Волтер Ленглі

Майбутній художник народився у місті Бірмінгем. Родина була проста і бідна, батько працював у майстерні кравця.

У віці 15 рокв батько віддав його в учні до літографа, тобто бачив його ремісником нового типу. Як більшість англійців, він знався на акварелі і тривалий час працював акварелістом. На початку власних 20 років він перебрався у Лондон. Відомо, що у віці 21 рік він виборов стипендію у Південному Кенсінгтоні і навчався там два роки. Середина 19 століття відома звертанням до історичних стилів. Волтер Ленглі звернувся до стилістики неоренесанс.

До 1892 року він працював переважно акварелістом. Художній ринок Британії непогано ставився до акварелі і акварелістів, про що свідчили виставки і залуення д створення акварелей низки аматорів (непрофесійних художників). Тим не менше живопис олійними фарбами традиційно продовжували вважати авторитетним і більш престижним. В його ранніх творах вбачають впливи композицій і насиченість деталями, котрі він знав по створенню літографій.

Його майстерність і авторитет художника зросли настільки, що він став членом Королівського (державного) товариства художників-акварелістів і Королівського художнього товариства. Його картини вже брали на виставки як на батьківщині, так і за кордоном.

Свідоцтвом міжнародного визнання художника була замова на його автопортрет, котрий він отримав від керівництва галереї Уфііці, котра століттями збирала автопортрети уславлених мистців.

1881 року Волтер Ленглі отримав від володаря фотографічної майстерні пана Траппа грошовий грант у 500 фунтів стерлінгів на рік і отримав можливість перебратися на житло у село разом із родиною. Місцем поселення родини стане рибальське селище Ньюлин на південному заході графства Корнуел. Згодом до нього приєднався художник і приятель Едвін Харріс. Це стало початком заснування колонії художників, що отримали назву Ньюлинська школа.

Небагата особа за походженням, Волтер Ленглі на десятиліття зберіг цікавість до важкого життя і побуту рибальського поселення та його мешканців. Його робітниче походження і ліві політичні переконання сприяли появі низки картин побутового жанру, де Волтер Ленглі подавав маленькі події незнаних людей, їх надії і розчарування. Живопис у Британії продовжував бути частиною аристократичної культури і успіхи художника Фредеріка Лейтона були покажчиком, наскільки міцними у багатому аристократичному суспільстві були позиції академізму, салонного мистецтва і античні сюжети. Робітнича тематика картин Ленглі сприяла хоча би зменшенню цієї монополії.

Волтер Ленглі. "Мешканці Ламорни ", не датовано.

Волтер Ленглі. «Картопля не юшку»

• «Материнство»
• «Кохана рибалки»
• «Перед халупкою рибалки»
• «Новонароджений в родині рибалки»
• «Молода мати»
• «Новий сирота»
• «Мешканці Ламорни»
• «Літній штурман»
• «Сценка у Ньюлені»
• «Ремонт старої ковдри»
• «Спогади старої»
• «Привітання малої доньки»
• «До моря»

Волтер Ленглі. "Новий сирота ", 1889 р.

• 
  Волтер Ленглі. «Старий рибалка»
• 
  Волтер Ленглі. «Сценка у Ньюлені»
• 
  Волтер Ленглі. «Чекають повернення рибалок»
• 
  Волтер Ленглі. «До моря»

• Літографія
• Реалізм
• Натхнення
• Співчуття
• Франсуа Мілле
• Джованні Сегантіні

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волтер Ленглі

• Flynn, Brendan (2014). A Place for Art: The Story of the RBSA. The Royal Birmingham Society of Artists. ISBN 978-0-9930294-0-0.
• Fox, Caroline and Greenacre, Francis, «Walter Langley», Painting in Newlyn 1880—1930, London, Barbican Art Gallery, 1985
• Roger Langley: Walter Langley, Sansom & Co 2001, ISBN 1-900178-45-1

1. https://www.artbiogs.co.uk/2/societies/birmingham-art-circle