Північна Двіна

Північна Двіна
злиття річок Сухона та Юг в м. Великий Устюг
Мапа басейну Північної Двіни
60°43′56″ пн. ш. 46°19′49″ сх. д.
Витік злиття річок Сухона та Юг (Великий Устюг)
• координати 60°43′56″ пн. ш. 46°19′49″ сх. д.
Гирло Двінська губа Білого моря
• координати 64°32′00″ пн. ш. 40°29′00″ сх. д.
висота, м 0 м
Басейн Біле мореБаренцове мореПівнічний Льодовитий океан
Країни:  Росія
Прирічкові країни:  Росія
Регіон Вологодська область, Архангельська область
Довжина 744 км
Площа басейну: 357 000 км²
Середньорічний стік 3 490 м³/с
Притоки: Вичегда, Пінега, Сухона, Юг, Вага
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 03020100312103000005014
GeoNames 496409
 Медіафайли у Вікісховищі

Півні́чна Двіна́ (рос. Се́верная Двина́) річка на півночі європейської частини Росії, яка протікає у Вологодській і здебільша (приблизно 910 загальної довжини) Архангельській областях. Впадає в Біле море. Довжина — 744 км[1] (з урахуванням Сухони, як основної складової — 1302 км[2]). Площа басейну — 357 тис. км²[1]. Середньорічна витрата води в гирлі 3490 м³/с (це відповідає річковому стоку 110 км³). Найвища ділянка річки 74 км завдовжки від злиття Сухони і Юга до впадання Вичегди має назву Мала Північна Двіна.

Загальний опис

Під назвою Мала Північна Двіна річка утворюється злиттям річок Сухона та Юг поблизу міста Великий Устюг у Вологодській області. Загальна довжина самої річки — 744 км, але від витоку Югу — 1318 км, Сухони — 1302 км, Вичегди — 1803 км. Біля міста Котлас у водотік впадає найбільша притока Вичегда (слід зазначити, що при злитті вона несе більше води, ніж Мала Північна Двіна, річний стік якої становить 23 км³ проти 36 км³ у Вичегди), після чого річка повертає на північний захід, а потім поступово на північ. Ділянка від Котласа і до гирла ще зветься Великою Північною Двіною. Майже на самій півночі зливається з Пінегою. Нижче впадання Пінеги Північна Двіна розбивається на протоки з численними островами, ширина долини зростає до 18 км. Дельта Північної Двіни (площа дельти близько 900 км²[3]) починається від Новодвінська. Біля Архангельська і Сєверодвінська Північна Двіна багатьма рукавами впадає у Двінську губу Білого моря. Загальна площа басейну річки 357 000 км².

Більша частина басейну Північної Двіни — низька горбиста рівнина, що поступово спускається до Білого моря. Басейн річки обмежений на сході низьким Тіманським кряжем (де бере початок Вичегда та її притоки), на півдні Північними Увалами, які утворюють вододіл з басейном Волги.

Північна і центральна частини басейну здебільшого покриті хвойними лісами, а південна частина змішаними лісами з переважанням хвойних порід. В цілому ліси займають більше половини території басейну. Тільки уздовж заплави річки є відкриті луки. У лівій (західній) частині басейну безліч боліт і озер, які часто є джерелом приток. Найбільше озеро Кубенське.

Дельта Північної Двіни

У Архангельська річка ще раз збирається в одне русло, а нижче міста утворює дельту площею близько 900 км², що складається з декількох рукавів.

Дельта Північної Двіни почала бурхливо освоюватися російськими поселенцями з XV століття. При цьому в місцевій топоніміці зберігаються сліди фінно-угорського субстрату[4].

Історія

Басейн річки був спочатку населений фіно-угорськими народами, а потім був колонізований Новгородською республікою. Єдиним винятком був Великий Устюг, який був частиною Владимиро-Суздальського князівства. Інша частина басейну Північної Двіни перебувала під контролем Новгорода. Великий Устюг вперше згадується у літописах 1207 року, Шенкурськ — 1315 року, у ХIV столітті заснований Сольвичегодськ.

