Російська пропаганда

Російська пропаганда або кремлівська пропаганда[1][2] — російська державна інформаційна політика, спеціальні інформаційні заходи («спецоперації»[3], «політичні технології»[4]) та конгломерат відповідних державних органів та установ, які під виглядом «суспільного інформування» займаються психологічною обробкою населення Російської Федерації, а також населення інших країн — в першу чергу країн пострадянського російськомовного простору та російської діаспори[5][6][7]. Також об'єктом російської пропаганди є іншомовне населення у США, ЄС, арабських країнах, тощо[8][9][10]. Загалом російська пропаганда розповсюджується щонайменше 40 мовами світу у 160 країнах[11].

Частина циклу статей
Гібридна російська агресія проти України
 
Один з рупорів російської пропаганди — «інформаційне агенство» «Ітар-ТАРС»
Анатолій Шарій — відомий серед росіян блогер з антиукраїнською пропагандою

Суть

Російська державна пропаганда є тотальною[12], цинічною, брехливою і має прямим попередником радянську пропаганду, але також активно використовує досвід інших історичних авторитарних та тоталітарних режимів. Пропаганда в Росії завжди застосовується в тандемі з цензурою: цензура відсікає будь-яке інакомислення, пропаганда змушує думати відповідно до інтересів і цілей владної верхівки[13][14][15][16][17].

З початку 2000-х років антиукраїнську і антизахідну пропаганду в Росії ретельно розробляли та втілювали[18][19]. І починаючи з 4-ї фази путінського режиму, з 2013–2014 рр. і у зв'язку з початком Революції гідності, російська пропаганда швидко еволюціонувала до тоталітарної[20] — стала відверто шовіністичною, агресивно імперською та фашистською, перетворившись на повноцінну інформаційну війну, націлену на масове задурення населення, підготовку суспільної думки в Росії до зовнішньої агресії і отримання схвалення російського населення на дії Росії проти України[19]. Після військової агресії, окупації і анексії Криму[21], за методами та прийомами російська пропаганда стала воєнною — злочинною та тотально дезінформаційною (розповсюдження тотальної брехні)[22][23][24][25].

Відмінні риси
  • основною рисою російської пропаганди є ідеї про множинність варіантів правди, те, що у кожної історії є дві сторони, а надійність джерел несуттєва.[26]
  • гнучкість та безпринципність
  • цинізм
  • постійне вкидання дезінформації в інформаційний простір ЗМІ
  • абсолютна брехливість, невідповідність дійсності та винахід потрібних «фактів» — моделювання та створення так званої «паралельної реальністі»
  • одномоментність, ситуативність, протиріччя самій собі, тому, що було повідомлене короткий час тому — розрахунок на повну втрату пам'яті аудиторією
  • мета — не переконати, як у класичній пропаганді, а зробити інформаційне поле «брудним», щоб ніхто нікому не довіряв. Коли інформаційне поле вбито, все, що лишається — страхи, паніка та апатія[27]

Історія

Росія роками просувала пропагандистські міфи, що мали б зробити з Московії повноцінну державу, яка претендувала на спадщину Русі. Основним продуктом міфотворчості Московії стало «Сказання про князів Володимирських», в котрому генеологія та походження московських князів виводилися до римського імператора Августа, а царські регалії (разом з шапкою Мономаха) дісталися московитам від візантійського імператора Константина Мономаха. Ці міфи на справді використовувались не лише для пропаганди власного населення, але й у дипломатії. Легенди про походження князів від Августа увійшли в «Господаревий родословець» (1555), «Ступінчасту книгу» та «Чин вінчання» Івана IV на царство в 1547. Таким чином, Москва просувала своє право на спадщину та наступництво Русі та Римської імперії[28]. Провідною концепцією Московської держави стала концепція «Москва — третій Рим»[29].

Спалах російського націоналізму і шовінізму після революції 1905 року і в період Першої світової війни.

СРСР. Агітпроп
Домедійна епоха — введення тотальної цензури
Першим законодавчим актом більшовиків після Жовтневого перевороту в Росії був «Декрет про пресу» В.І.Леніна (рос. «Декрет о печати», 1917). Згідно з яким закривалися існуючі газети, що «закликають до непокори уряду», «сіють смуту шляхом наклепницького перекручування фактів», «закликають до дій злочинного характеру». Потім було ще два декрети — «Про монополію на друк оголошень» та «Про революційний трибунал друку»[30]

Основу радянської пропаганди становила ідеологія марксизму-ленінізму. Характер пропаганди змінювався відповідно до історичного розвитку СРСР. Пропаганда розроблялася спеціальними партійними та державними органами та установами і спрямовувалася на населення через всі можливі канали інформації: через ЗМІ, телебачення, літературу, кіно, театр, образотворче мистецтво. При ВУЦВК було засноване Всеукраїнське державне видавництво. Воно випускало матеріали для пропагандистів і розраховану на маси агітаційну літературу. Попри нестачу паперу і поліграфічних потужностей, сумарна кількість віддрукованої у 1920 році пропагандистської продукції (періодичних видань, прокламацій, плакатів, брошур тощо) перевищила 18,5 млн примірників.

Надаючи великого значення монументальній пропаганді, В. Ленін затвердив великий список потрібних пам'ятників. Нерідко вони споруджувалися з нетривких матеріалів, а скульптори не мали достатньої професійної підготовки. Важливим був тільки ідеологічний результат. Щоб торувати шляхи до умів і сердець, комуністична ідея у монументальній пропаганді пов'язувалась з національною традицією. Тому в Україні почали найбільше тиражувати пам'ятники К. Марксу і Т. Шевченку. Перший пам'ятник великому Кобзареві роботи скульптора І. Кавалерідзе було встановлено 1919 р. у Ромнах. Разом з тим знищувалися пам'ятники царям.

В. Ленін зауважував, що з усіх мистецтв для радянської влади найважливішим є кіно. Справді, роль кінематографа в агітації і пропаганді важко було переоцінити. Ще у січні 1919 року при наркоматі освіти УСРР було утворено Всеукраїнський кінокомітет. Він узяв під суворий контроль виготовлення та прокат фільмів, кіноапаратуру, запаси плівки. У кіновиробництві перевага надавалася хронікальним журналам і агітаційним фільмам[31].

Новоімперська епоха, 1999

Ранній путінізм

Путіні́зм — загальні риси владного режиму, політичної ментальності та російської державної ідеології, які склалися в Російській Федерації з початку 2000-років. Ранній путінізм базувався на необхідності «наведення порядку» для забезпечення цивілізаційного просування Росії. Як ідеологічне забезпечення раннього путінізму виступали зростання впливу Росії в клубі розвинутих країн, проведення на території Росії значимих політичних та культурних заходів тощо.

Імітація демократії
Пропагування більшовицької «ідеї», 1920

Сучасний путінізм

Сучасний путінізм базується на необхідності ствердження Росії як одного з центрів «багатополярного світу» з намаганням відродження політичного статусу, втраченого СРСР. Як ідеологічне забезпечення сучасного путінізму виступають намагання відродження СРСР, які здійснюються як на ідеологічному фронті, так і явним або прихованим використанням військової сили.

Кібервійна — інформаційна війна в інтернеті

10 травня 2014 року, за повідомленнями ЗМІ, Росія здійснила операцію кібернетичного шпигунства, атакувавши мережі Міністерства закордонних справ Бельгії шляхом заслання комп'ютерного вірусу, що копіював документи, пов'язані з «українською кризою». В той же час особи, безпосередньо причетні до кібератаки, не були ідентифіковані[32]

Внутрішні об'єкти пропаганди

Об'єктом внутрішньої пропаганди є громадяни Росії. Як механізми пропаганди застосовуються приховування невигідних фактів та акцентування уваги на вигідних, демагогія та відверта брехня. Так, наприклад, ЗМІ не приділяють уваги масштабній корупції, але пропагують чесноти російських поліцейських.

Як об'єкт внутрішньої пропаганди також виступають діти. Так, наприклад, в Росії видаються дитячі книжки з вихвалянням Путіна та провладної партії «Єдина Росія», діти також залучаються до відвертих пропагандистських заходів.

