Запоріжжя

Запорі́жжя (МФА: [zɑpoˈriʒʲːɐ] ( прослухати); до 1921 року — Олекса́ндрівськ) — місто в Україні, адміністративний центр Запорізької області. За кількістю населення — сьоме місто країни (710 052 станом на 1 січня 2022 року)[5].

Запоріжжя
Герб Запоріжжя Прапор Запоріжжя
Основні дані
Країна  Україна
Регіон Запорізька область
Район Запорізький район
Код КАТОТТГ UA23060070010069526
Засноване 1770 (252 роки)
Статус міста з 16 червня 1806 року
Поділ міста 7 районів
Населення ▼ 710 052 (01.01.2022)[1]
 - повне ▼ 710 052 (01.01.2022)[2]
Площа 331[3][4] км²
Густота населення 2183 осіб/км²
Поштові індекси 69000—69499
Телефонний код +380-61(2)
Координати 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д.
Водойма р. Дніпро
Назва мешканців запоріжці
запоріжець
запоріжанка
День міста 14 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Запоріжжя I, Запоріжжя II, Запоріжжя-Ліве, Дніпробуд II
До Києва
 - фізична 444 км
 - залізницею 658 км
 - автошляхами 544 км
Міська влада
Адреса 69105, м. Запоріжжя, Соборний проспект, 206
Вебсторінка Запорізька міська рада
Міський голова в. о. Куртєв Анатолій Валентинович

 Запоріжжя у Вікісховищі

Карта
Запоріжжя
Запоріжжя

Розташоване на головній воднотранспортній магістралі України — річці Дніпро, у місці її перетину транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь країни зі столицею України, західними та центральними областями України, Донбас із Криворіжжям.

Разом із навколишніми поселеннями утворює Запорізьку агломерацію. Є одним з найбільших адміністративних, індустріальних та культурних центрів півдня України з розвиненим машинобудуванням, чорною та кольоровою металургією, хімічною та будівельною промисловістю, річковим портом і важливим транзитним залізничним вузлом.

Відповідно до Зведеної схеми районного планування України, Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і виконує функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з яких має свою зону міжселищного обслуговування. Отож, у зоні впливу Запоріжжя як обласного центра на території 2690 тис. га розташовано 14 міст, 23 селища міського типу, значна кількість сіл і мешкає понад 2 млн осіб. Очолювана Запоріжжям міжрайонна система розселення (приміська зона), вирізняється високим рівнем виробничо-господарського опанування території, високою цінністю сільськогосподарських земель і паго середовища.

Приміська зона охоплює Запорізький, Василівський та Пологівський район (до 17 липня 2020 року — ліквідовані Вільнянський, Оріхівський, Кам'янсько-Дніпровський адміністративні райони Запорізької області), загальна площа яких становить 760 тис. га. Тут розташовано 5 міст, 6 селищ міського типу і приблизно 300 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення приміської зони становить приблизно 315 тис. осіб.

Особливістю міста Запоріжжя є те, що в ньому зосереджено приблизно 65 % продуктивних потужностей області й 43 % населення області.

27 червня 2014 року рішенням Запорізької міської ради прийнято остаточний звіт робочої групи з уточнення дати заснування міста і змінена офіційна дата заснування. Робоча група прийшла до висновку, що роком заснування міста є 952 рік на підставі трактату візантійського імператора Костянтина VII Порфієродного «Про управління імперією», як першої писемної згадки про існування городища на обох берегах Дніпра й острові Хортиця[6].

Назва

До 15 березня 1921 року місто називалося Олександрівськ за назвою Олександрівської фортеці, закладеної у 1770 році. Однозначної думки, на честь кого було названо фортецю немає. Називаються імена генерал-фельдмаршала Олександра Голіцина, князя Олександра Вяземського[7][8].

15 березня 1921 року Запорізьким губернським виконавчий комітет виданий наказ про перейменування міста Олександрівська в Запоріжжя — тобто «розташоване за порогами»[9]. Нова назва й раніше була відомою серед населення та враховувала історичні традиції краю — міста за порогами, до спорудження у 1932 році греблі Дніпровської ГЕС в місці, де річка Дніпро перетинає скелястий південний край Українського щита, закінчувалися численні Дніпрові пороги, що перешкоджали судноплавству[10].

Вже з другої половини березня 1921 року у місцевій пресі можна було зустріти обидві назви — Запоріжжя та Олександрівськ. Проте залізничні станції міста до 1934 року зберігали свої назви Олександрівськ І та Олександрівськ ІІ.

Історія
Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ»

За свідченнями археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення було знайдено на північно-східному куті острова Хортиці. Інший відомий археологічний пам'ятник — вознесенський комплекс — кам'яна споруда, яку пов'язують із хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.), Князем Святославом Ігорьовичем (X ст.).

За часів Київської Русі на території сучасного міста були переправи через Дніпро — це Крарійський та Кічкаський перевози на півночі і поселення Протолча на півдні острова Хортиця.

1103 року в районі острова Хортиця руські князі Святополк Київський і Володимир завдали нищівної поразки половцям.

У XV—XVII століттях територія сучасного міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька.

1552 року її заснував український шляхтич Дмитро Вишневецький (Байда) на острові Мала Хортиця. Однак у 1557 році її зруйнувало турецько-татарське військо.

1527 року кримський хан Сагіб-Гірей скаржився литовському урядові на черкаських та канівських козаків, які поблизу татарських кочовищ ставили «уходи», тобто займалися промислами, а рибу, хутра й мед вивозили на продаж у волості.

У другій половині 1570-х років XVI століття польський король Стефан Баторій проводив жорстку політику на підпорядкування Запорожжя польському урядові. Багаті угіддя приваблювали польських магнатів, які вдиралися в запорозькі володіння й спустошували «уходи», а запорожців брали в полон. З півдня їм постійно загрожували кочовики-татари. Тому, у зв'язку з посиленням наступу як польського панства, так і кримських татар, козаки згуртовувалися й створювали укріплені городи, або січі. Щоб підпорядкувати державі непокірних козаків і загарбати їхні землі, 1578 року Стефан Баторій зобов'язав усіх без винятку прикордонних старост «виганяти низовців з Дніпра». Але, оскільки козаки перебували під захистом таких природних укріплень, як Томаківка та навколишні річки й озера, здійснити наказ короля було неможливо.

На початку 1580-х років на Томаківщині вже була справжня Запорозька Січ як військова організація, у якій відбувалися січові збори, або кіш. На початок 1580-х років припадають згадки в джерелах про січову старшину та регалії найвищої влади, зокрема булаву гетьманську. Томаківська Січ приймала не тільки селян, а й була центром, куди втікали бранці з ординського полону. Шляхтич Зборовський, який у 1580-х роках був на Томаківській Січі, свідчив про високу майстерність січовиків не лише у військовій справі, а й у виконанні пісень та грі на кобзі. На Січі не було ані феодальної власності на землю, ані кріпацтва. На роботу на Січі наймали, а панувало серед січового товариства побратимство, вірність матері-Січі та Великому Лугу. А поза Січчю водночас зростали зимівники, де жили власники рибних промислів, скотарі, мельники, шевці, рибалки, котрі в разі нападу кочовиків чи польської шляхти за наказом кошового отамана збиралися на Січ зі зброєю в руках і йшли в походи на Польщу, Крим чи Стамбул визволяти з неволі своїх земляків.