В XIII столітті новгородські купці вже досягли Білого моря. Регіон був привабливий в першу чергу через торгівлю хутром. Головний водний шлях з Новгорода у Північну Двіну був по Волзі і її притоці Шексні, далі річкою Славянка в озеро Нікольське, потім волок до озера Благовіщенське, звідти вниз за течією річки Порозовіца до Кубенського озера, далі Сухоною до Північної Двіні.

З 1553 по 1713 роки річка була фактично єдиною безпечною торговою артерією, що пов'язувала Росію з країнами Північної і Західної Європи.

Гідрологія

Живлення змішане, з переважанням снігового. Середньорічна витрата води — біля злиття Сухони і Югу 770 м³/с, після злиття з Вичегдою і Уфтюгою 1 950 м³/с, нижче гирла Ваги 2 600 м³/с, нижче злиття з Пінегою 3 360 м³/с, у гирлі 3490 м³/с.

Річний стік завислих наносів у середній течії річки становить 1,32 млн тонн, у нижній 1,79 млн тонн, у гирлі 3,86 млн тонн. Середньорічна мутність води близько 22 г/м³ у середній течії і 37 г/м³ — у нижній. Річний стік захоплених наносів змінюється в проміжку 0,61–0,71 млн тонн. Сумарний твердий стік річки 4,47–4,57 млн тонн на рік.

Води Північної Двіни гідрокарбонатно-кальцієві. Мінералізація води під час повені 60–70 мг/л, в межень 240–380 мг/л.

Найбільший розмах коливань рівня води у річці дорівнює 14 метрів між гирлами річок Вага й Пінега. Замерзає наприкінці жовтня — на початку листопада, скресає від початку квітня до початку травня. Льодохід бурхливий з частими заторами.

Показники середньомісячної витрати води річки: Північна Двіна
за 112 років спостереження 1881-1993 на станції: Усть-Пінега (64.13° пн. ш. 41.92° сх. д. / 64.13; 41.92), м³/с:
Джерело: [5]

Притоки

Основні притоки: Вичегда, Пінега, Сухона, Юг, Вага, Юмиж. З'єднана через річку Сухона, озеро Кубенське та ін. з Волго-Балтійським водним шляхом (Північно-Двінська водна система), через річку Пінега з річкою Кулой сполучена судноплавним каналом Кулой — Пінега, а через притоки річки Вичегда, занедбаним Північнокатерининським каналом, з притокою річки Ками Джуричем.