Державна російська пропаганда розглядає територію сучасної Української держави як історичні «російські землі», формуючи такі погляди у громадян Російської Федерації з дитинства. Основним джерелом формування поглядів на українські землі є шкільний підручник з історії. До цього висновку аналітик Центру громадянської просвіти «Альменда» Олег Охредько прийшов, розглянувши шість підручників з історії Росії для 6 класу, на основі яких російські вчителі готують власні робочі програми[33][34].

Псевдоборотьба проти фашизму і нацизму

Не зважаючи на поширення в Росії фашистських та нацистських рухів, в ЗМІ активно проводиться боротьба з цими явищами за надуманими приводами. Проводиться пропаганда щодо заборони ряду мультфільмів[35].

Зовнішні об'єкти пропаганди

Організація системного тролінгу в інтернеті

Влітку 2013 року в історичному районі Санкт-Петербурга — Ольгіно — був заснований офіс, призначений для здійснення російської пропаганди через інтернет. Співробітники офісу, найняті за гроші, постійно дописували та коментували у соцмережах, блогах, під новинами інтернет-видань тощо. Теми коментуваня та дописів стосуються переважно: критики російської опозиції; критики України, США, а також політиків цих держав; вихваляння Росії та російської влади. У 2014 році офіс переїхав на вулицю Савушкіна, яка розташована в тому ж районі Санкт-Петербурга.

  • За даними Директора російського незалежного центру соціологічних досліджень «Левада» Льва Гудкова, з листопада 2013 року, коли почалися масові демонстрації в Києві, до кінця лютого 2014 року, коли був зміщений президент Віктор Янукович, явна більшість росіян вважала те, що відбувалося в Україні — її внутрішнім питанням, в яке Росія не повинна втручатися. Але:
Розпочата в 20-х числах лютого 2014 року пропагандистська кампанія, незвичайна за своєю інтенсивністю, тотальністю і агресивністю тону, різко змінила настрої в суспільстві. Пропаганда оглушила людей, вони перебувають у збудженому стані, всі імперські комплекси оживлені. Ефективність пропаганди пов'язана з тематикою безпосередньо.[36]
  • Знаний економіст і колишній радник Путіна Андрій Ілларіонов виявив добре видимий парадоксальний феномен — розбіжність, або «несинхронну, неузгоджену поведінку найважливіших економічних і соціологічних індикаторів» країни, яку він назвав «путінські ножиці» — тільки за період січень-жовтень 2014 при сталому падінні основних економічних показників, які визначають рівень добробуту населення Росії, а саме: промислове виробництво (−0,7 %), валютний курс рубля (−17,4 %), ціни на нафту (−7,9 %), міжнародні резерви РФ (-10,9 %), індекс фондового ринку Росії (−22,2 %) — індекс підтримки влади і схвалення політики Путіна, навпаки — стабільно зростав (+32,3 %). Андрій Ілларіонов пояснює це безпрецедентним успіхом дезінформаційної війни:
Вочевидь тим, що пропагандистська (т.зв. «інформаційна») обробка свідомості значної кількості російських громадян досягла такої глибини і деталізації, таких масштабів і такої витонченості, що режиму вдалося домогтися створення у багатьох людей системи сприйняття навколишнього світу, у великій мірі не лише відірваної від його реальної картини, але і такої, що не має нічого з нею спільного. Іншими словами, інформаційному спецназу путінського режиму вдалося домогтися набагато більш вражаючої перемоги, ніж спецназу ГРУ, що окупував Крим. Той зміг захопити півострів з двома з гаком мільйонами жителів, цей - свідомість 123 мільйонів (86%) жителів Росії[37].

Тема «Вітчизняної війни»

Пропаганда і війна проти України

Пропаганда агресивної війни проти України
Зовнішні відеофайли
Особисте звернення Василя Крутова, керівника АТО, до уряду Росії та росіян з приводу розв'язування Росією агресивної війни.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, як один із напрямків інформаційної війни агресором використовується пропаганда війни через засоби масової інформації, а також представниками керівництва країни та наближеними до нього політичними діячами і науковцями[39][40].

Російська пропаганда виправдовує та прикриває фактичну агресію та війну Росії проти України, яка ведеться за допомогою створених Росією на території України проросійських маріонеткових сепаратистських формувань ДНР і ЛНР. Заперечуючи російську агресію та війну проти України, російська пропагандистська машина намагається створити хибне, ілюзорне враження, що російсько-українська війна (2014‒2015) ведеться тільки самими ДНР та ЛНР без російської участі і підтримки. Російська пропаганда намагається подати факт утворення ДНР та ЛНР як їхню самостійну війну проти України; як виключно внутрішню проблему України, спричинену незадоволенням населення Донбасу подіями Євромайдану.

З іншого боку російські ЗМІ усіляко демонізували в очах російського та світового суспільства керівництво України[41].

Керівництво Російської Федерації, виправдовуючи необхідність російського військового вторгнення в Україну після самоусунення президента України Віктора Януковича, почало вживати в підконтрольних ЗМІ щодо органів влади в Україні термін «хунта» у словосполученнях: «київська хунта», «фашистська хунта», «нацистська хунта» — демонстративно ігноруючи сам факт легітимності та конституційної законності законодавчої та виконавчої гілок влади України[42] Звинувачення влади України у нацизмі та опис України як нацистської держави є одним з головних наративів кремлівської та прокремлівської пропаганди,[43] не дивлячись на те, що Верхована рада України прийняла закон про засудження націонал-соціалістичного режиму. [44][45]

Безпосереднім джерелом брехливої російської пропаганди є президент Росії Путін. Наприклад, Путін спочатку категорично заперечував наявність російських військових в Криму перед та під час проведення незаконного референдуму щодо від'єднання Криму від України, а пізніше сам визнав, що російські військові забезпечували та охороняли проведення цього референдуму[46].

Супротивників війни із Україною у РФ В. Путін називає не інакше як «зрадниками» та «п'ятою колоною»[47].

Вже з вересня 2008 року А. Дугін,— російський фашист[48][49][50], що його називають «мозком Путіна»,— вимагав вторгнення в Україну та інші країни, що раніше входили до складу СРСР[51][52]:

Радянська імперія буде відновлена різними засобами: силою, дипломатією, економічним тиском... Все буде залежати від місця та часу

У квітні 2014 року за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та пропаганду війни в Україні було заборонено ретрансляцію чотирьох російських телеканалів. Одночасно в Литві заборонили мовлення двох російських каналів[53].

13 квітня 2014 року Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен у заяві, опублікованій на сайті альянсу, звинуватив РФ у пропаганді війни і бажанні повалити владу в Україні[54].

У травні 2014 року у мережі з'явився рекламний ролик, створений восени 2013 року на замовлення Міноборони РФ, що агітує вступати до лав збройних сил РФ. Цей ролик викликав критику за пропаганду війни і його оригінал видалили з відеохостингу Vimeo (тепер він опублікований лише на Youtube)[55].

Для пропаганди використовуються навіть передачі для дітей[56][57].

Режим Путіна для обґрунтування агресії проводить у пропаганді чітку розподільчу лінію між «нашими» та «фашистами» в Україні, де «наші» — це російськомовні мешканці «Південного Сходу України»[58] і «Новоросії»[59], а «фашисти» — це україномовні «неонацисти»[60], «бандерівці», «карателі НАТО» та «військові злочинці»[61][62]. В той же час керівництво Росії продовжує пропаганду насильства відносно «не наших» як щось бажане та, навіть, обов'язкове[63].