Впродовж 1734—1775 років територія Запоріжжя входила до Самарської паланки, а правобережжя — до Кодацької паланки.

У 1770 році на місці сучасного Запоріжжя було закладено Олександрівську фортецю Дніпровської лінії. Її будівництво завершилося у 1775 році. Того ж року за ініціативою Григорія Потьомкіна було знищено останню Запорозьку Січ — Підпільненську.

  • Олександрівськ та околиці (1861)
  • Олександрівськ у XIX столітті
  • Мапа Олександрівська на початку XX століття[11]

Заснування міста

Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, поблизу якої формувався так званий «фурштат», де селилися будівельники-селяни, каторжники, персонал обслуги фортеці, відставні солдати. Після остаточного захоплення Криму росіянами 1783 року Дніпровська лінія втратила військове значення й була скасована, унаслідок чого в 1800 році Олександрівська фортеця втратила статус військового об'єкта.

1806 року поселення, що нараховувало приблизно 2 тисяч осіб, отримало статус повітового міста під назвою Олександрівськ. На околицях міста були поселення вихідців з Німеччини, які прибували на запрошення Катерини II з 1787 року.

Поблизу міста Олександрівськ розташовувалося велике село Вознесенка, засноване ще у 1596 році (сучасна територія центру міста Запоріжжя). У Вознесенці у різні часи мешкало 1,5–4 тис. осіб, була церква, крамниця, школа, розвинута торгівля. Крім того, пізніше за запрошенням Катерини II, була заснована низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо).

1873 року, завдяки будівництву залізниці, місто поступово перетворилося на важливий транспортний вузол, де вантажі перевантажувалися із залізниці на річковий транспорт, що прямував до Одеси. Потужний поштовх до подальшого розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, яка поєднала його з Криворізьким та Донецьким басейнами. У 1879 році 63 % торгово-промислових підприємств міста належало євреям. У 1901 році міським головою був обраний підприємець Фелікс Францевич Мовчановський. У 1903 році євреї складали 70 % купців[12].

1905 року Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11–14 грудня 1905 року переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.

  • Будівля по вул. Святого Миколая
  • Будівля пологового будинку № 1, вул. Святого Миколая, 27
  • Будівля першої теплової електростанції Олександрівська на вул. Поштова, 73

У середмісті старого Олександрівська (сучасного Запоріжжя) знаходиться унікальна і за архітектурою, і за призначенням будівля — перша теплова електростанція міста. Будівля проєктувалася та споруджувалася як перша електростанція Олександрівська. Проєкт розробив технолог місцевого електричного товариства А. С. Беркович. Гроші на будівництво виділили з міського бюджету. Електростанцію урочисто відкрили 1910 року, безперебійна подача електроенергії розпочалась з липня 1911 року. Електростанція була тепловою, працювала на твердому паливі — торфі та вугіллі. Будівля електростанції вражала олександрівців. Єдиний поверх основної будівлі заввишки сягав 7 м, двоповерхова цегляна прибудова — 9 м. Цоколь — метровий шар граніту. Всередині електростанції були встановлені два газогенератори. Першим підключився до електростанції Міський банк, згодом електроенергією почали користуватися найзаможніші містяни. Задоволення було не з дешевих — понад 30 копійок за кВт, у місяць виходило від 4 до 10 рублів, одна лише лампочка коштувала 1 рубль — в тогочасних цінах за 1 рубль можна було придбати 2 кг якісного м'яса. Потужність електростанції до 1917 року складала 400 кВт. Нині це споживання кількох сучасних багатоповерхівок, а у ті часи покривало потреби цілого міста[13].

Українська революція
Кічкаський міст, підірваний махновцями під час відступу в січні 1920 року

22 листопада 1917 року рішенням більшості своїх голосів (147 проти 95) Олександрівська рада ухвалила рішення про інтеграцію до Української Народної Республіки. Утім, у січні 1918 року місто взяли анархісти за підтримки російських червоногвардійських загонів, на чолі «революційного комітету» в Олександрівську стали Маруся Нікіфорова та Нестор Махно[14]. Після укладання Берестейського миру 18 квітня 1918 року[15] місто відвоювали сили Запорізького корпусу Армії УНР за підтримки німецьких загонів. Однак, уже в грудні 1918 року Олександрівськ було остаточно втрачено під натиском більшовицьких сил.

Впродовж наступних двох років місто стало ареною бойових дій між більшовиками, білогвардійцями та махновцями[16]. Уперше білогвардійським військам вдалося захопити місто в червні 1919 року, однак уже в жовтні їх витіснили загони Махна. Розрив Махна з більшовиками призвів до збройного протистояння між цими силами, і у січні 1920 року Олександрівськ втретє захопили більшовики.

19 вересня 1920 року містом заволоділи білогвардійські війська під орудою Врангеля, проте вже в жовтні 1920 року більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську окупаційну владу[15].

Радянський період

15 березня 1921 року Олександрівська губернія стала називатися Запорізькою. Згодом перейменували й губернське місто Олександрівськ на Запоріжжя.

Впродовж довоєнних п'ятирічок місто стало великим індустріальним центром, чому сприяло відкриття в 1932 році ДніпроГЕСу — найпершої з дніпровських гідроелектростанцій. Разом із тим було збудовано підприємства, як-от завод листової сталі («Запоріжсталь»), коксохімічний, алюмінієвий («ЗАлК»), феросплавів, завод інструментальної сталі (нині — «Дніпроспецсталь»)[17].

Під час Другої світової війни місто впродовж двох років — з 4 жовтня 1941 по 14 жовтня 1943 перебувало під владою німецьких окупантів[18], з 1 вересня 1942 року — у формі Запорізького ґебіту. Входженню німецьких військ до міста передував підрив ДніпроГЕСу 18 серпня 1941 року, здійснений військами НКВС без оповіщення населення та військ, що переправлялися через річку[19]. Руйнівна хвиля води, що ринула через пробоїну в греблі призвела до багатотисячних жертв як з боку цивільного населення, так і червоноармійців, котрі переправлялися через Дніпро[20]. Що цікаво, радянська влада спершу спробувала скинути трагедію на німців, зробивши невдалий відеомонтаж і розповідаючи в псевдодокументальних фільмах про це[21][22]. Схожу спробу підриву ДніпроГЕСу німецькі війська намагалися здійснити при відступі, однак її зірвали радянські розвідники.

У листопаді 1941 року в місті почався Голокост, розстріляно понад 100 євреїв, у березні 1942 року — 3700[12].

Під час Другої світової війни Запоріжжя було найбільш відвідуване Адольфом Гітлером, який неодноразово навідувався до штаб-квартири фон Манштейна (нині 2-й корпус ЗНТУ по вул. Гоголя, 64), з українських міст[23].