Список приток (км від гирла)
  • Лодьма
  • Лая
  • Юрас
  • 54 км: водотока прот. Уємлянка (Уйма)
  • 59 км: водотока рук. Мечка (Полой Мечка)
  • 71 км: річка Лявля (Лавля)
  • 79 км: водотока рук. Косковський
  • 84 км: річка Линдога (Ракулка)
  • 90 км: річка Чируха
  • 95 км: водотока рук. Курополка
  • 99 км: річка Вождоромка (Воджеромка, Воджом)
  • 114 км: річка Велика Юра
  • 137 км: річка Пінега
  • 147 км: річка Варга
  • 180 км: річка Хепалка
  • 183 км: струмок Середній
  • 188 км: річка Обокша
  • 194 км: річка Векліїха
  • 199 км: річка Смерд'я
  • 216 км: річка Сія
  • 222 км: річка Челмохта
  • 228 км: річка Пяжма
  • 233 км: річка Пукшеньга (Покшеньга)
  • 234 км: водотока рук. Рєпний
  • 240 км: річка Пінгіша (Пінгіча)
  • 241 км: річка Ємца
  • 268 км: струмок Ніколка
  • 274 км: річка Велика Кірокса
  • 301 км: річка Моржевка (Моржева)
  • 311 км: річка Юмата (Юма)
  • 316 км: річка Усолка
  • 325 км: річка Велика Шеньга (Шонга)
  • 329 км: річка Малая Шеньга
  • 334 км: річка Ваєньга
  • 339 км: річка Пянда
  • 353 км: річка Ольховка
  • 362 км: річка Вага
  • 365 км: річка Лудега
  • 376 км: водотока рук. Чамовський
  • 402 км: водотока прот. Рубилісський (Рубелєвський Полой)
  • 406 км: річка Тулгас
  • 413 км: річка Нюма
  • 421 км: водотока прот. Сельмензький Полой
  • 434 км: річка Тьода
  • 435 км: водотока прот. Борчаха (Борчанка)
  • 442 км: річка Кодіма (Кодьма, Кодеша)
  • 445 км: водотока прот. Кур'я
  • 454 км: водотока прот. Кур'я
  • 462 км: річка Нижня Тойма
  • 466 км: річка Нюхмиж
  • 478 км: річка Нозиця
  • 484 км: річка Ноза
  • 488 км: річка Сефтра (Севтра)
  • 492 км: річка Чащевка
  • 493 км: річка Унжиця
  • 502 км: річка Кокса
  • 502 км: річка Сойга
  • 505 км: річка Кинтиш
  • 509 км: річка Верхняя Тойма
  • 512 км: річка Паленьга
  • 517 км: річка Мала Свага
  • 519 км: річка Велика Свага
  • 526 км: річка Йорга
  • 543 км: річка Авнюга (Авнега)
  • 547 км: водотока рук. Піщаний Полой (Паячний)
  • 563 км: річка Ракулка
  • 582 км: водотока прот. Сямовський Полой
  • 594 км: водотока прот. Тихий Полой
  • 596 км: річка Шокша
  • 611 км: річка Єздрінга
  • 616 км: річка Лябла (Лябля)
  • 617 км: водотока прот. Піщанський Полой
  • 619 км: струмок Нечмеж
  • 624 км: річка Євда
  • 638 км: річка Бродова
  • 643 км: річка Канза
  • 652 км: річка Вонгода (Вонгодиця)
  • 656 км: водотока прот. Новинський Полой
  • 665 км: річка Єргус (Йоргус)
  • 670 км: водотока прот. Шеберниха
  • 673 км: річка Вичегда
  • 673 км: водотока рук. Вондокурський Полой
  • 674 км: річка Котлашанка
  • 702 км: річка Ухтомка
  • 717 км: річка Лапинка
  • 719 км: річка Савватієвка
  • 727 км: річка Шомокса (Шемокса, Шемокс)
  • 735 км: річка Стріга
  • 738 км: річка Чорна
  • 744 км: річка Юг
  • 744 км: річка Сухона

Населені місця

У верхів'ях Північної Двіни розташовані міста Великий Устюг, Красавіно, Котлас, Сольвичегодськ; поблизу гирла Новодвінськ, Архангельськ, Сєверодвінськ. Інші поселення уздовж: Красноборськ, Черевково, Верхня Тойма, Рочегда, Березнік, Ємецьк, Усть-Пінега, Холмогори.

Судноплавство

Пароплав «Н. В. Гоголь»

Річка Північна Двіна судноплавна на всьому протязі. В середині XIX століття існував план поліпшення судноплавства Північною Двіною в районі Архангельська, над ним працював американський інженер Джордж Уістлер[6].

23 вересня 1912 року сталась найбільша катастрофа на Північній Двіні: на річці затонув російський пароплав «Обновка»; в катастрофі загинуло 115 осіб[7]. Дві ще більші катастрофи відбулися в дельті річки під час Першої світової війни: 17 жовтня 1916 року вибухнув пароплав «Барон Дрізен» в Архангельському порту Бакариця внаслідок диверсії (вибухнуло близько 1600 тонн вибухових речовин, загинуло понад 600 осіб)[8][9], а 13 січня 1917 року вибухнули пароплави «Семен Челюскін» і «Байропія» в Архангельському порту Економія (загинуло близько 300 осіб)[10]

На 1917 рік у басейні Північної Двіни діяло 131 пароплавне товариство, з них перевезеннями пасажирів займалося 20. Загальний флот становив 408 судів. Найбільшим було Північне пароплавне товариство «Котлас — Архангельськ — Мурман», яке володіло 50 паровими судами. Брати Володіни володіли 20 судами, інші мали від 1 до 7 судів.[11]

2 серпня 1918 роки задля перегороджування шляху кораблям англійських інтервентів між раніше затопленими криголамами «Святогор» і «Микула Селянинович» у судноплавному каналі між Архангельському і островом Мудьюзький було затоплено мінний загороджувач «Уссурі», який понині знаходиться на фарватері річки, змушуючи огинати його кораблі, що проходять[12].

