Вознесенка (Запоріжжя)

Село Вознесенка за найдавнішими переказами засноване 1596 року, коли, після пригнічення козацького повстання під керівництвом Северина Наливайка, його козаки з родинами перейшли з неспокійного правого на лівий берег Дніпра і уподобали гору, яка ще не мала назви (район телевежі).[2] Є дані про 20 родин повстанців, серед яких були Назаренки, Булати, Каптюхи, Кармазі, Чирви, Стовбури, Білецькі. На користь цієї версії говорять прізвища сучасних мешканців вознесенівки та вихідців з неї (зокрема с. Матвіївка Вільнянського району). За іншою — пізнішою версією, село засноване козаками Іваном Нескребою та його товаришами Летючим, Гайдуком, Кошеницею, Зозулею, Хозою. В перші роки це поселення мало назву Підгородньої або Олександрівської слобідки, а потім отримало назву Нескребівка.

Найбільш імовірно, що село залюднювалося в декілька хвиль, що і знайшло своє відображення у версіях заснування поселення. Зокрема, тут оселялися відставні солдати з фортеці, селяни з Полтавщини та інших губерній. У 1795 році Нескребівка отримала статус військової слободи і була перейменована у Вознесенку. Мешканці слободи були парафіянами Олександро-Невської церкви, яка знаходилася у Олександрівській фортеці.

У 1827 році на кошти селян в селі Вознесенці було побудовано дерев'яну церкву в ім'я Вознесіння Господня[3]. У 1859 році в слобідці налічувалося 1490 мешканців (420 дворів), працювало народне училище[4]. Чисельність населення у 1886 році складало 1221 душ чоловічої статі, які мали 9 тис. га землі.

У 1888 році Дмитро Яворницький писав:

«Вознесенка тянется вдоль Днепра на 2 – 3 версты по каменисто-песчаному взгорью. В Вознесенке есть волость, церковь, школа».

Відомий мандрівник Афанасьєв-Чужбинський відзначав, що Вознесенка багатолюдна. Населення займається хліборобством, рибалок небагато. В цьому поселенні розташовувався казенний хлібний магазин, корпуси якого надавали Вознесенці вигляд містечка, яке розкинулося на узгіррі[5]. В 1890 році тут вже мешкало 4018 душ обох статей (527 дворів). Вознесенка перетворилася у велике торговельне містечко. За кошти громади — 11 тис. рублів, тут збудували нове приміщення школи, де навчалося 252 дитини в тому числі 41 дівчинка[6].

Вознесенка — історичне село Запоріжчини:

• У 1930 році під час проведення археологічних досліджень Дніпрогесівською експедицією в 1 км на схід від села було виявлено великий могильник і святилище, яке дало унікальні знахідки, широко відомі науковому загалу.
• З Вознесенкою пов'язане перебування у 1843 році на території краю Т. Г. Шевченка. Під час подорожі на острів Хортицю він зупинявся в селі Вознесенці у сім'ї Булахів.
• З Вознесенкою пов'язана діяльність видатного збирача, видавця і дослідника українського фольклору, історика і краєзнавця Якова Павловича Новицького.

У 1927 році території сіл Вознесенки, Кічкасу, Новомиколаївки були включені до складу м. Запоріжжя.

Зараз територія колишнього села Вознесенівки це центральна частина Вознесенівського району м. Запоріжжя[7].

В поселенні народився:

• Кармазь Микола Опанасович (* 1927) — український художник.
• Марків Іван Євдокимович — отаман Чорна Хмара, український повстанець в період Перших Визвольних змагань. Двоюрідний брат Гаврила Гордієнка.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

• Село Вознесенка посреди города Запорожья