Повоєнні роки відзначені подальшим ростом міста. Впродовж 1950—1960-х років закладено житлові масиви «Вознесенка», Космічний та Шевченківський, а у 1970-х роках — Хортицький, Бородінський, Осипенківський та Південний. Було введено в експлуатацію Запорізький трансформаторний завод (ЗТЗ), завод високовольтної апаратури, «Запоріжкабель» та «Перетворювач» тощо.

Наприкінці 1980-х років, населення міста досягло свого максимуму — близько 900 тис. осіб, після чого почало зменшуватись.

Новітній час (з 1990 року)
Пам'ятна монета НБУ присвячена Запоріжжю

5 серпня 1990 року відбувся мітинг Народного руху України, який зібрав близько 1 млн учасників.

2004 року в Запоріжжі розпочалось будівництво нових мостів через Дніпро та Старий Дніпро, висота найвищого складає 166 метрів.

1 грудня 2013 року в місті організовано протестний майдан, як реакція на Силовий розгін Євромайдану в Києві[24].

26 січня 2014 року перед Запорізькою облдержадміністрацією відбувся кількатисячний мітинг, який було розігнано зусиллями працівниками органів МВС та «тітушок»[25].

Зовнішні відеофайли
Протестний майдан в Запоріжжі 1 грудня 2013 року

13 квітня 2014 року відбулася кульмінація серії проросійських виступів у місті. Мітинг антимайданівців на Алеї Слави переріс у сутичку з прихильниками Майдану — частину з прибічників антимайдану оточили, закидали яйцями, борошном та пакетами з молоком, а згодом доправили коридором ганьби до УБОЗу. Події отримали назву «Яєчна неділя»[26][27][28].

20 лютого 2015 року на майдані під стінами Запорізької облдержадміністрації було відкрито пам'ятний знак на честь Героїв Революції Гідності[29].

25 березня 2015 року на сесії Запорізької міської ради перейменовано Площу Жовтневу на Майдан Героїв на честь героїв-майданівців. Проти перейменування площі виступили лише депутати-комуністи, рішення було прийняте більшістю голосів («За» 53 голоси з 69). Під час сесії зазначалося, що рішення про перейменування площі — ініціатива громади Запоріжжя, яка на цій площі збиралася під час Євромайдану, саме на цьому місці встановлено пам'ятний знак на честь героїв Революції гідності, містяни влаштовують урочисті зустрічі героїв-земляків з війни на сході України[30].

З 16 квітня 2016 року в Запоріжжі розпочала роботу патрульна поліція[31].

  • Мітинг Народного руху України в Запоріжжі (5 серпня 1990)
  • «Змійка» греблі ДніпроГЕС

У 2017 році, за даними видання «Фокус», Запоріжжя у щорічному рейтингу комфортності міст України виявилося на 15-му місці. При складанні рейтингу враховувалися такі критерії, як економічний стан, безпека проживання, інфраструктура міжміського транспорту, якість послуг, екологія. До переваг міста варто віднести вартість житла й оренди квартир, вартість умовного споживчого кошика. У рейтингу Запоріжжя отримало 40,1 бала зі 100 можливих[32].

Епідемія коронавірусу

Перша підозра на захворювання була ще 11 березня. 47-річна жінка 1972 року народження працювала в Італії, 9 березня вона була госпіталізована[33][34], на той час в обласній лікарні знаходилася ще одна людина в якої підозрювали коронавірус — це чоловік старше 50 років, який приїхав із Санкт-Петербурга. Обидва випадки не підтвердилися[35].

Вже 16 березня у Запоріжжі оголошено карантин, у рамках якого припинили роботу об'єкти громадського користування, крім торговельно-розважальних закладів. Для боротьби з поширенням коронавірусу в бюджеті Запоріжжя додатково передбачено 100 млн грн.[36]. Перший випадок інфікування був підтверджений 24 березня.[37]

Географія

Площа міста Запоріжжя становить 33 099 га. Показник території на 1000 жителів — 39 га, що приблизно збігається з такими ж показниками по містах України (40 га) і міста такого ж рівня — Дніпра (33 га)[38].

Понад 4 тис. га зайняті водними просторами (12,8 %), близько 8 тис. га займають промислові, комунально-складські об'єкти, спецтериторії, 17,6 % міських земель використовуються в сільському господарстві. Вільні міські землі, що становлять 1,6 % від усієї території міста Запоріжжя, роздроблені й дисперсно розташовані в плані міста.

Клімат

Місто Запоріжжя лежить у зоні континентального клімату, котрий характеризується теплим літом з малою кількістю опадів. Для літнього періоду характерні посушливі суховії, які в окремі роки бувають особливо сильні. Літо тепле, зазвичай починається в перших числах травня й триває до початку жовтня, охоплюючи період близько п'яти місяців. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 23,8 °C. Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2,7 °С. Зима помірно м'яка, часто спостерігається відсутність стійкого сніжного покриву. У середньому, висота снігового покриву становить 14 см, найбільша — 35 см.

Клімат Запоріжжя (1987-2016)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 11,4 17 26 26 30,6 36 38 40 35 30 20 15 40,0
Середній максимум, °C 2,6 4,8 10,4 16,8 22,2 27,5 31,2 31,0 27,1 20,1 12,2 3,7 17,1
Середня температура, °C −2,7 −1,5 4,5 10,5 15,5 20,2 23,8 23,1 19,0 11,5 5,1 −0,4 11,1
Середній мінімум, °C −6,1 −5,8 −0,1 5,2 9,1 12,9 16,6 15,9 11,5 6,6 −1,4 −3,2 5,1
Абсолютний мінімум, °C −30,0 −27,8 −19,2 −8,2 −2,4 3,9 5,9 3,9 −3,0 −8,0 −17,9 −27,8 −30,0
Норма опадів, мм 30,2 33,2 52,3 62,2 45,6 14,2 5,5 2,1 4,4 21,8 40,0 29,7 341,2
Кількість сонячних годин 114,0 132,9 169,6 197,9 268,6 344,3 364,0 341,2 293,1 222,3 166,4 118,7 2733,0
Кількість днів з опадами 9,6 9,4 11,4 12,7 12,0 5,0 2,2 1,7 2,1 7,1 8,3 8,5 90,7
Кількість сніжних днів 8,5 9,5 3,7 0,8 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,3 3,5 5,5 32,5
Вологість повітря, % 86 74 65 60 58 51 48 48 49 60 75 84 68,5

Середньорічна температура +11,1 °C, середня температура в липні +23,8 °C, а в січні —2,7 °C.

Зимовий Соборний проспект

Середня глибина промерзання ґрунту — 0,8 м, максимальна — близько 1 м.

За умовами забезпеченості вологою територія міста належить до посушливої зони. Середньорічна кількість опадів становить 443 мм, а випаровування з поверхні суходолу — 480 мм, з водної поверхні — 850 мм. При цьому влітку часто спостерігаються зливи, що сильно розмивають поверхню ґрунту.

Відносна вологість повітря о 13 годині становить 60 %, найменша — 40 % — спостерігається в липні — серпні.