Так, журналісти телеканалу Міністерства оборони Росії «Звезда» Євген Давидов та Микита Конашенков, які таємно знімали блокпости українських силовиків та передавали інформацію про них[64], визнали, що спотворювали та вигадували інформацію про події на сході України за вказівкою керівництва каналу, зокрема, про нібито використання українськими силовиками «фосфорних бомб» та установок «Град» проти мирного населення[65]. В той час, як насправді з російських БМ-21 «Град» обстріли мирного населення неодноразово вели проросійські терористи «ДНР» і «ЛНР»[66][67] та підрозділи збройних сил РФ, як з території РФ, так і на території України, а самі ракетні установки неодноразово незаконно поставлялися з території Росії[68][69][70]. Проте, навіть після з'ясування таких деталей, державні російські телеканали продовжують розповідати населенню про обстріли мирних мешканців «усього Південного-Сходу України» «бойовиками так званої Нацгвардії» в рамках «карательної операції Києва»[71][72][73] при тому, що українська влада була вимушена боротися з озброєними та засланими з Росії бойовиками та озброєними Росією місцевими сепаратистами. Пізніше сепаратисти, зазначаючи, що Росія офіційно не визнає свою участь у військовому конфлікті, на своїх популярних ресурсах самі визнали головну та вирішальну роль Росії у військовій підтримці сепаратизму на Донбасі[74][75][76][77][78][79] та пряме російське вторгнення, яке спричинило оточення українських військ під Іловайськом[80][81][82]. Також російська пропаганда, звинувачуючи українську сторону в обстрілах житлової інфраструктури Донбасу, не бере до уваги численні факти розміщення сепаратистами своїх бойових позицій та ведення ними вогню з самих житлових будинків та територій житлових кварталів[83][84][85][86][87][88][89][90][91][92][93], використовуючи житлову інфраструктуру як щит проти відповідного вогню ЗСУ.

8 липня 2014 року на російському пропагандистському сайті «Комсомольська правда» з інтервалом в 3 години вийшло дві статті у дусі фейку на основі сюжету радянського кіно про війну: у першій статті нібито терорист «ЛНР» з Молодогвардійська Олександр Скрябін, героїчно підриває себе гранатою, з метою «не потрапити до рук бойовиків нацгвардії» — «снайперів, які розстрілювали з гранатометів», при цьому «вдома у героя залишилася жінка і двоє дітей»[94]. А через 3 години, в іншій статті того ж сайту цей же терорист вже не просто підірвався, а «врятував товаришів» — «не пошкодував свого життя і загинув як герой, кинувшись під танк», тільки вже не з гранатою, а зі «зв'язкою гранат»[95]. Насправді ж, вказана людина померла ще 29 вересня 2011 року[96]. Російські пропагандисти також не взяли до уваги, що протитанкові гранати за час останніх десятиліть вийшли з використання, а замість них у війську для боротьби з танками тепер використовують протитанкові гранатомети. Також механізм дії останніх протитанкових гранат, які використовувалися в СРСР, унеможливлював їх спрацювання у зв'язаному вигляді: у зв'язаної протитанкової гранати не розкривається стабілізатор польоту, що, у свою чергу, запобігає спрацюванню системи підриву гранати.

Російська пропаганда, навмисно перекручуючи факти, представляла розстріли українських військовослужбовців бойовиками ДНР та ЛНР як вбивства, вчинені іншими українськими військовими підрозділами. Так, російські ЗМІ представили розстріл військовослужбовців ЗСУ на блок-посту під Волновахою бойовиками ДНР у ніч з 21 на 22 травня, як напад, вчинений «українськими бойовиками» нібито за відмову військовослужбовців на блок-посту вбивати мирних жителів[97][98][99][100]. Однак, пізніше лідери сепаратистів підтвердили, що напад на блок-пост ЗСУ був вчинений терористами ДНР[101][102][103].

Виставка у Москві, присвячена наслідкам війни на сході України. Хоча на цьому стенді сказано про людей, які «втратили дах над головою», у першоджерелі йдеться про переселенців. Таким чином виникає враження значно важчих наслідків війни ніж є насправді

Щоб в очах пересічного російського громадянина створити уявлення про (фактично міфічні) «звірства» українськоі армії, російське телебачення поширило брехню про «розіп'ятого хлопчика» в Слов'янську, яку пізніше спростовували жителі Слов'янська[104]. Російський опозиціонер Олексій Навальний запропонував судити авторів цього фейка про події в Слов'янську після звільнення міста армією України[105].Після цього випадку російські ЗМІ продовжують поширювати різні небилиці про «звірства карателів» «хунти» в зоні АТО. Так, в 20-х числах листопада 2014 року на телеканалі Росія-1 розповіли вигадану історію про жінку, яку нібито зґвалтували «карателі» під час епілептичного нападу в автобусі[106].

Російська пропаганда неодноразово, без будь-яких доказів, повідомляла про жорстоке ставлення до полонених сепаратистів з боку українських військових, замовчуючи при цьому зняті на відео факти жорстокого поводження сепаратистів та чеченських найманців, які воюють на стороні сепаратистів, з українськими військовополоненими та випадковими підозрюваними людьми[107][108][109][110][111].

5 липня СБУ відкрила кримінальне провадження проти радника президента РФ Сергія Глазьєва за публічні заклики до розв'язування військового конфлікту із Україною[112].

У РФ створена низка інформаційних ресурсів, які розміщують інформацію щодо «злочинів» українських силових структур, для чого спеціально провадять постановочні зйомки на території Росії[113].

Восени 2014 року було виявлено одну з агітаційних бригад російських пропагандистів в Польщі, які брали участь у низці міжнародних конференцій для пропагування в Європі російської дезінформації щодо України, «захопленої американцями». Крім того, використовували польських безхатченків, які мали грати роль «біженців з Донбасу».[114].

Всі ці дії згідно законодавства Російської Федерації є злочинами «проти миру та безпеки людства»: Стаття 354 Кримінального кодексу. Публічні заклики до розв'язування агресивної війни[115].

Міністерство оборони Росії на прес-конференції щодо збитого малазійского Боїнга-777 21-го липня 2014 року видало сфальшовану фотографію перебування нібито українського ЗРК «Бук» в Красноармійську[116]. Російська пропаганда 14-го листопада 2014 року видала в ефір сфальшовані «докази» про збитий Боїнг-777[117].

Російська влада та російські ЗМІ заявляють, що війна на сході України є виключно внутрішньою українською проблемою, заперечуючи численні факти причетності Росії до військового конфлікту на Донбасі[118][119].

Методика

Російський журналіст, політик і системний критик путінського режиму Ігор Яковенко порівнює методику діяльності російської пропаганди з сюжетом голівудського культового фантастичного бойовика-трилера 1980-х років «Людина, що біжить». У фільмі для телешоу використовуються окремі живі люди, яких на потіху публіці переслідують і вбивають спеціально навчені вбивці. Для того, щоб глядачі були на боці вбивць і не відчували жалю до жертв, постановниками фільму вигадуються і пред'являються спеціальні легенди, в яких жертва постає в ролі «кривавого злочинця», який повинен понести заслужену кару.

Яковенко вважає, що російське політичне «телешоу» вийшло за рамки голівудського фантастичного бойовика. Путінській шоу-пропаганді як жертва потрібна тепер ціла країна, яку, щоб глядачам її не було шкода, оголошують «фашистським агресором». «— Біжи, Україна, біжи!», — так повинно зватися безперервне російське телешоу на думку І. Яковенка. Це «шоу» демонструвалося росіянам майже весь 2014 рік і продовжує демонструватися у 2015-му — і це незворотно змінило ментальність і психіку більшості населення Росії[120].

Навесні 2020 року російський «розважальний» телеканал ТНТ (телеканал) розпочав показ реаліті-шоу «Солдатки», знятого в одній з захоплений військових частин в Криму, яке пропагує військову службу серед молоді та зневагу до тих, хто її уникає.[121]

Цікаві факти, інциденти
  • Під час чотиристоронніх переговорів глав держав у Мінську 11 лютого 2015, акредитованого журналіста телеканалу «Росія» Павла Зарубіна вивели з залу Палацу Незалежності через чорний хід після того, як він почав кричати Петру Порошенку: «Навіщо ваші війська бомблять мирних жителів?»[122].
  • Під час цієї ж зустрічі кореспондент LifeNews Олександр Юнашев гавкав як пес на українських журналісток[123].

