Волок (транспорт)
Во́лок — сухопутна ділянка водного шляху, через яку перетягували (волокли) судна між водоймами[1].
Частіше для волоків вибиралися місця найбільшого зближення водойм, наприклад річок різних басейнів. Довжина зазвичай не перевищувала 20-30 км. Волоком могли користуватися в одному або обох напрямках руху, залежно від рельєфу місцевості. Зазвичай волоками користувалися в період навігації (з весни по осінь). Судна перетягували по суші на котках або вивантажені на одній стороні товари перевозилися або переносилися волоком і вантажилися на судна на його іншій стороні.
Топоніміка
Місця деяких давніх волоків залишилися досі в топонімах. Особливо часто місця з такими назвами трапляються на просторі від верхів'їв Західної Двіни, Дніпра і Волги до Північної Двіни, по праву і ліву сторону Волги і в басейні Північної Двіни:
- Волоколамськ — місто в Московській області, розташоване на місці давнього поселення Волок-Ламський.
- Вишній Волочок — місто в Тверській області, розташоване на місці давнього волока з річки Тверці Каспійського басейну до річки Цна Балтійського басейну.
- Переволочна — село в Прилуцькому районі Чернігівської області.
Окрім того, три невеликі села з назвою «Волок» існують у Росії (два в Тверській і одне в Новгородській області) і ще одне в Білорусі.
Див. також
Примітки
- Волок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела
- Волок // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
- Волок, в географическом отношении // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
- Волоки // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 205. — 1000 екз.