Переважні напрямки вітру в теплий період — північний і північно-східний, у холодний період — північно-східний і східний. Середня швидкість вітру становить 3,8 м/сек, посилюючись до 4,2 м/сек на околицях міста. Максимальна швидкість вітру, до 28 м/сек, спостерігається один раз на 15–20 років.

Щороку, у середньому, місто вкрито туманом 45 днів на рік. Найбільше число туманів — 60 на рік.

Забудова

Забудова міста представлена компактною відкритою структурою й розташована на обох берегах річки Дніпро. Лівобережна частина — лінійна й дуже неоднорідна за функціональним зонуванням.

Селітебні території, що розчленовуються транспортними й комунікаційними коридорами, витягнуті уздовж берегів і безпосередньо прилягають до промислових територій. Як наслідок, значна частина житлової забудови (до 70 %) розташована в зонах впливу промислових підприємств.

Правобережна частина міста більш компактна й однорідна за функціональним зонуванням. Промислові підприємства Хортицького промрайону, які «чистіші» в екологічному плані, не справляють негативного впливу на житлову забудову[39].

Проте, правобережна частина, хоч і порівняно сприятливіша в екологічному плані, не має досить розвинених транспортних зв'язків з промрайонами міста, котрі розташовані в його лівобережній частині, та з центром Запоріжжя.

Наразі місто має невеликий резерв вільних територій у наявних межах. Серед територій, можливих до освоєння під селітебну забудову, можна виділити невеликі ділянки в прибережній частині лівого берега (вулиця Скельна, Центральний бульвар), райони намиву Миколаївської заплави («Південний житловий масив»), у правобережній частині міста (Бородінський мікрорайон, Хортицький житловий масив, Верхня Хортиця).

Окрім цього, є невеликий резерв територій у районах можливої реконструкції (Старе місто, Павло-Кічкас).

2017 року до Державного реєстру нерухомих пам'яток України внесено 20 об'єктів культурної спадщини архітектури та містобудування, розташованих у Запоріжжі, зокрема клуб «Металіст» (БК «ЗАЗ»), а також житлові будинки, зведені у 1930—1950-х роках[40].

Органи влади

Запоріжжя є самостійною адміністративно-територіальною одиницею й адміністративним центром Запорізької області[41][42]. У місті перебувають органи як місцевого, так і обласного самоврядування.

Міське
Запорізька міська рада.
Запорізька обласна державна адміністрація й Запорізька обласна рада.

Органами та посадовими особами місцевого самоврядування в місті є:

Судову владу в місті, а також у Запорізькому районі, здійснюють 4 окружних суди міста Запоріжжя.

Міський голова обирається мешканцями міста, шляхом прямого, загального, вільного, таємного голосування терміном на 5 років. Новообраний міський голова приносить присягу на сесії міської ради[43]. У листопаді 2015 року міським головою був обраний Володимир Буряк[44][45].

Обласне

У Запоріжжі також є виконавчі й судові органи влади та органи місцевого самоврядування Запорізької області.

Обласною владою є:

Адміністративний поділ

Місто розділене на 7 адміністративних районів.

  1. Олександрівський
  2. Заводський
  3. Комунарський
  4. Дніпровський
  5. Вознесенівський
  6. Хортицький
  7. Шевченківський
Райони міста Запоріжжя

Населення районів міста Запоріжжя станом на 1 листопада 2015 року[48]:

№НазваЧисельність, осібВідсоткове співвідношення
1Олекса́ндрівський68 6669,06 %
2Заводськи́й50 7506,7 %
3Комуна́рський133 75217,64 %
4Дніпро́вський135 93417,95 %
5Вознесе́нівський101 34913,37 %
6Хо́ртицький115 64115,27 %
7Шевче́нківський151 55820,0 %

Демографія

Населення

Запоріжжя — шосте за населенням місто України.

Станом на 1 січня 2016 року населення Запоріжжя налічувало 784 741 особу (з урахуванням 26 730 осіб офіційно зареєстрованих переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей[49].

Станом на 1 січня 2015 року населення Запоріжжя складало 761 993 осіб[50].

Національний склад

Національний склад населення Запоріжжя за Всеукраїнським переписом населення 2001 року мав такий вигляд[51]:

НаціональністьЧисельність, тис.Частка, %
українці573,070,3
росіяни207,025,4
білоруси5,50,7
болгари3,60,4
євреї3,40,4
грузини3,10,4
вірмени3,10,4
татари2,20,3

У 1816 році у Запоріжжі проживало 7 євреїв, 1820 — 13, 1835 — 34, 1850 — 133, 1859 —286 (9,3 %), 1862 — 2849, 1897 — 5248 (27,8 %), 1903 — 10 422 (34,1 %), 1910 — 11 976 (31,4 %), 1917 — 11 538 (19,6 %), 1923 — 10 755, 1926 — 11 335 (20,4 %), 1939 — 22 631 (7,8 %), 1959 — 15 700 (3,6 %), 1970 — 16 204 (2,5 %), 1979 — 14 421 (1,9 %), 1989 — 11 931 єврей (1,4 %)[12].

Мовний склад

Динаміка рідної мови населення Запоріжжя за переписами:

Мова1897[52]1926[53]1989[54]2001[55]
українська 43,0 33,8 41,3 41,6
російська 24,8 52,2 57,0 56,8
єврейська 27,8 9,7 0,1

Економіка

Запоріжжя — великий промисловий центр, створений за комплексною схемою. Тут сконцентровано найпотужніші:

За 2014 рік суб'єктами переробної промисловості реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 60,62 млрд грн, у тому числі: металургійне виробництво — на 33,83 млрд грн, машинобудівної галузі — на 13,13 млрд грн, харчової галузі — на 3,72 млрд грн.

Підприємство «Мотор Січ» — один з найпотужніших у світі виробників авіаційних двигунів для літаків Ан-225 «Мрія», Ан-124 «Руслан», а також для гелікоптерів Мі-26 та багатьох інших машин. ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О. Г. Івченка — один з найбільших у світі проєктувальників авіаційних двигунів та енергетичних установок.

Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) — єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. Раніше виробляв автомобілі «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз — Sens, Lanos, Forza, Opel, автобус I-VAN[56]

Обсяг реалізованої промислової продукції загалом по місту за 2016 рік становив 143 204,6 млн грн (73,0 % до обласного показника та на 9,8 % більше, ніж у 2015 році), у розрахунку на одного мешканця показник становив 137,7 тис. грн, що в 3 рази більше, ніж в середньому по Україні[57].

Екологія
Краєвид промислової зони з проспекту Металургів.

Екологічна ситуація в Запоріжжі й регіоні напружена, причина тому — насиченість промисловими підприємствами й недосконалість очищувальних технологій. Значна частина промислових підприємств розташована в центрі житлових забудов, що формує основне техногенне навантаження на довкілля міста.

Обсяги викидів речовин-забруднювачів у атмосферне повітря стаціонарними джерелами (без урахування вуглецю діоксиду) за 2015 рік склали 83,3 тис. т (96,0 % до обсягів викидів за 2014 рік)[57].