Фальсифікація заяв лідерів іноземних держав

Під час візиту до Москви канцлера ФРН Ангели Меркель та спільної з Путніним пресконференції 10 травня 2015, Ангела Меркель оприлюднила таку оцінку політики Росії Німеччиною:

Через злочинну та порушуючу міжнародне право анексію Криму і військовий конфлікт на Сході України ця співпраця серйозно постраждала; тому що ми вбачаємо в цьому порушення основ загальноєвропейського мирного порядку.[124]
Оригінальний текст (нім.)
Durch die verbrecherische und völkerrechtswidrige Annexion der Krim und die militärischen Auseinandersetzungen in der Ostukraine hat diese Zusammenarbeit einen schweren Rückschlag erlitten schwer, weil wir darin eine Verletzung der Grundlagen der gemeinsamen europäischen Friedensordnung sehen.

Ця фраза залишилася незмінною і в друкованому варіанті на офіційному сайті уряду ФРН[125]. Однак, жодне з державних російських ЗМІ, в тому числі телебачення, не навело цю фразу повністю — слово «злочинна» було вилучено російською цензурою, і, в першу чергу, воно було «пропущено» «синхронним перекладачем» навіть у «повній версії» відеотрансляції російського ТБ[126][127]. На це звернули увагу світові ЗМІ[128]. Слово «злочинна» зникло з усіх текстів офіційного російського перекладу заяви Ангели Меркель, в тому числі на інтернет-сайті президента Росії, будучи зміненим на щось м'якше[129].

Кореспондент «Німецької Хвилі» в Москві Борис Райтшустер написав з цього приводу на своїй сторінці в Фейсбуці:

Меркель стала жертвою Кремлівської цензури: на російському телебаченні, що проводило трансляцію прес-конференції канцлера і Путіна, пропустили слово «злочинна» у фразі про анексію Криму. Зате хоч видно, як Путін в цей момент хапається за ніс[130]

У газеті «Известия» у заголовку статті було наведено фразу, яку, начебто, сказав президент США Барак Обама у інтерв'ю The Atlantic: «Путін ввічливий, чесний та пунктуальний». В оригінальному тексті цієї фрази не було. «РИА Новости» перекрутило відповідь Президента США журналісту CBS Стіву Крофту під час інтерв'ю 11 жовтня 2015 року. Воно ж розтиражувало викривлений переклад інтерв'ю Джорджа Сороса агентству Bloomberg.[131]

Метод «конструювання» реальності

Колишній секретар спілки журналістів Росії і депутат Держдуми РФ Ігор Яковенко виділив 4-ступеневу типологію зв'язку між подіями в російських ЗМІ та реальними фактами.

1. Подія є в ефірі РФ, але її немає, і ніколи не було в реальному житті. (Множину прикладів такого типу дає висвітлення російськими пропагандиськими ЗМІ війни з Україною — це і «розіп'яті хлопчики», «відрізані голови, відправлені родичам поштою», «сотні зґвалтованих трупів» та подібне інше);

2. Подія є в житті, вона досить значима, але неприємна або господарям ЗМІ, або провідним співробітникам, тому в ЗМІ її немає. (Приклад — нагородження фільму Андрія Звягінцева «Левіафан» престижною премією «Золотий глобус». Тріумф російського режисера Андрія Звягінцева супроводжувався мовчанням федеральних каналів та злими коментарями в інтернеті та друкованих ЗМІ);

3. Подія є в житті, вона вкрай неприємна і господарям ЗМІ і співробітникам. Тому її спочатку намагаються зробити неіснуючою, замовчують. Але потім, коли це стає вже неможливим, подія подається у настільки вивернутому вигляді, що аудиторія вже не розуміє, що сталося насправді. (Приклад — втеча російського солдата В. Пермякова з російської військової частини у вірменському місті Гюмрі і вбивство ним вірменської родини з шістьох осіб. Після перших пострілів автомат у солдата заклинило, тому грудне немовля він заколов багнетом. На масових акціях протесту вірмени вимагали видати дезертира вірменському правосуддю, оскільки вірмени не вірять правосуддю російському. У перші дні російські ЗМІ робили вигляд начебно злочину не було. Але, через кілька днів, коли протести населення переросли у масові, Дмитро Кисельов в «Вістях тижня» від 18.01.2015 заявив, що вбивця начебто є «прихильником однієї з протестантських сект Америки»).

4. Подія в реалі спочатку замислювалася як медійна, і фактично є частиною загального режисерського задуму. (Наприклад — такою телевізійною постановкою для масового російського глядача була анексія Криму та подальша війна з Україною. Тому активізація бойових дій сепаратистів досить точно збіглася із завершенням канікул у таких провідних пропандистів як Соловйов, Кисельов, Зейналов, Толстой, Пушков та інших.

На думку Ігоря Яковенко, саме цей, четвертий варіант, останнім часом стає домінуючим[132].

Відомий російський публіцист Євген Іхлов вважає:

Особливе значення державна міфотворчість знайшла в рамках путінізму, оскільки перші його ідеологи школи Г. Павловського, широко розвиненої Сурковим, виходили з такої версії суб'єктивного ідеалізму, згідно з якою пропагандистська картина світу і є єдина реальність для населення.[133]

Півстоліття тому Україна розглядалася як однією з найзатятіших ідеологічних баз совєтів. Форпост перед «загниваючим Заходом» мав бути політично витриманим.[134] Тому освітяни УРСР працювали над формування «правильного» світобачення.[134]

Російська державна пропаганда стала активно інтегруватися в інтернет-простір за фінансової підтримки влади. У разі загострення ситуації спецбригади «„Зелених чоловічків“ інтернет-простору»[135] — спеціально підібрані коментатори, блогери, журналісти, які утворюють бригади з метою впливу на український інформаційний простір починають активне обговорення актуальних тем: «загниваючий захід», «американський імперіалізм» чи, як сьогодні, «бандерівців» тощо.[136] Характерні ознаки таких бригад: цілодобова присутність на форумах, пластичність ідеології, яка завжди збігається з державною, безмежна відданість керівництву країни і його оточенню, повага й схиляння перед Всеросійською надзвичайною комісією з боротьби з контрреволюцією і саботажем, КДБ, ФСБ та ін.[136]

ЗМІ як «вид збройних сил»

Міністр оборони Росії Сергій Шойгу назвав засоби масової інформації РФ «ще одним видом Збройних сил»[137].

Пропаганда є не тільки складовою авторитарної, а раніш тоталітарної держави, — вона є основою для сучасної російської ідентичності[138]

Головним штабом з вироблення пропагандистських концепцій є Адміністрація президента Росії, де конкурують кілька центрів впливу. Домінуюче положення (положення куратора) займає перший заступник голови адміністрації — В'ячеслав Володін (з 27 грудня 2011, до цього цю посаду займав Владислав Сурков). У чинному російському законодавстві визначення «пропаганда» відсутнє як таке, незважаючи на те, що це поняття все ширше вживається.

Засоби поширення:

  • LifeNews — російський телеканал, інтернет
  • Russia Today — російський телеканал з мовленням 4 мовами, інтернет
  • Комсомольська правда — міжнародне видання, інтернет
  • Росія-24 — російський інформаційний телеканал, інтернет
  • РИА Новости — інформагенція, інтернет
  • Перший канал (Росія) — загальноросійський телеканал, інтернет
  • Голос Росії — радіостанція з мовленням 38 мовами у 160 країнах, інтернет
  • РЕН ТВ, Ізвєстія, 5 канал — «незалежний» холдинг, телеканали, інтернет
  • Бригади тролів — чисельні організовані групи різномовних «коментаторів на зарплаті», інтернет

«Гібридна» журналістика

Критики пропагандиської путінської машини (напр. Ігор Яковенко) називають такі російські мас-медіа як «Ехо Москви» та «Сноб» — «гібридними». Головний редактор «Еха Москви» Олексій Венедиктов — це «ходячий гібрид журналіста й піарщика[139]». Він та його видання є провідною «ланкою ланцюга» між диктаторською державною владою та ліберальною частиною російського політикуму — з одного боку для випуску «пару», на кшалт «Літературної газети» часів СРСР; та з іншого боку — як канал «м'якого» впливу Кремля на помірковано опозиційну до влади російську інтелігентську аудиторію. Венедиктов, як вказує І.Яковенко, вкрай захоплений своєю грою з кремлівською владою, пишається своєю близькістю до Кремля і персонально до Путіна.[140]

Підібрані та персонально проінструктовані Венедиктовим журналісти «Еха Москви» у проведенні редакційної політики, цілком зрозуміло, поміж іншого переходять кордони професійної етики, як це було у випадку з помічницею головного редактора Лесею Рябцевою, яка, беручи інтерв'ю, в прямому ефірі кілька разів нахамила письменнику та правозахиснику Віктору Шендеровичу[141].