Великі морські судна можуть заходити тільки у морський порт Економія, поблизу гирла. Час від часу в районі Архангельського порту проводять днопоглиблювальні роботи. Щорічно під час повені вода приносить велике число сміття, піску і мулу, що погіршує судноплавство[13].

На Північній Двіні працює «Н. В. Гоголь » — найстаріший збережений колісний пароплав Росії, що все ще знаходиться у використанні як круїзне судно (побудовано 1911 року).

Походження назви

Карта течії Північної Двіни з атласу Йоганна Янсоніуса, 1680 р.

Народна етимологія пояснює назву Двіни як «подвійна річка» [14], оскільки вона утворена злиттям Сухони і Вичегди. Це тлумачення походження назви наводять іще Зиґмунд Герберштайн у «Записках про Московію»[15] (1549) й Алессандро Ґваньїні в «Описі Московії»[16] (1578).

М. Фасмер вважає, що назву на Північну Двіну було перенесено давньоруськими переселенцями з Двіни Західної. Етимологізувати його йому важко[17].

Починаючи з Я. Розвадовського, назва тлумачиться як індоєвропейська, оскільки перехід dv-> v- свідчить про вторинність фінської формиViena[18]. О. К. Матвєєв вважає назву балтійською за походженням і порівнює її з лит. dvynai «двійня, близнята», або, враховуючи фін. Viena «Двіна», з лит. vienas «один, єдиний», тобто «об'єднана з двох річок»[19].

Світлини

Примітки

  1. Река Сев. Двина / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. Река Сухона / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  3. За даними Великої радянської енциклопедії, за даними Британської енциклопедії площа дельти складає 1 100 км².
  4. (рос.) Н. В. Кабинина. Топонимия дельты Северной Двины но историческим источникам ХѴ-ХІХ вв.. elar.urfu.ru. Процитовано 13 березня 2019.
  5. Arcticnet — Станція: Усть-Пінега (за 137 км від гирла)
  6. (рос.) Анисим Берман (Бостон) «Американский инженер-строитель Николаевской железной дороги». Архів оригіналу за 29 січня 2008.
  7. (рос.) Курушин М., Непомнящий Н. Великая книга катастроф. books.google.ru (рос.). Процитовано 13 березня 2019. — М.: ОЛМА Медиа Групп, 2006. — С. 347.
  8. (рос.) Слушается дело «Барона Дризена». www.vdvsn.ru. Процитовано 13 березня 2019.
  9. George Bolotenko. Wartime Explosions in Archangel, 1916-1917: “Bakaritsa is Burning”; “Ekonomiia is Now a Wasteland”. www.cnrs-scrn.org (англ.). Процитовано 13 березня 2019.
  10. (рос.) Лев Скрягин. Взрывы на Северной Двине.
  11. (рос.) Брызгалов В. В. Пассажирский флот на реке Северной Двине (до 1917 г.)//Проблемы развития транспортной инфраструктуры Европейского севера России. Материалы межрегиональной научно-практической конференции. 2010 г
  12. (рос.) Виктор Брызгалов.  // Архангельск : газета. — Архангельськ. № 122 (5 липня 2003).
  13. (рос.) На Северной Двине приступили к дноуглубительным работам. www.pomorie.ru. Процитовано 13 березня 2019.
  14. Северная Двина // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  15. (рос.) СИГИЗМУНД ГЕРБЕРШТЕЙН->ЗАПИСКИ О МОСКОВИИ->ИЗДАНИЕ 1998 Г.->ЧАСТЬ 5. www.vostlit.info. Процитовано 13 березня 2019.
  16. (рос.) АЛЕКСАНДР ГВАНЬИНИ->ОПИСАНИЕ МОСКОВИИ->ИЗДАНИЕ 1997 Г.->ЧАСТЬ I. www.vostlit.info. Процитовано 13 березня 2019.
  17. (рос.) Двина. dic.academic.ru. Процитовано 13 березня 2019.
  18. (рос.) Матвеев А. К. Субстратная топонимия Русского Севера. Часть I. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2001. С. 43.. www.booksite.ru. Процитовано 13 березня 2019.
  19. (рос.) Матвеев А. К. О происхождении севернорусской топонимики на -ас и -ус // Вопросы топономастики. 1962. Вып. 1. С. 17.. onomastics.ru. Процитовано 13 березня 2019.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.