Вошингтон таймс

Вашингтон таймс
The Washington Times
	;
Країна	США[1]
Тип	щоденна газета
Мова	англійська[2]
Політична належність	conservatism in the United Statesd, anti-environmentalismd і right-wing populismd
Місце публікації	Вашингтон[1]
Формат	широкоформатнийd
Засновано	1982
Засновник	Мун Сон Мьон[3]
Власник	Церква об'єднання,; News World Communications
Редактор	Крістофер Долан
Головний офіс	Вашингтон
Наклад	83,511 щоденний; 43,889 недільний
ISSN	0732-8494, 2643-7449
	washingtontimes.com(англ.); washtimes.com; 0-www.lexisnexis.com.emu.londonmet.ac.uk/uk/legal/api/version1/sf?sfi=GB00STGenSrch&csi=8176&shr=t&ats=t; search.ebscohost.com/direct.asp?db=bwh&jid=Washington_Times__The__DC_&scope=site; lj3le7zk2e.search.serialssolutions.com/?V=1.0&L=LJ3LE7ZK2E&S=JCs&C=WASHTIMWAD&T=marc
	Вошингтон таймс у Вікісховищі

The Washington Times — американська щоденна газета. Одна з найвідоміших консервативних газет, що видаються в США. Редакція розміщена у Вашингтоні. У газеті розглядаються загальноприйняті теми з особливим акцентом на американську політику. Її гасло - «Американська газета».

Історія

Вашингтон Таймс була заснована в 1982 р. Мун Сон Мьоном, міжнародним інформагентством «Ньюс Уорлд Комюнікейшнс» (англ. News World Communications) — конгломератом, що володіє також газетами в Південній Кореї, Японії та Південній Америці, а також володіє іншим інформаційним агентством United Press International. Пак Бо Хі, колишній військовий аташе посольства Південної Кореї в США, був президентом і головою ради директорів. Серед членів ради директорів був Річард Рубінштейн.

На момент заснування «Таймс» у Вашингтоні існувала тільки одна газета — Вашингтон Пост. «Пост» намагалася всіляко роздавити свого конкурента, використовуючи у своїх особистих цілях суперечливий імідж засновника Вашингтон Таймс. У 2002 році на заході на честь святкування 20-річчя «Таймс» Мун сказав: «Вашингтон Таймс відповідальна за те, щоб люди дізналися про Бога» і що «Вашингтон Таймс стане інструментом з розповсюдження істини про Бога по всьому світу».

Таймс була заснована через рік після того, як «Вашингтон Стар», до цього «друга газета» в окрузі Колумбія, збанкрутувала після 100 років роботи. Більша частина персоналу прийшла з Вашингтон Стар. З приходом «Таймс» було незвичним серед американських широкоформатних газет бачити газету з повнокольоровою першою смугою, повнокольорові смуги на початку кожного розділу і кольоровими елементами по всій газеті. Для «Вашингтон Пост» і «Нью-Йорк Таймс» на це потрібні були роки після «Вашингтон Таймс». «Таймс» незвичайним чином поміщала свої передовиці та редакторські колонки в фізично окремому розділі «Коментарі» замість того, щоб, як це зазвичай практикується в американських газетах, розміщати їх у кінці першого розділу новинної стрічки. Також «Вашингтон Таймс» використовували чорнила, як говорилося в рекламних телевізійних роликах, які не так легко бруднять руки читачів, як це роблять чорнила газети Пост. Такі дизайнерські й редакційні нововведення спричинили істотний вплив на Вашингтон. З відкриттям газети на неї працювало 125 репортерів, з яких 25 % були членами Церкви Об'єднання.

Колишній спічрайтер Президента Джорджа Уокера Буша Девід Фрум у своїй книзі за 2000 рік «Як ми потрапили сюди: 1970-ті», писав, що Мун надавав газеті «Таймс» редакторську свободу.

Газету «Таймс» щодня читав Президент Рональд Рейган під час свого президентського терміну. У 1997 році він сказав: «Американці повинні знати істину. І ви, мої друзі з «Вашингтон Таймс», несете її. Це не завжди було популярною роботою. Але ви володіли гучним і впливовим голосом. Як і я, ви прибули до Вашингтона в найкульмінаційнішу декаду століття. Разом ми закотили рукави і взялися до роботи. І, до речі, ми виграли Холодну війну».