Європейський парламент ще в листопаді 2016 року прийняв резолюцію, в який заявив, що «уряд Росії використовує широкий спектр засобів та інструментів, таких як аналітичні центри та спеціальні фонди (наприклад, „Русский мир“), спеціальні органи („Россотрудничество“), багатомовні телевізійні станції (наприклад, RТ), псевдо новинні агентства та мультимедійні сервіси (наприклад, „Sputnik“), транскордонні соціальні та релігійні групи (…) соціальні мережі та інтернет-тролі, з метою кинути виклик демократичним цінностям, розділити Європу, отримати внутрішню підтримку та створити сприйняття східних сусідів ЄС як держав, що не відбулися» (так звані «failed states»), закріплюючи таким чином стратегію протидії інформаційній загрозі з боку Росії.[142]

Пропагандистська війна в інтернеті

Експансія на інтернет-простір країн Європи — наплив «кремліських тролей» в мережу Фінляндії[143].

Окремим прикладом використання Росією ботів уTwitter, що впливали на політичні вподобання громадян інших держав був акаунт «@TEN_GOP», котрий був дуже помітним «голосом» у американських правих, за яким стежили понад 130 000 осіб, а деякі помічники Трампа робили репости його записів під час передвиборчої кампанії. Коли діяльність цього облікового запису була призупинена у липні 2017 року, то в мережі навіть почалися протести американських правих радикалів, не згодних із закриттям аканту. Але вже в жовтні Twitter підтвердив, що акаунт «@TEN_GOP» був фейковим і керувався російським оператором, пов'язаним із так званою «фабрикою тролів» в Санкт-Петербурзі.[144]

Кадри сучасної пропаганди

Менеджери

Ідеологи

Пропагандисти

Працівники шоу-бізнесу і мистецтва

  • Михайло Пореченков — актор театру та кіно, телеведучий, режисер. У жовтні 2014 року незаконно перетнув державний кордон України та відвідав захоплений проросійськими збройними формуваннями Донецьк, де, разом із бойовиками ДНР, стріляв із кулемета, ймовірно по позиціях українських військових у Донецькому аеропорту.
  • Іван Охлобистін — актор, режисер, сценарист, священнослужитель Російської Православної Церкви, тимчасово заборонений у служінні. Відомий гомофобними та антиукраїнськими шовіністичними висловлюваннями, а також завдяки підтримці сепаратистських терористичних організацій на території України.
  • Валерій Гергієв — диригент, підтримав окупацію Росією Криму.
  • Ганна Нетребко — оперна співачка (сопрано). Скандально відома завдяки фінансовій підтримці терористичної організації «ДНР».[149]

Фінансування

Станом на 2012 рік Росія посідала (згідно з даними своїх державних ЗМІ) перше місце у світі за фінансуванням пропаганди, сумарно витрачаючи на неї 1,6 мільярда доларів США — більш, ніж Китай та інші країни[150][151]. При цьому, російська державна агенція РИА Новости висвітлювала цей факт таким чином, нібито перше місце у світі за фінансуванням державної пропаганди належить не Росії, а Китаю[152]. Але навіть цифра «1,6 мільярда» стосується лише деяких, державних ЗМІ. Від 2011 року в Росії діє безпрецедентна путінська програма «Інформаційне суспільство (2011—2020 роки)», загальною вартістю 40,6 мільярдів доларів, що дорівнює 4 мільярдам на рік. Мету програми можна охарактеризувати як стовідсоткове охоплення російськомовного населення земної кулі як державними засобами масової інформації, так і приватними, які розділяють державний стратегічний курс Російської Федерації. Також існують чисельні загони інтернет-бойовиків — «кремлівських тролів», які організовано і агресивно пропагують «лінію держави». Масштаби і географія їхньої активності вражають редакції таких авторитетних західних видань, як Washington Post[153], The Guardian[154], The New York Times, CNN[153] та інші[155]. У 2014 році дану програму буде виконано вже майже на половину: до кінця 2014 року сума державних коштів, витрачених на пропаганду «російських цінностей» зросте до 16,5 млрд доларів США[150].

Лексика, меми
Див.також: Ідеологічні кліше у російськосвітній гібридно-месіанській стратегії агресії

Псевдоісторичні міфи російської пропаганди

Окремі визначення
  • Олексій Волін, заступник міністра зв'язку і масових комунікацій РФ (з приводу сюжету про «розіп'ятого 3-річного хлопчика у Слов'янську»):
Достовірність <інформації російських змі> або її відсутність несуттєві, — важливий рейтинг.[206]
Росія веде найдивовижніший інформаційний бліцкриг, який ми коли-небудь бачили в історії інформаційних війн.[207]
Путін з'ясував, що російське населення надзвичайно чутливе до патріотичного чаду, що російське населення незважаючи, на 20-річне життя у відкритому суспільстві, готове вірити урядовому телебаченню на 100 відсотків.[208]
Різниця між ідеологічним фоном нашого часу і брежнєвським. Є дві істотні відмінності. Тоді нас запевняли, що американські імперіалісти, звичайно, мріють розв'язати світову війну, але простий американський робочий клас - проти, і ці робітники - наші друзі. Зараз про дружній робочий клас якось забули. ... Риторика тих років була - «Ми завжди будемо в змозі завдати ядерний удар у відповідь». Зараз слово «відповідь» теж кудись поділося.[209]
  • Євген Іхлов, російський публіцист, культуролог:
Путінська пропаганда - не перекручена цензурою інформація як при совку, але ідеально комфортна атмосфера ідеально комфортної міфології. А та інформація, яку населенню пропонується черпати з інтернету, цей комфорт руйнує, вганяє в депресію, а головне - змушує людину відчувати себе боягузом і співучасником підлості.[210]
  • Леонід Мартинюк, російський аналітик (Нью-Йорк), співавтор Б.Нємцова, член Політради РПР-Парнас та руху «Солідарність»:
Саме викриваюче діяння російської пропаганди - це те, що вона весь час бреше. І кожна брехня підноситься як єдина чесна інформація в останній інстанції. Вони продовжують брехати, не вибачаються ніколи, не пояснюють, чому вони брехали, ніхто не покараний.[211]
<Російська> антиукраїнська пропаганда почалася у нас <в Болгарії> ще до початку військових дій і навіть до захоплення Криму. Тобто - ви стали об'єктом електронної війни ще до початку самої війни.[212]
  • Марк Солонін, російський історичний публіцист, інженер-авіаконструктор:
Всю історію з втручанням Росії в жорстоку релігійну війну між шиїтськими і сунітськими екстремістами навряд чи можна описати в раціональних категоріях. ... З міркувань навіть простих пропагандистських ходів набагато вигідніше було відразу ж визнати, що терористи в черговий раз показали, що вони дійсно бузувіри, ... Абсолютно логічно навіть з точки зору простої і зрозумілої військової пропаганди. Чому зараз так вперлися - це питання вже якоїсь психопатології. Не можна безупинно брехати, брехати роками - це затягує. У мене іноді складається враження, що центральні російські ЗМІ іноді навіть брешуть у тих ситуаціях, коли і брехати-то абсолютно не треба.[213]