Щорічно місцеві екологічні осередки проводять агітаційну, просвітницьку та іншу діяльність, спрямовану на зміну екологічної ситуації на краще. Так, наприклад, протягом 2020 року в Запоріжжі та лісництвах навколо нього висаджено п'ять тисяч дерев, придбані очисні споруди, прибрано 30 тонн сміття з берегів річки Дніпро, проведено зариблення мальками.

Парки
Центральний парк міста «Дубовий Гай».

Центральний парк «Дубовий Гай». Розташований вулицею Глісерною в Олександрівському районі, вниз до річки Дніпро від майдану Волі. Примітність парку — річна протока Мокрої Московки та її заплави, через які в декількох місцях перекинуті мости. Уздовж доріжок встановлені лавки, дитячі майданчики, парк атракціонів, фонтан, кілька майданчиків для проведення концертів, тенісні корти. У парку проводяться культурно-масові заходи.

Парк Перемоги спроєктований ще у 1979 році. За своєю площею — один з найбільших у Запоріжжі. Він починається від вулиці Шкільної й тягнеться до Набережної магістралі. З одного боку парк обмежений річкою Суха Московка, а з іншої озером і корпусами Запорізького центру екстремальної медицини та швидкої медичної допомоги.

Ландшафтний парк Острів Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований нижче за ДніпроГЕС, унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із семи чудес України та є найбільшим островом на Дніпрі. На північній стороні острова був останній дніпровський поріг. Хортиця витягнута із північного заходу на південь-схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га. На Хортиці в мініатюрі представлені зразки всіх ландшафтних зон України. На острові розташований «Музей історії запорозького козацтва», який був відкрито 14 жовтня 1983 року.

Парк Металургів розташований у центрі міста, практично на мальовничому березі Дніпра. Сам парк невеликий за площею, без кіосків і генделів, що робить його привабливим для прогулянок і проводження часу. Звідси відкривається прекрасний вид на Хортицю, Дніпро з його порогами і греблю ДніпроГЕС. Парк розміщений вулицею Богдана Хмельницького. Тут же розташований і пам'ятник гетьману

Вознесенівський парк розташувався в районі Набережної магістралі, неподалік каскаду фонтанів «Райдуга». Останнім часом, це один з наймальовничіших та найдоглянутіших парків Запоріжжя. Через озеро встановили місток до «Тещі і Свекрухи». У парку розбитий штучний ставок із фонтанами. Чудове місце для прогулянок із дітьми та для молодят.

Парк ім. Климова (в минулому — парк ім. Т. Г. Шевченка), поруч із Будинком культури імені Тараса Шевченка. Територія парку досить велика й доглянута. Радує наявність зелених галявин, а також дерев, які створюють тінь влітку, і тим самим рятують від спеки. З атракціонів є безплатні гойдалки, пісочниці, гірки та інше. На території парку розташований музей історії заводу «Мотор Січ», разом із виставленою біля його входу численною військовою технікою, що викликає велику цікавість усіх охочих.

Також у Запоріжжі є ще декілька основних парків для відпочинку:

Природно-заповідний фонд

Ботанічний заказник

Цілинна балка.

Геологічний заказник

Дніпровські Пороги (загальнодержавного значення).

Ботанічні пам'ятки природи

Віковий дуб (Запоріжжя), Віковий дуб (Верхня Хортиця), Дубовий гай. Старі дуби, Стара груша дичка, Запорозький дуб.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Парк енергетиків, Парк залізничної станції Запоріжжя-2, Парк ім. Шевченка, Парк по вулиці Сергія Синенка, Парк «Алея слави», Запорізький міський дитячий ботанічний сад.

Культура

Культурне тло міста створюють філармонія, низка музеїв, театри, бібліотеки[58]. Серед них:

Театри Музеї Бібліотеки Кінотеатри
  • Multiplex (в ТРЦ «Аврора»)[60]
  • Байда 3D[61]
  • Кіноконцертний зал ім. Довженка
  • ім. Маяковського
  • автомобільний «КіноDRIVE»
  • «Хортицький»
  • «Зірка» (не функціонує)

До складу філармонії входить академічний симфонічний оркестр, козацький ансамбль пісні й танцю «Запорожці», камерний оркестр «Мініатюра», три концертні групи музично-тематичного лекторію, вокальний ансамбль «Водограй».

Окремим культурним осередком Запоріжжя є міський Вернісаж, організований найбільшою творчою організацією міста Запорізьким міським об'єднанням митців «Колорит» у центрі міста, на площі Маяковського біля фонтану Життя. Щоденні виставки «Колориту» — унікальне місце в Запоріжжі, де можна поспілкуватися з майстрами й художниками, узяти участь у майстернях з різьблення, вишивки, бісероплетіння та інших видів творчості, отримати корисні поради від професійних художників, дизайнерів, карикатуристів, членів Спілки художників, національної Спілки майстрів тощо[62].

19 грудня 2015 року у Запоріжжі, вперше на новому місці (площі Маяковського), відбулося відкриття головної новорічної ялинки, яка в усі роки встановлювалася на центральній площі Фестивальній[63]. 28—29 квітня 2018 року у Запоріжжі відбувся перший джазовий фестиваль «Zaporizhzhia Jazzy-2018». Він проходив в парку Металургів на території Міського палацу дитячої та юнацької творчості[64][65].

Релігія

Населення Запоріжжя здебільшого християнське. Серед християн міста більшу частину складають православні. Храми цієї конфесії представлені церквами Української православної церкви (Московського патріархату) та Православної церкви України. 14 жовтня 2007 року відкритий Свято-Покровський кафедральний собор. Зараз Свято-Покровський кафедральний собор — п'ятикупольний храм заввишки 53 метри[66].

На місці нинішнього головного собору міста була перша церква, яку побудували ще в 1778 році, стара Покровська церква була переважно дерев'яною. А 5 травня 1886 року на місці вже розібраної будівлі заклали новий кафедральний Свято-Покровський собор, зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Відбудова зруйнованого собору розпочалася 1993 року і тривала 14 років.

Також у місті розвивається католицизм східного і західного обрядів, представлене, відповідно, Церквою святих Петра і Павла та Собором Бога Отця Милосердного.

Також проживають мусульмани, для яких діє Ісламський культурний центр.

Для євреїв працює Синагога кравців та «Гіймат-Роза».

Освіта й наука

У 2016 році в Запоріжжі працював 121 загальноосвітній навчальний заклад I—III ступенів, у тому числі 116 — комунальної форми власності (62 231 учень проти 61 160 у 2015 році) та 5 — приватної. Крім того, 2 навчальні заклади призупинили свою діяльність. Навчанням обдарованих дітей займались 35 закладів: 9 ліцеїв, 3 колегіумів, 17 гімназій, 6 спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів[57].

Загальна кількість дитячих навчальних закладів міста складає 143 одиниці, у тому числі 135 — комунальної форми власності, 6 — приватної, 2 — державної. За функціональною ознакою ДНЗ поділяються на 10 дитячих садків, 108 ясел-садків, 5 центрів розвитку дитини, 20 навчально-виховних комплексів (8 — типу «ЗНЗ-ДНЗ», 12 — типу «ДНЗ-ЗНЗ»); за видами ДНЗ розподілені так: 97 загального розвитку, 38 комбінованого типу (зі спеціальними та санаторними групами), 3 санаторних, 5 спеціальних[57].

