Вольфганг де Бер

Вольфганг де Бер почав грати в футбол у клубі «Ян Гісфельд». В 1978 році він потрапив до молодіжної команди «Дуйсбурга». Дебютував в основній команді Вольфганг будучи ще неповнолітнім, у 33-му турі сезону 1981/82. Де Бер отримав хороші відгуки, незважаючи на поразку з рахунком 1:5 від «Вердера». У наступному сезоні де Бер отримав хорошу можливість проявити себе в команді, так як клуб не бажав продовжувати контракти з резервними воротарями Вольфгангом Шрайнером і Ульріхом Фуксом.

В 1983/84 сезоні він, нарешті, закріпився в основному складі і відразу ж був викликаний в молодіжну збірну ФРН. Він провів один матч за команду проти однолітків з СРСР, він був єдиним гравцем збірної з другого дивізіону. Проте, це була його перша і остання гра на міжнародній арені. В 1983/84 сезоні «Дуйсбург» боровся за підвищення у Бундеслігу, але в першому матчі плей-офф за підвищення його команда була розгромлена «Айнтрахтом» з рахунком 5:0. Більш того, за підсумками 1985/86 сезону клуб зайняв останнє місце в лізі, пропустивши 86 голів, після чого де Бер покинув клуб.

Влітку 1986 року де Бер перейшов в «Боруссію» (Дортмунд). Там він став дублером Ролфа Меєра, який пізніше перейшов в «Штутгарт». Завдяки травмі Мейєра в передсезонній грі, де Бер отримав можливість проявити себе і незабаром став улюбленцем публіки. У своєму першому матчі він грав проти «Баварії» і залишив свої ворота «сухими». Він грав добре і в інших матчах, за що удостоївся похвали. В цей час він також отримав від своїх товаришів по команді прізвисько «Тедді».

4 листопада 1987 року в матчі Кубка УЄФА проти «Вележа» де Бер знову підтвердив свій клас, зробивши кілька сейвів і навіть відбивши пенальті. Таким чином він забезпечив команді місце в плей-офф. Протягом наступних декількох років де Бер демонстрував хорошу гру, однак, все сильніше стало проявлятися його слабке місце — гра в штрафному майданчику.

Перший титул у своїй кар'єрі де Бер завоював 24 червня 1989 року, у фіналі кубку Німеччини з рахунком 4:1 був обіграний «Вердер».

Перед початком сезону 1990/91 воротар молодіжної збірної Штефан Клос, вперше став серйозним конкурентом для де Бера. І після поразки «Боруссії» від «Штутгарта» у 18 турі з розгромним рахунком 7:0 де Бер піддався критиці з боку преси. Після невдалої гри, що завершилася поразкою від «Айнтрахта» з рахунком 0:3, де Бер випав з основного складу.

У наступному сезоні де Бер втратив місце в основі після двох невдалих ігор проти клубу «Ганновер 96» у фіналі кубка Німеччини. Перед сезоном 1992/93 де Бер сподівався зберегти своє місце в складі. Однак, він не зміг зробити це, так як Клос перевершував його в навичках. 25 березня 1993 року конкуренція підійшла до своєї кульмінації, коли де Бер зламав великогомілкову та малогомілкову кістки, у результаті чого він на дев'ять місяців був відсторонений від тренувань. Серед його найбільших успіхів на додаток до перемоги в кубку 1989 року був чемпіонський титул і перемога в Лізічемпіонів та Міжконтинентальному кубку (у фіналі де Бер не грав). Він отримував пропозиції від інших клубів, але відповідав відмовою і залишився з «Боруссією», яка продовжила контракт незважаючи на травми.

Навіть після переходу Клоса в «Рейнджерс» де Бер залишився резервним воротарем, дублюючи Єнса Леманна.

Після серйозної травми коліна де Бер закінчив свою ігрову кар'єру після закінчення сезону 2000/01. Всього за кар'єру воротар провів 182 матчів в Бундеслізі, а також 61 матч у Другій Бундеслізі.