Всесвітня декларація прав тварин

Всесвітня декларація прав тварин (англ. Universal Declaration of Animal Rights) прийнята Міжнародною Лігою Прав тварин 23 вересня 1977 року в Лондоні. Оголошено 15 жовтня 1978 р. в штабі ЮНЕСКО в Парижі. Текст переглянутий Міжнародною Лігою Прав Тварин у 1989 р., представлений Генеральному директору ЮНЕСКО в 1990 р. і оприлюднений в тому ж році[1][2][3][4].

Преамбула
  • Беручи до уваги, що Життя — єдинє, що всі живі істоти мають єдиний початок і їх поділ відбувся в ході еволюції видів,
  • Беручи до уваги, що всі живі істоти мають свої природні права, і що будь-яка тварина, маюча нервову систему, має особливі права,
  • Зважаючи, що неповага, або навіть просте ігнорування цих природних прав, завдають великої шкоди природі і приводять людину до скоєння злочинів проти тварин,
  • Беручи до уваги, що співіснування видів передбачає визнання людським видом права на життя інших видів живих істот,
  • Беручи до уваги, що повага тварин людиною є невід'ємною від поваги людини людиною,

Проголошується

Стаття 1

Всі тварини мають рівні права на існування в межах умов біологічної рівноваги. Рівність у цих правах залишає незмінною відмінності між собою видів і індивідуумів.

Стаття 2

Усяке тваринне життя має право на повагу.

Стаття 3
  1. Тварини не повинні піддаватися поганому поводженню чи жорстоким діям.
  2. Якщо є необхідність умертвити тварину, це має відбуватися миттєво, безболісно і не завдавати ніякого попереднього психологічного або фізичного страждання.
  3. З мертвими тваринами потрібно поводитися пристойно.

Стаття 4
  1. Дикі тварини мають право жити і розмножуватися на волі в їхньому власному природному довкіллі.
  2. Тривале позбавлення волі диких тварин, полювання та риболовля як проведення часу для власного задоволення, також, як і будь-яке використання диких тварин з причин, які не представляють життєвої необхідності, суперечать цьому основному праву.

Стаття 5
  1. Будь-яка тварина, що знаходиться в залежності від людини, має право на належні догляд і турботу.
  2. Тварину в жодному разі не повинно бути кинуто напризволяще або вбито невиправдано.
  3. Всі форми розведення і використання тварин повинні поважати фізіологію і природну поведінку, властиві виду.
  4. Виставки, демонстрації та фільми, для яких залучають тварин, повинні також поважати їхню гідність і не повинні містити ніякого насильства взагалі.

Стаття 6
  1. Експерименти на тваринах, що викликають їх фізичні або психологічні страждання, порушують права тварин.
  2. Методи відновлення чисельності тварин повинні бути розвинені і систематично здійснюватися.

Стаття 7

Будь-який акт, який призводить до невиправданої загибелі тварини, і будь-яке рішення, що веде до такого акту, є злочинами проти життя.

Стаття 8
  1. Будь-який акт, що ставить під загрозу виживання дикого виду, і будь-яке рішення, що веде до такого акту, еквівалентні геноциду, тобто є злочинами проти виду.
  2. Вбивства диких тварин, забруднення і руйнування біосфери — дії геноциду.

Стаття 9
  1. Певний юридичний статус тварин та їх прав повинен бути визнаний законом.
  2. Захист і безпека тварин повинні бути представлені на рівні Урядових організацій.

Стаття 10

Освітні влади повинні гарантувати навчання громадян з дитинства спостерігати, розуміти і поважати тварин[2][3][4].

Див. також

Примітки
  1. Борейко В. Е. Прорыв в экологическую этику. — К.: КЭКЦ, 2013. — 168 с.
  2. Всесвітня декларація прав тварин
  3. Всесвітня декларація прав тварин
  4. Всесвітня декларація прав тварин Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.