Блокування рос. пропаганди за межами РФ
  • Органи влади Туреччини заблокували доступ до сайтів російського інформагентства «Sputnik», яке було засновано прокремлівським агентством «Russia Today». Управління телекомунікацій і зв'язку Туреччини (TIB) повідомило, що даний захід «…ухвалено 14 квітня 2016 року після технічної перевірки і юридичної оцінки, проведеної на підставі закону 5651»[214]
    . Головний редактор «Sputnik» Маргарита Симоньян назвала це рішення турецьких органів влади «черговим актом жорсткої цензури в країні»[215]
  • В кінці березня 2016 органи влади Латвії заблокували портал Sputniknews.lv, на якому оприлюднювались матеріали російського державного агентства. Доступ до сайту в латвійській доменній зоні був обмежений через порушення постанови Ради Євросоюзу про заходи у зв'язку із загрозою територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, що була прийнята ще навесні 2014 року.
  • Агентство «Sputnik» припинило свою діяльність не тільки в Латвії, але і в Швеції, Норвегії, Данії та Фінляндії. Всього «Супутник» поширюється більш ніж на 30 мовах світу.[216]
  • в січні 2020 року діяльність пропагандстського агентства Sputnik було заборонено в Естонії[217]

Див. також

Примітки
  1. Експерти: Кремлівська пропаганда наступає на старі граблі
  2. Новости: Кремлевская пропаганда
  3. LifeNews — не журналісти, а конкретний бойовий підрозділ інформаційних спецоперацій, — СБУ
  4. Кремль має намір маніпулювати громадською думкою в Америці та Європі через інтернет
  5. Кремлевская пропаганда: что это такое? Спецпроект РИА «Новый Регион»
  6. Три кити російської пропаганди, Український тиждень
  7. Російська пропаганда: гірше, ніж за Радянського Союзу? BBC
  8. Russia Today's Disinformation Campaign
  9. Російська пропаганда активізувалася на європейському фронті. Еспресо TV
  10. Имидж государственной пропаганды Russia Today все равно не сможет отмыть[недоступне посилання з липня 2019]
  11. VOR broadcasts to 160 countries in 38 languages
  12. И.Эйдман. Общественное мнение против Путина. — Каспаров.ру, 28-10-2015
  13. ЦЕНЗУРА В РОСІЇ: ЗАКРИЛИ ЗМІ, ЩО ПИШУТЬ ПРАВДУ ПРО УКРАЇНУ
  14. Лія Ахеджакова вважає, що пропаганда і цензура в Росії посилюються, ТСН
  15. МЗС України стурбоване ситуацією зі свободою слова в Росії. Кореспондент (журнал)
  16. Цензура в дії: Мінкульт Росії заборонив виставу про Майдан на книжковому фестивалі. Еспресо TV
  17. У російських соціальних мережах автоматично видаляють пости з критикою Путіна. Український тиждень
  18. Як перемогти Росію в телевізорі
  19. Ukraine: Russian propaganda and three disaster scenarios, Аль-Джазіра
  20. Борис Соколов. Победа над правдой. — Грани.ру, 9.05.2015
  21. Принята Бакинская декларация Парламентской Ассамблеи ОБСЕ[недоступне посилання з червня 2019]
  22. «Волк, который кричал „Фашист!“» — патология российской пропаганды против Украины. Часть 1
  23. Російська пропаганда це злочин проти культури — заява письменників
  24. Як діє російська пропаганда
  25. «Стоп цензурі!» закликав іноземні ЗМІ остерігатися російської антиукраїнської пропаганди. Телекритика
  26. Голос Америки: Сенат изучает роль российской пропаганды во вторжении в Украину. (рос.) 03.11.2015
  27. Пітер Померанцев. Мета російської пропаганди — щоб ніхто нікому не довіряв — Українська правда, 31 березня 2015
  28. Сказание о князьях Владимирских. www.portal-slovo.ru. Процитовано 19 вересня 2020.
  29. МОСКВА - ТРЕТІЙ РИМ. Процитовано 19 вересня 2020.
  30. Советский Союз убила ложь. Она же похоронит и Россию. — «Аргумент», 8.05.2014
  31. Культура України 1917—1920 рр. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918—1920), лекція Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine. КПІ
  32. Росія здійснила кібератаку на МЗС Бельгії для копіювання документів щодо України − ЗМІ Радіо Свобода. 10.05.2014.
  33. Олег Охредько (18 березня 2016). Підручник з історії — головна зброя Росії. Дзеркало тижня.
  34. Олег Охредько. Київ — «южная Русь», а Нестор — «русский летописец»: чому вчать підручники для шестикласників у РФ. У підручниках з історії Росії для 6 класу Україна розглядається як російська територія.— Дзеркало тижня, 20 березня в 15:40
  35. Советские мультфильмы, которые нужно запретить (рос.)
  36. Блог вертикальной власти: «За» и «против» пропаганды(рос.).
  37. Андрій Ілларіонов: «Путинские ножницы» и авторитарная ловушка
  38. YouTube заблокировал аккаунт Russia Today[недоступне посилання з липня 2019]
  39. У Києві блокують російські телеканали «за пропаганду війни».- Українська правда. Вівторок, 04 березня 2014, 18:25
  40. В Госдуме РФ призвали «на всех уровнях» помогать террористам на востоке Украины.— Укрінформ, 01.07.2014 13:49. Архів оригіналу за 15.07.2014. Процитовано 01.07.2014.
  41. Russian propaganda war in full swing over Ukraine, Associated Press на Yahoo!
  42. Верховна Рада України — демократично обраний народом України законодавчий орган, а виконавча гілка влади — виконувач обов'язків президента України та новий уряд — призначені Верховною Радою України, та відсторонення Віктора Януковича з поста президента України було законним та конституційним. Після позачергових, всенародних та демократичних виборів президента України 25 травня 2014 року російські ЗМІ продовжують називати українську владу «хунтою», не зважаючи на те, що керівництво РФ визнало вибори та органи влади України легітимними. (Див. також: Законність та конституційність усунення Януковича
  43. (англ.) EU vs DISINFO
  44. Парламент заборонив пропаганду комуністичного та нацистського режимів
  45. Закон України. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки
  46. Путін вперше визнав, що «зелені чоловічки» — його військові
  47. Венсан Жовер. Дугин — путинский Распутин: Ультранационалист Александр Дугин — это проповедник панславянского фашизма и тайный советник Владимира Хуйла. В чем его цель? Аннексировать часть Украины и восстановить Российскую Империю.— Le Nouvel Observateur, Франция, le 30 avril 2014
  48. Патологические тенденции в русском неоeвразийстве". О значении взлета Александра Дугина для интерпретации общественной жизни современной России
  49. Аргумент.уа: Профессор Дугин, обычный русский фашист
  50. Le Raspoutine de Poutine. Chantre d'un fascisme panslave, l'ultranationaliste Alexandre Douguine est un conseiller occulte du chef du Kremlin. Son but ? Annexer une partie de l'Ukraine et reconstituer l'empire russe.— Article publié dans le Nouvel Observateur le 30 avril 2014
  51. «Мозг» Хуйлоа, фашист Дугин: «Лучше всего, если российская армия перейдет границу с Украиной».— Цензор. НЕТ, 13.05.14 09:10
  52. Le Raspoutine de Poutine. Chantre d'un fascisme panslave, l'ultranationaliste Alexandre Douguine est un conseiller occulte du chef du Kremlin. Son but ? Annexer une partie de l'Ukraine et reconstituer l'empire russe.— Le nouvel Observateur. Publié le 03-05-2014 à 13h12
  53. ОБСЄ вважає «доречним» відключення російських телеканалів.- Еспресо.TV, 2 квітня, 2014 18:30
