Вольфганг Ердманн

10 січня 1916 року вступив в 3-й польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, в серпні-грудні 1918 року — ад'ютант 156-го пішого артилерійського дивізіону. У грудні 1918-липні 1919 року служив в добровольчій артилерійській батареї «Адлер» на польсько-німецькому кордоні в Верхній Сілезії.

Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. Закінчив Вище технічне училище в Берліні-Шарлоттенбурзі (1924). У 1935-37 року проходив підготовку офіцера Генштабу при Генштабі люфтваффе. 1 липня 1939 року —переведений в люфтваффе і зарахований в Організаційний відділ Генштабу люфтваффе. З 1 липня 1938 року — начальник оперативного відділу штабу 17-ї авіаційної області (Відень), в липні-жовтні 1938 року виконував обов'язки начальника штабу.

З 1 березня 1939 року — командир 2-ї групи 4-ї бомбардувальної ескадри «Генерал Вефер». 12 січня 1940 року очолив 2-й (організаційний) відділ Генштабу люфтваффе. 5 квітня 1943 року переведений в діючу армію командиром 18-ї авіпольової дивізії, дислокованої у Франції. З 26 серпня 1943 року — авіаційний командир в Хорватії. 1 квітня 1944 року очолив штаб 1-ї парашутної армії. З 20 серпня 1944 року — командир навчального з'єднання (пізніше парашутної дивізії) «Ердман», яка 9 жовтня 1944 року була перейменована в 7-му парашутну дивізію. 8 травня 1945 року узятий в полон британськими військами. Наклав на себе руки.

• Фанен-юнкер (10 січня 1916)
• Фенріх (8 листопада 1916)
• Лейтенант (27 січня 1917)
• Обер-лейтенант (1 квітня 1925)
• Гауптман (1 квітня 1933)
• Майор (1 серпня 1936)
• Оберст-лейтенант (1 січня 1939)
• Оберст (1 листопада 1940)
• Генерал-майор (1 березня 1943)
• Генерал-лейтенант (1 липня 1944)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (16 вересня 1939)
  • 1-го класу (14 червня 1940)
• Авіаційна планка бомбардувальника в бронзі
• 2 нарукавних знаки «За знищений танк»
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (30 січня 1943)
• Німецький хрест в золоті (28 грудня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста (8 лютого 1945)

• Dermot Bradley (Hrsg.), Karl Friedrich Hildebrandt: Die General der Luftwaffe 1935–1945. Die militärischen Werdegänge der Flieger-, Flakartillerie-, Fallschirmjäger-, Luftnachrichten- und Ingenieur-Offiziere. Band 2: Habermehl-Nuber. Biblio Verlag, Osnabrück 1991, ISBN 376481701-1, S. 252f
• Fallschirmjäger. Bildband und Chronik 1939–1945, Rudolf Böhmler & Werner Haupt, neubearbeitete Auflage, Verlag Hans-Henning & Podzun, Dornheim 1971, S. 273–280.
• Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1930, S. 160.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 297.
• Christopher Vokes (unter Mitarbeit von John P. Maclean): My Story. Gallery books, Ottawa, Ontario 1985, ISBN 0-9692109-0-6.
• Karl Friedrich Hildebrandt: Die General der Luftwaffe 1935–1945, Habermehl-Nuber, Biblio Verlag, Osnabrück 1991, ISBN 376481701-1, S. 252f