Політична позиція

Політичні погляди «Вашингтон Таймс» часто називають консервативними. «Вашингтон пост» повідомляв:

«The Times» була створена Місяцем для боротьби з комунізмом і була консервативною альтернативою тому, що він сприймав як ліберальну спрямованість The Washington Post. З того часу ця газета воювала, щоб довести свою редакційну незалежність, намагаючись продемонструвати, що це не «Манійский документ», ні посилення політичного права, а досить справедливий і збалансований вісник новин.

Консервативний коментатор Павло Вейрич якось зазначив:

«Вашингтон Пост» став дуже зарозумілим, і вони просто вирішили, що вони визначають, що таке новини, а що не є новина, і вони не охоплювали багато речей, які відбувалися. І «Вашингтон Таймс» змусив «Пост» охопити багато речей, за які вони не взялися б, яби «Таймс» не існувало[4].

У 2007 році Mother Jones сказала, що «Times» стала «важливою газетою для політичних новинних-наркоманів» незабаром після її заснування, і описала її як "консервативну газету, яка тісно пов'язана з кожною республіканською адміністрацією, з часів Рейгана[5]. У 2009 році The New York Times повідомила:

Завдяки консервативній редакції, ця газета стала також важливим тренувальним майданчиком для багатьох зростаючих консервативних журналістів і обов'язковим для читачів цього руху. Серед них — Тоні Бланклі, Френк Дж. Гефні, молодший, Ларрі Кудлов, Джон Подхорець та Тоні Сноу[6].

Кремлівська пропаганда у газеті

25 вересня 2018 у The Washington Times була опублікована стаття "Короткий дайджест витоків української кризи від 1654 року до сьогодні", що була проілюстрована кремлівською пропагандистською історичною картою України[7]

Примітки

http://www.usnpl.com/addr/aaddressresult.php?id=581
The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0732-8494
d:Track:Q12131129 d:Track:Q90 d:Track:Q70460099
https://www.theguardian.com/technology/2021/nov/02/super-polluters-the-top-10-publishers-denying-the-climate-crisis-on-facebook
MediaChannel.org - Frontline: Reverend Moon. 7 січня 2011. Процитовано 15 грудня 2017.
Bush Sr. To Celebrate Rev. Sun Myung Moon – Again. Mother Jones (амер.). Процитовано 15 грудня 2017.
Parker, Ashley (30 листопада 2009). After Firings at the Top, Washington Times Faces Disquiet. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 15 грудня 2017.
Lozansky, Edward (25 вересня 2018). Short digest of the roots of Ukrainian crisis from 1654 to present. The Washington Times (амер.). Процитовано 15 березня 2021.

Посилання

Сайт газети (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[[http://www.usnpl.com/addr/aaddressresult.php?id=581_http://www.usnpl.com/addr/aaddressresult.php?id=581]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://www.usnpl.com/addr/aaddressresult.php?id=581

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1789476_citetype_Q35127_citetype_Q2217301"_data-entity-id="Q70460099">[[:d:Q70460099|The_ISSN_portal]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Париж|Paris]]:_[[:Міжнародний_центр_ISSN|ISSN_International_Centre]],_2005._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0732-8494_0732-8494]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q12131129]][[d:Track:Q90]][[d:Track:Q70460099]]</div>-2] The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0732-8494
d:Track:Q12131129 d:Track:Q90 d:Track:Q70460099

[[https://www.theguardian.com/technology/2021/nov/02/super-polluters-the-top-10-publishers-denying-the-climate-crisis-on-facebook_https://www.theguardian.com/technology/2021/nov/02/super-polluters-the-top-10-publishers-denying-the-climate-crisis-on-facebook]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-3] ttps://www.theguardian.com/technology/2021/nov/02/super-polluters-the-top-10-publishers-denying-the-climate-crisis-on-facebook

[4] MediaChannel.org - Frontline: Reverend Moon. 7 січня 2011. Процитовано 15 грудня 2017.

[5] Bush Sr. To Celebrate Rev. Sun Myung Moon – Again. Mother Jones (амер.). Процитовано 15 грудня 2017.

[6] Parker, Ashley (30 листопада 2009). After Firings at the Top, Washington Times Faces Disquiet. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 15 грудня 2017.

[7] Lozansky, Edward (25 вересня 2018). Short digest of the roots of Ukrainian crisis from 1654 to present. The Washington Times (амер.). Процитовано 15 березня 2021.