  54. Генсек НАТО звинуватив Росію в пропаганді війни і бажанні повалити владу в Україні. — РБК-Україна, 13.04.2014 13:57
  55. Українці затролили росіян пародіями на вірусну рекламу їх армії.- 07.05.2014
  56. Российское ТВ начало пропаганду войны среди детей! «Спокойно ночи, малыши» ушли в армию!. ВИДЕО. — Цензор. НЕТ, 12.03.14 11:13
  57. Младенцы запаса: как россияне учатся любить войну (рос.)
  58. Путін про юґо-востокі
  59. Путін: Схід України — це Новоросія, яку більшовики навіщось віддали Україні
  60. Лавров 2014 — Чтобы помочь Украине, надо отказаться от поощрения неонацистских настроений
  61. Аналіз російської пропаганди, уривок
  62. РОСІЯ-1: «каратєлі НАТО»
  63. Russlands imitierter «Kampf gegen Faschismus».— DiePresse.com
  64. Затриманих російських журналістів передали дипломатам РФ. 5.ua. 16.06.2014.
  65. Російські журналісти вибачились за свою брехню про Україну. 5.ua. 18.06.2014.
  66. По Добропіллю стріляли з установки «Град» — голова РДА
  67. Сили АТО захопили «Град», з якого терористи обстрілювали Станицю Луганську
  68. Брифінг в МЗС України 17 червня 2014 року
  69. Добропілля з установки «Град» обстрілювали військові Росії — командир розвідвзводу
  70. Росія перекинула на схід України ракетний комплекс «Іскандер»
  71. «Новости часа» (12:50) «Первый канал» (02.07.2014)
  72. «Новости часа» (11:35) «Первый канал» (04.07.2014)
  73. «Новости часа» (17:25) «Первый канал» (05.07.2014)
  74. О политике России на Донбассе — Часть № 1(рос.)
  75. О политике России на Донбассе — Часть № 1(рос.)
  76. Про «работников военторга»(рос.)
  77. Про «работников военторга»(рос.)
  78. Рейтинг цитируемости за сентябрь(рос.)
  79. Голос Севастополя по-прежнему в тройке лидеров среди блогов рунета(рос.)
  80. Иловайск. Поиск виноватых(рос.)
  81. Иловайск. Поиск виноватых(рос.)
  82. Северный ветер(рос.)
  83. Террористы обстреливают донецкий аэропорт из жилого дома(рос.)
  84. ТЕРРОРИСТЫ ОБСТРЕЛИВАЮТ ДОНЕЦКИЙ АЭРОПОРТ ИЗ ЖИЛОГО ДОМА; ПЕРВЫЙ КАНАЛ ОПЯТЬ ЛЖЕТ(рос.)
  85. Донецк. Ополченцы расстреливают позиции украинских военных | 07 ноября Сегодня Новости(рос.)
  86. Фотографії з інтернету, на яких зображено ведення вогню з житлових приміщень бойовиками «народнага апалчєнія» по позиціях українських військових в донецькому аеропорту
  87. На десятій хвилині (10 хв.) відеоролика лідер бойовиків на мітингу перед людьми сам визнає, що вони ставлять гармати біля будинків(рос.)
  88. Жителька Донецька в розмові з лідером сепаратистів Павлом Губаревим звинувачує сепаратистів у встановленні установок на дахах будинків.Встреча с ДНР. «Население вас не поддерживает!» Донецк 17.07.2014
  89. Спецназ ДНР за работой /Pro-russians rebels fired on positions of the Ukrainian military(рос.)
  90. Сепаратисты ведут огонь прямо из жилых кварталов(рос.)
  91. Боевики ДНР ведуть огонь «Градом» прямо из жилого квартала Донецка(рос.)
  92. Боевики из «Оплота» ведут обстрел из артустановок «Град» в жилых кварталах Докучаевска(рос.)
  93. Террористы ДНР обстреливают аэропорт прямо из жилых кварталов Донецка.(рос.)
  94. [недоступне посилання з жовтня 2019]
  95. [недоступне посилання з жовтня 2019]
  96. Фейк: Ополченец ЛНР погиб, бросившись с гранатами под танк
  97. Бойцы Коломойского атаковали военнослужащих за отказ воевать(рос.)
  98. Большие вечерние вести. Россия-1. 23.05.2014 Архівовано 25.11.2015, у Wayback Machine.(рос.)
  99. Украинские военные расстреляли своих же сослуживцев в Луганской области(рос.)
  100. Под Луганском украинские бойцы расстреляли сослуживцев, отказавшихся воевать с местными жителями(рос.)
  101. Підполковник ГРУ взяв відповідальність за бійню під Волновахою(рос.)
  102. Игорь Стрелков — «Комсомольской правде»: «Меня приказано уничтожить во что бы то ни стало»(рос.)
  103. ИГОРЬ СТРЕЛКОВ — ВОЛНОВАХА НАША РАБОТА(рос.)
  104. Разоблачение лжи «Первого канала» России про «распятого мальчика». ВИДЕО+ФОТО
  105. Міліція встановила особу жінки, яка розповідала про «звірства сил АТО»
  106. Російські ЗМІ видали нову страшилку про «хунту»
  107. Чеченские и Новоросские ополченцы ищут Добермана(рос.)
  108. +18 Ополченцы избивают пленного «диверсанта» АТО 10 11 Донецк 14 War in Ukraine(рос.)
  109. УКРАИНА НОВСТИ СЕГОДНЯ 21 01 2015 ►Гиви и Моторола Разборка с пленными силовиками ВСУ ДОНЕЦК(рос.)
  110. 22.01.2015 Армия ДНР привезла пленного киборга на место преступления ВСУ(+18, НЕНОРМАТИВНАЯ ЛЕКСИКА)(рос.)
  111. Пленных укров бытие (Донецк, 22.01.15)(рос.)
  112. СБУ відкрила провадження проти радника Путіна Глазьєва.— УНІАН, 06.07.2014 | 14:29
  113. На території Росії знімають постановки про нібито школи «Новоросії». Радіо Свобода. 11.11.2014.
  114. Наталія Зубар. Хроніки інформаційної війни. Агітбригади сєятєлєй сумнівів з РФ. Майдан. 07.11.2014.
  115. Уголовный кодекс Российской Федерации. Глава 34. Преступления против мира и безопасности человечества. Статья 354. Публичные призывы к развязыванию агрессивной войны
  116. РЕЙС MH 17 В ПОИСКАХ ПРАВДЫ. ДЫМ В ЛУГАНСКЕ
  117. Російська пропаганда видала в ефір сфальшовані «докази» про збитий Боїнг-777
  118. Путин: Ополченцы на Украине ведут справедливую войну(рос.)
  119. Путин в Австралии радовался жизни с коалами и говорил, что в Украине нет войск РФ(рос.)
  120. И.Яковенко: Телешоу «Бегущая страна». — Каспаров.ру, 27.01.2015
  121. Новости и информация шоу Солдатки. ТНТ-2020 | soldatki.com (ru-RU). Процитовано 24 квітня 2020.
  122. Білоруський партизан: Российского журналиста удалили из Дворца Независимости Архівовано 12 лютого 2015 у Wayback Machine.
  123. Грани.ру: Журналиста канала «Россия» отстранили от освещения встречи в Минске
  124. YouTube: Pressekonferenz - Video, 31:15
  125. Bundesregierung: Pressekonferenz von Bundeskanzlerin Merkel und Staatspräsident Putin am 10. Mai 2015 in Moskau
  126. ТСН: Кремль отредактировал заявление Меркель, удалив слово «преступная»
  127. Відеотрансляція російського каналу ВЕСТИ.РУ
  128. Бі-бі-сі: Кремль отредактировал слова Меркель об аннексии Крыма
  129. Голос Америки: Переговоры Путина и Меркель: трудности официального перевода
  130. Борис Райтшустер — Facebook
  131. Словарь пропагандиста: Как прокремлевские СМИ «переводят» английские статьи.— Meduza, 16:35, 16 марта 2016
  132. І. Яковенко: По ту сторону разума. — «Каспаров.ру», 20.01.2015
  133. Заблудившиеся в трех мифах
  134. Лук'яненко О. В., кандидат історичних наук, ст. викладач, Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка (Україна, Полтава) «КарикатУрні війни» в освітянської преси УРСР доби «відлиги» (1953—1964 роки) (Ч.3) (стор.: 93) / Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. — К. : "Видавництво «Гілея», 2017. — Вип. 118 (3). — 372 с.
  135. Панфилов О. «Зеленые человечки» интернет-пространства [Электронный ресурс] / О. Панфилов // Радио Свобода. Крым. Реалии. — 2014. — 16.04. — Режим доступа: http://ru.krymr.com/content/зеленые-человечки-интернет-пространства/25351476.html. – Загл. с экрана.
