Воловець Лев Іванович

Народився у сім'ї Івана та Ольги Воловців. Батько Іван Григорович Воловець був учасником Першої світової війни. Вибухом гранати йому обірвало ноги, лікувався у Відні, там опанував німецьку мову, яку викладав приватно.

У родині було четверо дітей: Володимир, Ірина, Галина і Левко. Завдяки батьковій підготовці, усі починали ходити до школи з другого класу. Старший брат Володимир продовжував навчання у Золочівській гімназії, був учасником УПА, загинув у 1944 під час облави. У 1947 сестру Ірину засудили на 10 років ув'язнення за співпрацю з УПА.

Левко вступив до Львівського університету у 1955 році, але 1959 виключений за читання забороненої літератури, ведення «нездорових розмов» про угорські події 1956 та становище в Україні.

Після закінчення одружився з Галиною Іларіонівною Філик, працював на заводі, згодом — директором восьмирічної школи у с. Колоденці Кам'янко-Бузького району, у цьому ж селі проживає і зараз. 1966–74 — дириректор Колоденецької школи (Львів. обл.).

• «Михайло Бірюков», 1963 (літературний портрет);
• «Григорій Тютюнник», 1967 (нариси);
• «Надбужани», 1980 (нариси);
• «Подих доби», 1993 (збірка поезій);
• «Мить перестороги», 1995;
• «Живої пам'яті рядки», 1998;
• «Кредо віри», 1998;
• «Христос і ми», 2000;
• «Лелеки», 2002;
• «Голосне мовчання слова», 2002;
• «Відгомін прожитого» (кн. спогади);
• «За волю», 2004 (поема);
• «Чужина», 2006;
• «Вірність», 2005;
• «На рідній ниві», «Рубежі», «Пророк сказав», «З болю і віри», 2009 (збірки поезій);
• «Правдою наснажені», «Наука любові», 2010 (збірки поезій);
• «Дорогами долі», «Друзям та знайомим», «Крізь спалахи надій», 2011 (збірки поезій);
• співавтор підручників з української літератури для 7, 9 й 11 класів;
• Книга «Вірність» 2020 рік.

• Воловець Лев Іванович на ЕСУ