У місті розташовано 17 професійно-технічних навчальних закладів[57]. У вищих навчальних закладах навчається приблизно 45 тисяч студентів.

Основні заклади вищої освіти:

Світлини

Коледжі та технікуми:

Наукові центри:

  • Інститут титану
  • НДІ спецсталей
  • Інститут сільськогосподарського машинобудування
  • НДІ газоочищення
  • НДІ трансформаторобудування
  • НДІ силової енергетики, проєктно-конструкторський та технологічний інститут[70]
  • ТОВ «НДКТІМ-Сільгоспмаш»[71].

Раніше працювали НДІ радіозв'язку (ЗНДІРС), Інститут механізації тваринництва.

Музеї
Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ», 2018.

Спорт
Славутич-Арена.

У розпорядженні жителів міста легкоатлетичні манежі, плавальні басейни, веслувальна та водноспортивні бази, тенісні корти, спортивні майданчики зі штучним покриттям, будинок спорту «Запоріжалюмінбуд», палац спорту «Юність», сучасний футбольний стадіон «Славутич-Арена».

У місті працюють дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву з гандболу, вільної боротьби та дзюдо.

Запорізькі клуби перебувають у вищих дивізіонах країни з гандболу, баскетболу, волейболу. Так, «ZTR», «Мотор» — у чоловічій суперлізі з гандболу, «Ферро-ЗНТУ» — у чоловічій суперлізі з баскетболу, «Козачка-ЗАлК» — у жіночій суперлізі України з баскетболу, «Орбіта-Університет» — у жіночій суперлізі з волейболу.

До 2015 року ФК «Металург» брав участь у Прем'єр-Лізі України з футболу. У березні 2016 року футбольний клуб був відсторонений від участі в професійних турнірах, сам ФК був оголошений банкрутом. Небайдужі запорожці заявили про відродження ФК «Металург Запоріжжя», який був створений на базі аматорського ФК «Россо Неро». З 24 липня 2016 року виступає в Першій лізі України[72].

Засоби масової інформації

У Запоріжжі мовлять місцеві телеканали: UA: ЗАПОРІЖЖЯ (Суспільне Запоріжжя), ТРК «ALEX», ЗНТРК «TV5»(включає два канали — «TV5» та «TV5 Спорт»), Телеканал Z, «ТВ-Голд». Кореспондентські пункти провідних українських телеканалів: «1+1», «Інтер» акредитовані в місті. На базі радіостанції «Великий Луг» працює запорізька студія 5 каналу[73]. У 1991—2002 роках діяв телеканал «Хортиця».

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення здійснюють 23 всеукраїнські та регіональні радіостанції:

УКХ-мовлення

«Радіо Марія» (71.51 MHz)

Наприкінці 2011 року припинили існування дві місцеві радіостанції FM-діапазону «Ностальжі»[75] та «Великий Луг»[76], які працювали з 1995 року й були брендами радіоефіру в м. Запоріжжя.

Станом на 2005 рік, у Запорізькій області видавалося 185 газет, загальним накладом 1,5 млн примірників[77]. В обласному центрі видається понад 20 різних газет та журналів. Серед них: «Індустріальне Запоріжжя», «Міг», «Мрія», «Субота плюс», «Туча», «Портмоне», «Привоз», «Хмара», Мелітопольський краєзнавчий журнал та інші[77][78].

Транспорт

Сучасна транспортна інфраструктура міста Запоріжжя має систему зовнішнього транспорту — залізницю, автобусний транспорт, автодорожня мережа, авіатранспорт і водний (річковий) транспорт — магістральну вулично-дорожню мережу і мережу масового пасажирського транспорту.

Запорізький залізничний вузол утворений перетином двох магістральних ліній: Москва — Харків — Запоріжжя I — Севастополь та Кривий Ріг — Запоріжжя II — Донбас.

У місті діють два пасажирських залізничних вокзали: Запоріжжя I та Запоріжжя II. Через місто Запоріжжя проходить 103,2 км головних залізничних колій, також у місті розташовано 8 залізничних пасажирських та вантажних станцій. У складі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» в місті діють «Запорізька дирекція залізничних перевезень», Запорізька дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт та Запорізька дитяча залізниця.

Зовнішні автобусні перевезення пасажирів здійснюються через три автостанції (одним міжміським автовокзалом та двома приміськими автостанціями № 2 і № 3). Мережа зовнішніх автошляхів складається з доріг державного значення, що забезпечують зв'язки з Києвом, Дніпром, Харковом, Одесою, Полтавою та іншими містами центральних і південних областей України, із Чорноморським та Азовським узбережжями. Західною околицею міста проходить автошлях Н08, східною околицею міста пролягають автошляхи М18E105, Н15, у південно-західному напрямку — автошлях Н23 та Т 0806.

Вантажні й пасажирські перевезення водним транспортом обслуговуються двома річковими портами, розташованими на лівому березі у горішньому та нижньому б'єфі Дніпровської ГЕС. За навігаційний період 2015 року ДП «Адміністрація річкових портів» перевезено 75,33 тис. пасажирів.

Повітряне сполучення забезпечується Запорізьким аеропортом, розташованим у північно-східній частині міста на відстані 15 км від центру міста. У транспортній системі міста відіграє важливе місце, який має статус міжнародного, і є повітряними воротами, як для українських, так і для міжнародних авіакомпаній[79]. Базові авіакомпанії: ВАТ «Константа», філія «Українська авіаційна транспортна компанія» (УАТК), ТОВ «Універсал — Авіа», АК «Мотор Січ». З аеропорту «Запоріжжя» виконують рейси авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», «Азур Ейр Україна», «Аеростар», «AtlasGlobal Україна», «Pegasus Airlines», «Turkish Airlines». Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» в 2015 році відправлено 64,54 тис. пасажирів, що на 73,5 % більше, ніж 2014 року. За 2015 рік обслужено 2102 літако-вильоти. На міжнародних повітряних лініях збільшилися відправлення пасажирів на 50,6 %, на внутрішніх лініях — утричі. Відправлення та прибуття вантажу й багажу збільшилися на 84,0 %. Збільшення показників зумовлено збільшенням кількості внутрішніх та міжнародних чартерних рейсів. Авіакомпанія «Азур Ейр Україна» виконує чартерні рейси до Єгипту, ПрАТ АК «МАУ» регулярні рейси до Борисполя, авіакомпанією «AtlasGlobal Україна» відкрито новий рейс Стамбул — Запоріжжя — Стамбул; АК «Мотор Січ» відкрито новий щоденний регулярний рейс Запоріжжя — Мінськ — Запоріжжя. Авіакомпанії «Pegasus Airlines», «Turkish Airlines» виконують регулярні рейси Стамбул — Запоріжжя — Стамбул (тричі на тиждень)[80][81].

Теперішня магістральна вулично-дорожна мережа міста представлена магістралями міського та районного значення. Транспортне сполучення між лівим і правим берегом здійснюється через греблю ДніпроГЕСу, арковий міст та мости Преображенського, які проходять через острів Хортиця.

