевно зайду до нього». У листі мова йшла про поему «Ляшка», видану у Києві 1883 року.

У статті «Сучасні польські поети», написаній уже після смерті Висоцького, Іван Франко дав розгорнуту характеристику творчості поета [4]:

«…В 1882 р. вийшов перший поетичний твір молодого київського фотографа Володимира Висоцького, в котрім видно було невеликий, але свіжий і енергійний талант. Молодий поет розпочав сатирою «Всі за одного», в котрій висміяв безхарактерність та марнотратство польської шляхти. Висоцький інтересний уже хоч би з того погляду, що в цілій своїй поетичній діяльності (він умер 1894 р.) обмежився на епіку. На його лірі були тільки дві струни — сатира, що переходила іноді в карикатуру і робилася несмачною (наприклад, поема про Бісмарка, котрого змальовано як бісового сина), і чутливо-патріотична нота, що найповніше відзначається в поетмі «Ляшка» (1894 р. вийшло третє видання). Хоч і як подобалася українсько-польській публіці ся поема, та, на мою думку, її поетична вартість дуже невелика… Найкращим твором Висоцького я вважаю поему «Оксана»… Висоцький ані артист не великий, ані майстер поетичної форми; його вірші дуже часто дерев'яні, балакучі, мляві, його поетична техніка дуже примітивна, смак невироблений, навіть мова не зовсім чиста. А проте чути в його поезії якийсь подих свіжості і сили, якусь мужню енергію, і в тім головна її принада».

1887 року Володимир Александров переклав українською мовою вірш Висоцького «Українська мелодія».

Іван Франко з дружиною Ольгою Хоружинською 1886 р. сфотографувалися у В. Висоцького одразу після одруження на пораду польської письменниці Елізи Ожешко.

1871 року Висоцький відкрив у Києві фотоательє. У 1880—1886 роках у цьому ательє працював Альфред Федецький.

1884 року Висоцький виконав фото Лесі Українки в народному вбранні, 1886 року — фото Івана Франка з дружиною, 1890 року — Володимира Антоновича.

Висоцький сфотографував багато київських споруд.

• Радишевський Р. Київський позитивіст із романтичним серцем / Ростислав Радишевський // Голос України. — 2016. —p;182 (24 вер.).
• Жадько В. Поляк, який фотографував великих українців // Кримська світлиця, 2012. 13 січня. № 1.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1986. — Т. 1 : А — Калібр. — 752 с. — С. 291.
• Полєк В. Т. Висоцький Влодзімеж // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 310.
• Висоцький Влодзімеж. Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 114. — ISBN 5-88500-071-9.

• Вони зупинили час: як жили київські фотографи 150 років тому.
• Пушкар Наталія. Влодзімеж Висоцький: Люди Луцька
• Польський поет, фотограф і киянин Володимир Висоцький…такий український