Волокидін Павло Гаврилович

Павло́ Гаври́лович Волоки́дін (рос. Волокидин Павел Гаврилович, 10 (22) грудня 1877(18771222), с. Архарово, Орловська губернія, Російська імперія — 16 березня 1936, Київ, Українська РСР, СРСР) — український живописець, майстер пейзажу, натюрморту, психологічного портрету.

Павло Волокидін
рос. Волокидин Павел Гаврилович
Народження 10 (22) грудня 1877(1877-12-22)
с. Архарово, Орловська губернія, Російська імперія
Смерть 16 березня 1936(1936-03-16) (58 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Друге християнське кладовище Одеси
Національність росіянин
Країна Російська імперія→
 УНР→
 СРСР
Жанр портрет
Навчання Одеська малювальна школа
Імператорська академія мистецтв
Діяльність художник
Відомі учні Мінський Григорій Семенович, Волковинська Зінаїда Володимирівна, Зоря Галина Денисівна, Крилов Костянтин Олексійович, Гурський Іван Францович, Хрусталенко Микола Олександрович і Токарєва-Александрович Любов Йосипівна
Працівник Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

Життєпис

Народився 22 грудня 1877 в російському селі Архарово.

У 1898-1905 навчався в Одеській малювальній школі (нині — Одеське художнє училище), а у 1905-1906 роках навчався в Петербурзькій академії мистецтв.

З 1907 року жив в Одесі.

У 1922-1934 був професором Одеського художнього інституту, серед його учнів — Григорій Мінський, Тамара Хитрова, Всеволод Цимпаков, Олександр Чемисов.

У 1934-1936 був професором Київського художнього інституту (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

Похований на Другому Християнському цвинтарі Одеси.[1][2]

Творчість

Автор портретів («Курсистка», 1918; «Жіночий портрет», 1924), пейзажів («Херсонська пристань», 1914), натюрмортів («Айстри», 1920; «Квіти в синій вазі», 1934).

Часто мандруючи Україною, зобразив одне з її старовинних міст — Кам'янець-Подільський. Етюд, створений в 1930 у цьому місті, зображує його стародавню архітектуру та сповнений епічного звучання [3].

В українському мистецтві його ім'я займає одне з найпочесніших місць. Маючи великий живописний талант, він сприймав оточуючий світ поетично і піднесено. Є автором ліричних пейзажів, артистично виконаних натюрмортів, але, як вважає Ігор Шаров, найбільш майстерно проявився його талант у жанрі портрета, де художник завжди намагався розкрити високу цінність людської особистості.

Більшість робіт у 1915-1916 — портретні малюнки. Вони стали важливим етапом у розвитку майстерності, поступово набувають образної виразності. Володіє чіткою легкою лінією, що м'яко моделює форму, вміє підкреслити в портреті найсуттєвіші риси моделі. «Жіночий портрет» (1916), «Портрет професора О. О. Кіпена» (1915). З часом розробляє колористичні та пленерні завдання у складних портретних композиціях. Якщо раніше, створюючи портрет, він, в основному обмежується лише рисуванням обличчя, то тепер, розкриваючи образ, майстер надає великого значення позі і жесту. Художник намагається створити композиційний портрет, до якого вводить елементи пейзажу або інтер'єру, тим самим доповнюючи характер портретованого.

Примітки
  1. «Художественный некрополь». День памяти К. К. Костанди. Офіційний сайт Одеського художнього музею. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 29 липня 2016. Процитовано 29 липня 2016.
  2. Одесский музей привел в порядок могилы известных художников. dumskaya.net. 2 листопада 2015. Архів оригіналу за 29 липня 2016. Процитовано 29 липня 2016.
  3. Ковальская Людмила. Павел Волокидин. — Москва: Советский художник, 1981. — С. 12.

Посилання

Література та джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.