Головна магістраль міста — проспект Соборний, який перетинає майже всю лівобережну частину міста від залізничного вокзалу до Дніпровської ГЕС. Його довжина становить приблизно 11 км, що робить цей проспект однією з найдовших вулиць Європи.

Під час декомунізації у Запоріжжі на сайті міської ради було опубліковано відразу два проєкти рішень про перейменування проспекту. Його пропонували перейменувати в Соборний або Козацький — саме ці варіанти набрали найбільшу кількість голосів під час онлайн-опитування, яке проводили на сайті міськради[82]. Остаточне рішення про перейменування проспекту ухвалили 19 лютого 2016 року[83].

Значною транспортною проблемою Запоріжжя є низька пропускна здатність мостів та греблі. Інтенсивність транспортних потоків через мости Преображенського перевищує їхню пропускну здатність у 3,7 рази, через греблю ДніпроГЕСу — більш ніж у 1,5 рази.

У 2004 році розпочато будівництво нових мостів (паралельно мостам Преображенського), яке й дотепер продовжується[84][85].

Пасажирські перевезення в місті Запоріжжя забезпечуються ЗКПМЕТ «Запоріжелектротранс» та 23 приватними автопідприємствами.

У місті діє 7 трамвайних, 8 тролейбусних та 91 автобусних (12 з яких муніципальні) маршрутів. Мережа електротранспорту досягла найбільшого розвитку наприкінці 1990-х років, після чого почала скорочуватись. Протяжність трамвайних маршрутів становить — 157,9 км, тролейбусних — 219,2 км. Протяжність автобусних маршрутів коливається в середньому від 10 до 30 км, а декількох — до 55 км. Середня добова кількість рухомого складу на міських автобусних маршрутах складається з 921 автобуса різних класів. У порівнянні з 2014 роком загальний середньодобовий випуск трамваїв і тролейбусів зменшився із 113,1 одиниці до 95 одиниць (16 %)[57].

Запоріжжя в кіно

У Запоріжжі проходили зйомки кінофільмів:[86][87][88]

Міста-побратими
Запорізька площа в Обергаузені,  Німеччина

Запоріжжя, як і багато сучасних міст має економічні, культурні та інші зв'язки з містами-побратимами. На сьогодні містами-побратимами Запоріжжя є[95]:

Міста-побратими[96]
Країна Місто Дата підписання
угоди про партнерство
 Фінляндія Лахті 21 лютого 1953
 Франція Бельфор 2 липня 1967
 Велика Британія Бірмінгем 20 липня 1973
 Австрія Лінц 6 травня 1983
 Німеччина Обергаузен 20 травня 1986
 КНР Їчан 16 жовтня 1997
 Німеччина Магдебург 29 травня 2008
 Ізраїль Ашдод 13 вересня 2011

Раніше містом-побратимом був Новокузнецьк ( Росія), але в односторонньому порядку через російську збройну агресію розірвані побратимські відносини[97].

Панорами міста
Панорама Дніпровської ГЕС
Арковий міст через річку Дніпро
Вигляд з острова Хортиця