  136. Т. Гранчак, д-р наук із соц. комунікацій, заввідділу політологічного аналізу СІАЗ НБУВ Управління інформаційно-комунікаційними потоками в контексті виникнення і врегулювання політичних конфліктів у перехідних суспільствах
  137. Радіо Свобода: ЗМІ як один із видів Збройних сил Росії, 3.04.2015
  138. Лев Гудков, голова Соціологічного Центру ім. Ю. Левади — інтерв'ю, Голос Америки 10.05.2014
  139. Джі-Арщик — від англ. абревіатури GR, англ. Government Relations — одна з форм державного політичного лобізму
  140. І. О. Яковенко: Шутки патриотов. — «Каспаров.ру», 5.09.2015
  141. В.Шендерович. Ничего личного
  142. European Parliament resolution of 23 November 2016 on EU strategic communication to counteract propaganda against it by third parties (2016/2030(INI)) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+TA+P8-TA-2016-0441+0+DOC+XML+V0//EN
  143. Радіо Свобода: Финская война российских троллей
  144. Nimmo B. How A Russian Troll Fooled America [Електронний ресурс] // Atlantic Council's Digital Forensic Research Lab Режим доступу: https://medium.com/dfrlab/how-a-russian-troll-fooled-america-80452a4806d1
  145. «ЄС називає мене „головний пропагандист Путіна“», The Guardian
  146. Н.Митрохин. Полезные аристократы. — Грани.ру, 29.12.2014
  147. Фігурант списку Нємцова-Касьянова
  148. Ігор Яковенко. Вульгарные гегельянцы Владимира Путина. — «Каспаров. Ру», 13-08-2015
  149. Вони є зброєю пропаганди Путіна — піаніст Гінтов про Гергієва і Нетребко. — Голос Америки, 1.02.2015
  150. Машина пропаганди Путіна та інформаційна недолугість України
  151. Путинская Россия заняла первое место в мире по государственным затратам на пропаганду. Kavkaz Center
  152. Сколько денег государства тратят на поддержку СМИ
  153. Полювання на платних російських тролів в коментарях Washington Post
  154. The Guardian стурбована напливом коментарів проросійського характеру[недоступне посилання з липня 2019]
  155. Документи показали, як армія російських «тролів» атакує Америку
  156. Фраза, що використав Путін у своїй «кримській промові» (18 березня 2014), хоча фраза існувала і раніш. Так, наприклад, називав своїх політичних опонентів Михайло Саакашвілі ще в 2011 р./ Див. наприклад: «Национал-предатели Путина»
  158. ТАСС: Путин подчеркнул роль князя Владимира в создании централизованного Российского государства
  159. [недоступне посилання з жовтня 2019]
  160. [недоступне посилання з липня 2019]
  161. [недоступне посилання з липня 2019]
  162. [недоступне посилання з липня 2019]
  163. [недоступне посилання з липня 2019]
  164. [недоступне посилання з липня 2019]
  166. [недоступне посилання з липня 2019]
  168. [недоступне посилання з липня 2019]
  169. [недоступне посилання з липня 2019]
  171. [недоступне посилання з липня 2019]
  173. [недоступне посилання з липня 2019]
  176. Российский политолог Андраник Мигранян восхищен Путиным, сравнивая с Гитлером до 1939 года(рос.) — JoInfo.ua 04.04.2014
  177. А.Пионтковский. НАТО не испугался путинской «проверки на вшивость» и готов воевать с Россией (рос.) — «Апостроф», 5.05.2016
  178. [недоступне посилання з липня 2019]
  179. цит. по: Андрій Ілларіонов: Заявление о новом этапе войны, «Каспаров.ру», 24-06-2015
  180. Радіо Свобода: Вернуться на место преступления(рос.) (візит Путін до Криму), 18.08.2015
  181. Коммерсантъ: Блок НАТО разошелся на блокпакеты(рос.), 07.04.2008
  182. KM.RU: «Нет и никогда не было никакой украинской нации как единого целого»(рос.), 16.05.2011
  183. Путин пригрозил аннексировать Крым и Восточную Украину в случае принятия Украины в НАТО — News.ru, 7.04.2008
  184. Тамара Гузенкова, др.іст.наук, гол.експерт-українознавець, дир. Центру дослідження країн ближнього зарубіжжя, Російського Інституту Стратегічних Досліджень (до 2009 підпорядкований СЗР), див: А.Сытин. Анатомия провала: О механизме принятия внешнеполитически решений Кремля
  185. Стенограма -Правда.ру
  186. YouTube: Відеозапис «Прямої лінії з Володимиром Путіним» — 3:56:35
  187. Цикл статей в гезіті «Комсомольская правда» (№ 32/2009, № 36/2009, № 40/2009 — і відповідь на них: Н. К. Рерих не был дизайнером однодолларовой купюры
  189. [недоступне посилання з липня 2019]
  190. М. П. Патрушев: Інтерв'ю газеті Коммерсантъ, 22.06.2015
  191. Грани.ру: USA завидущие, 22.06.2015
  192. У своєму президентському посланні Федеральним Зборам РФ від 16 травня 2003 Володимир Путін озвучив головну економічну мету Росії: подвоєння ВВП за десять наступних років. — Див.наприклад: Десять лет удвоению ВВП
  193. Європейська правда: Горбачов спростував Путіна: НАТО не обіцяло не розширюватися. Це — міф, 9.14.2014
  194. Радіо Свобода: «Нельзя сказать, что мы врем»
  195. «Идут бараны, стучат в барабаны…»
  196. Соцдослідження КМІС: Кожен п'ятий киянин поділяє ті чи інші тези російської пропаганди. — УНІАН, 25.03.2015
  197. Бі-бі-сі: МЗС Росії заявило про «єврейські погроми» в Україні
  198. Беженка из Славянска вспоминает, как при ней казнили маленького сына и жену ополченца
  199. Історію про «розп'ятого хлопчика» для Першого каналу вигадала дружина бойовика ДНР — fakty.ictv.ua
  200. «Перший канал» збрехав про те, як українські «фашисти» «розіп'яли дитину». Навальний: божевільні збоченці. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 5 травня 2016.
  201. В.Жириновский: «Через скандал в ФИФА Штаты попытаются отобрать ЧМ-2018 у России»[недоступне посилання з липня 2019]
  202. МИД России назвал арест руководителей ФИФА по запросу США незаконным
  203. Фашисти, одним словом: Центральний російський телеканал розповів про «розіп'ятого хлопчика у Берліні»
  204. У поліції Берліна спростували інформацію про буцімто зґвалтування росіянки(укр.) — Радіо Свобода, 18.01.2016
  205. Як російська пропаганда «дістала» німецьку поліцію(укр.) — «Німецька Хвиля», 19.01.2016
  206. Даріуш Росяк: «Параллельный российский мир». — «Tygodnik Powszechny» (Польща)/inoCМИ.ru
  207. SACEUR: Allies must prepare for Russia ‘hybrid war’.(англ.) 4.09.2014
  208. Радіо Свобода: Несокрушимое обаяние Путина?(рос.) 10.10.2015
  209. УНІАН: Макаревич розповів про дві відмінності брежневскої і путінскої пропаганди
  210. Евгений Ихлов: «Не веришь - не слушай, а врать не мешай!». — «Каспаров.Ру», 16-08-2015
  211. Радіо Свобода: Кто сбил "Боинг"?(рос.) 13.10.2015
  212. Європейська правда: Экс-премьер Болгарии: антиукраинская пропаганда началась у нас еще до войны и захвата Крыма. 16.10.2015
  213. Радіо Свобода: Інтерв'ю Марка Солоніна Дмитру Волчеку.(рос.) 6.11.2015
  214. В Туреччині заблокували доступ до сайтів російського «Спутника». — «Каспаров.ру», 15.04.2016
  215. РИА-Новости: Блокировка сайта Sputnik в Турции 15.04.2016
  216. В Турции заблокировали доступ к сайтам российского «Спутника» 15.04.2016
  217. В Естонії закрили пропагандистське російське інформагентство. РБК-Україна (рос.). Процитовано 1 січня 2020.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.