Постаті

Відомі уродженці

Див. також

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  3. Сайт Запорізької міської влади. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 3 грудня 2015.
  4. Сайт Запорізької обласної ради. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 3 грудня 2015.
  5. Статистичний збірник Чисельність населення по районах у січні–грудні 2021 року (ст. 1) (https://www.zp.ukrstat.gov.ua/images/stories/arhiv/1.1/1.1.1/2021/1.1.1_2021-12_22022022_poper.doc.zip)
  6. Рішення Запорізької міської ради від 27.06.2014 № 47 «Про затвердження звіту робочої групи із уточнення дати заснування м. Запоріжжя Архівовано 3 лютого 2018 у Wayback Machine.»
  7. З історії Олександрівська. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 27 травня 2014.
  8. Таємниці унікальних документів[недоступне посилання] : [арх. 23.08.2011] / Віталій Бондар, Ірина Козлова // Запорізька правда.
  9. Олександрівськ перейменовано в Запоріжжя. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  10. Поспєлов Е. М. Географічні назви світу: Топонімічний словник: Понад 5 000 одиниць / Відп. ред. Р. А. Агєєва. — М, 1998. — С. 160. — ISBN 5-89216-029-7.
  11. Карта Олександрівська на початку ХХ століття. Архів оригіналу за 6 грудня 2011. Процитовано 19 серпня 2011.
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 27 листопада 2021.
  13. Запоріжжя, що втрачаємо: Як сховали за бетонним парканом готичні вежі першої електростанції. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
  14. Владимир Чоп. «Маруся Никифорова». Архів оригіналу за 3 жовтня 2011. Процитовано 19 серпня 2011.
  15. Історія м. Олександрівська (1770—1914 роки). Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 21 серпня 2011.
  16. Історія Олександрівська. Архів оригіналу за 29 жовтня 2011. Процитовано 19 серпня 2011.
  17. Як виглядало Запоріжжя у 1932 році: унікальні кадри (відео) Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine. (рос.)
  18. У мережі показали знімки Запоріжжя, які зроблені німцями (фото) Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine. (рос.)
  19. Кто взрывал ДнепроГЭС? : [арх. 16.05.2010] / Игорь Зализяка // Никопольские страницы истории. — 2008. — 26 декабря.
  20. В. М. Мороко. Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — Вип. XXIX. — С. 197—202.
  21. Взрыв Днепрогэса 18 августа 1941. Уровень секретности 18. 12 серпня 2011. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 13 червня 2017.
  22. Підрив Дніпрогесу: спецоперація та її наслідки. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 26 січня 2017.
  23. В. В. Перепадя Гітлер у Запоріжжі: спроба реконструкції Наукові праці історичного факультету ЗНТУ, 2013, вип. 35 (ст. 145—149)
  24. 1 грудня 2013 року в Запоріжжі відбувся протестний майдан Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine. // Тезис-ТВ
  25. Зачистка в Запоріжжі. Щонайменше 90 людей в лікарнях з травмами очей і кінцівок (відео)[недоступне посилання з травня 2019] // 5 канал
  26. Запорожье. Воскресенье. Стыд и яйца… : [рос.] // Паноптикон. — 2014. — 14 апреля.
  27. В Запорожье в центре города началось противостояние Майдана и Антимайдана : [рос.] // 061.ua. — 2014. — 13 апреля.
  28. В Запорожье антимайдановцы вышли из окружения через живой «коридор позора» : [рос.] // 061.ua. — 2014. — 13 апреля.
  29. У Запоріжжі відкрито пам'ятний знак героям Євромайдану // depo.ua. — 2015. — 20 лютого.
  30. У Запоріжжі перейменована центральна площа на майдан Героїв // 5.ua. — 2015. — 25 березня.
  31. У Запоріжжі почала роботу патрульна поліція // Українська правда. — 2016. — 16 квітня.
  32. Наскільки комфортно жити в Запоріжжі: опублікований рейтинг міст України Архівовано 20 серпня 2017 у Wayback Machine. // timez.com.ua, 2017-08-11 (рос.)
  33. У Запоріжжі госпіталізували жінку з підозрою на коронавірус. 5 канал. Архів оригіналу за 12.03.2020. Процитовано 11.03.2020 13:15.
  34. У Запоріжжі госпіталізували жінку з підозрою на коронавірус. Укрінформ. 11.03.2020 11:15. Архів оригіналу за 12.03.2020.
  35. Підозра на коронавірус у мешканки Запорізької області не підтвердилася. Укрінформ. 13.03.2020 13:08. Архів оригіналу за 14.03.2020.
  36. У Запоріжжі оголошено карантин. Інтерфакс (Українська). 12:23 16.03.2020. Архів оригіналу за 11.04.2020.
  37. Коронавірус в Україні: за добу виявили 29 нових випадків Архівовано 20 квітня 2020 у Wayback Machine., Львівський портал, 25 березня 2020
  38. Паспорт міста Архівовано 10 лютого 2010 у Wayback Machine. Офіційний портал Запорізької міської влади. Перевірено 2010-02-04
  39. Большой эксперимент или что такое «соцгород»? Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine. // Громадське радіо. 11 серпня 2016
  40. Державний реєстр нерухомих пам'яток України поповнили запорізькі об'єкти Архівовано 16 квітня 2017 у Wayback Machine. // Запорізька обласна державна адміністрація
  41. Статут територіальної громади м. Запоріжжя. Розділ 1, стаття 2. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 5 листопада 2016.
  42. Географічне положення та населення (укр.). Запорізька обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 15 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
  43. «Статут територіальної громади м. Запоріжжя», Розділ 4, стаття 32. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 5 листопада 2016.
  44. ОФИЦИАЛЬНО: новым мэром Запорожья стал Владимир Буряк. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  45. Буряк принял присягу мэра Запорожья. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  46. Запорізька обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 5 листопада 2016.
  47. Запорізька обласна рада. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 5 листопада 2016.
  48. Головне управління статистики в Запорізькій області — Чисельність населення м. Запоріжжя Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine. на 1 листопада 2015 року]
  49. Переселенці масово залишають Запоріжжя. Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 18 січня 2016.
  50. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  51. Лозовой Н. (17.01.2011). Этнические войны: украинская версия. Истеблишмент. Архів оригіналу за 23.08.2011. Процитовано 23.08.2011.
  52. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Александровск. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2015.
  53. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928–29
  54. Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2015.
  55. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.
  56. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  57. Соціально-економічний паспорт м. Запоріжжя за підсумками 2016 року Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine. // Офіційний портал Запорізької міської влади.
  58. Бібліотеки Запоріжжя. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
  59. Театр Vie. Архів оригіналу за 14 січня 2014. Процитовано 5 листопада 2016.
  60. Кінотеатр «Multiplex» — ТРЦ «Аврора». Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
  61. «Байда-3D». Запоріжжя. Архів оригіналу за 17 січня 2012. Процитовано 5 листопада 2016.
  62. Інформація про Запорізьке міське об'єднання митців «Колорит» на mapia.ua. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 9 березня 2011.
  63. В Запорожье открыли главную городскую елку // Офіційний портал Запорізької міської влади. — 2016. — 19 декабря.
  64. Фоторепортаж: у Запоріжжі відбувся фестиваль джазу «Zaporizhzhia Jazzy 2018» Архівовано 1 травня 2018 у Wayback Machine. // Репортер. — 2018. — 29 квітня (рос.)
  65. Zaporizhzhia Jazzy 2018 — фоторепортаж Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine. // Проспект. — 2018. — 30 квітня (рос.)
  66. Відомості про Свято-Покровський кафедральний собор. zp.vgorode.ua. Архів оригіналу за 5 червня 2016.
  67. Офіційний сайт Запорізького гідроенергетичного коледжу ЗДІА. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 6 серпня 2015.
  68. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  69. Офіційний сайт ЗМК ЗДІА. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 серпня 2015.
  70. Офіційний портал Запорізької міської влади - Паспорт міста. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 11 листопада 2014.
  71. Предприятие создано на базе проектного отдела и цеха по изготовлению нестандартного оборудования Архівовано 17 вересня 2019 у Wayback Machine. ЗАО «ЗАЗ» в 2002 году (дочернее предприятие)
  72. Офіційний сайт ФК «Металург Запоріжжя». Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  73. Zabor.zp.ua Телеканали Запоріжжя Архівовано 6 серпня 2014 у Wayback Machine. (рос.)
  74. Формат FM — нова хвиля в радіоефірі Запоріжжя Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine. (рос.)
  75. «Ностальжі: мінус один бренд». Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  76. Вместо радио «Великий Луг будет вещать „Радио-24“». Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  77. Zabor.zp.ua Пресса запорожского региона. Архів оригіналу за 21 вересня 2011. Процитовано 25 квітня 2011.
  78. Печатные издания Запорожья и Запорожской области. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 25 квітня 2011.
  79. Міжнародний аеропорт «Запоріжжя». Офіційний сайт ТОВ «Запоріжхендлінг». Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 27 листопада 2021.
  80. Online табло аеропорту «Запоріжжя», — Аirport.at.ua. Архів оригіналу за 27 липня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  81. Табло аеропорту «Запоріжжя». Відправлення рейсів. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  82. В Запорожье переименуют проспект Ленина. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  83. Рішення Запорізької міської ради від 19.02.2016 № 15 «Про перейменування проспекту Леніна в місті Запоріжжі на проспект Соборний Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.»
  84. Запорожье — на грани транспортного коллапса Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine. // Інтерфакс-Україна, 26 травня 2009
  85. Будівництво автотранспортної магістралі: ще один етап пройдено Архівовано 23 березня 2017 у Wayback Machine. // Запорізька обласна державна адміністрація.
  86. Запоріжжя — все моє життя | Запоріжжя півстоліття назад. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 29 липня 2017.
  87. Запоріжжя в кіно (1950 рік). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 29 липня 2017.
  88. Фільми, зйомки яких відбувались у Запоріжжі (відео). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 29 липня 2017.
  89. Хроменко А. (№8 (274) 23 февраля 2011). Фильмы из-под полы. «Остров Свободы». Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 11 листопада 2014.
  90. Зйомки кіно в Запоріжжі (відео) Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine. (рос.)
  91. Запоріжжя в радянському кіно. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 29 липня 2017.
  92. Снято в Запорожье. 02.03.2011. Архів оригіналу за 23.08.2011. Процитовано 11.11.2014.
  93. Съемки сериала «Слуга народа-2» в Запорожье Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine., — Квартал-95, 2016-10-06
  94. Как в Запорожье снимали сериал «Слуга народа-2»: в сеть попал первый трейлер Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine., — Индустриалка, 12 жовтня 2016 (рос.)
  95. Міста-побратими м. Запоріжжя // Офіційний портал Запорізької міської влади
  96. Міста-побратими Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine. // Офіційний портал Запорізької міської влади
  97. Запорізькі свободівці вимагають скасування побратимства міста Запоріжжя з Новокузнецьком в односторонньому порядку через російську агресію. Архів оригіналу за 30 січня 2016.

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.