Вторгнення США в Панаму

США довгий час утримували значні військові сили на різних базах у зоні Панамського каналу для того, щоб зберігати американський влив на цю стратегічно важливу місцевість. 7 вересня 1977 року президент США Джиммі Картер та фактичний лідер Панами генерал Омар Торріхос підписали угоду Торріхос-Картер, відповідно до якої контроль над каналом мав перейти до Панами 2000 року. Незважаючи на те, що канал передавався панамській адміністрації, військові бази залишалися, щоб забезпечити відкрите проходження американських кораблів.

США мали довготривалі відносини з генералом Нор'єгою. З 1967 року він був платним інформатором та агентом ЦРУ і продовжував ним бути, коли на посаді директора агентства знаходився майбутній президент Джордж Буш (старший). З 1960-х по 1980-ті роки Нор'єга отримував до 100 000 доларів щороку, пізніше щорічні виплати збільшилися до 200 000 доларів.

У середині 1980-х відносини між США та Нор'єгою почали псуватися через ряд скандалів, пов'язаних із торгівлею зброєю та наркотиками. Нор'єга почав поступово схилятися на сторону СРСР у Холодній війні, отримуючи допомогу від Куби, Нікарагуа та Лівії. 1988 року деякі американські політики (зокрема Елліот Абрамс) просували ідею вторгнення, однак тогочасний президент США Рональд Рейган відкинув її, оскільки побоювався, що це може зашкодити кандидату на пост президента Бушу виграти вибори.

7 травня 1989 року в Панамі пройшли вибори президента та парламенту. Коаліція опозиційних партій провела паралельний підрахунок голосів і виявила, що більшість людей проголосували за опозиційного кандидата Гільєрмо Ендару. Уряд оголосив, що вибори виграв провладний кандидат Карлос Дюка. 11 травня Ендара потрапив у лікарню після того, як його сильно побили прибічники Нор'єги.

У жовтні 1989 року стався невдалий заколот проти Нор'єги.

15 грудня парламент Панами прийняв резолюцію, згідно з якою через дії США виникав стан війни між Панамою та США.

Наступного дня стався інцидент у El Chorrillo — передмісті Панами. Четверо американських військових планували відпочити у місті, однак були змушені зупинитися біля блокпосту приблизно в 9:00. За їхніми свідченнями, вони були неозброєні та у приватному автомобілі. За свідченнями панамських військових, американці були озброєні та виконували розвідувальну місію. Почалася перестрілка, двоє американських солдатів отримали поранення (один пізніше помер у шпиталі). Свідками події стали офіцер флоту США та його дружина, що знаходилися неподалік. Їх заарештували, чоловіка сильно побили (пізніше він провів декілька тижнів у лікарні), а жінці погрожували зґвалтуванням.

Після інциденту президент Буш наказав розробити план вторгнення; час було призначено на 1:00 20 грудня.

Вранці 20 грудня 1989 року, через кілька годин після початку операції, президент Буш у своїй промові сформулював чотири основні причини вторгнення:

• Захист життя американців. Проголошений Нор'єгою стан війни погрожував 35 000 громадян США, які перебували у Панамі.
• Захист демократії та прав людини у Панамі.
• Протидія міжнародному наркотрафіку. Панама стала центром відмивання грошей та проміжним пунктом для передачі наркотиків у США та Європу.
• Гарантування виконання угоди Торріхоса-Картера. Передбачалось, що, відповідно до угоди, США має право застосувати війська для захисту каналу.

Операція «Справедлива Справа» (англ. Operation Just Cause)

Операція почалася 20 грудня 1989 року о 01:00. У ній взяли участь 27 684 американських солдати та близько 300 літаків. Їм протистояли близько 16 000 військовослужбовців панамських сил оборони.

Спочатку були захоплені стратегічні об'єкти, як-от цивільний аеропорт у місті Панама. Морські котики зруйнували особистий реактивний літак Нор'єги та потопили панамський військовий катер. Пізніше було завдано ударів по всіх відомих військових базах та командних центрах. Також американський спецназ штурмував тюрму Carcel Modelo, щоб звільнити громадянина США Курта Маса (англ. Kurt Muse), якого панамський уряд звинувачував у шпигунстві.

Через кілька годин після початку вторгнення Гільєрмо Ендара у форті Клейтон приніс присягу як обраний президент Панами.

Нор'єга просив притулку на території дипломатичної місії Ватикану, однак через сильний дипломатичний та психологічний тиск був змушений здатися. 3 січня 1990 року його посадили у літак і відправили на територію США.

За різними оцінками, у ході бойових дій загинуло від 300 до 1000 громадян Панами. Американські військові втратили 23 людини загиблими та 325 пораненими, з них двоє загинули та 19 отримали поранення від дружнього вогню.

Морська піхота США на бронетранспортері LAV-25 біля зруйнованої будівлі панамських збройних сил 20 грудня 1989.

• Army Aviation in Operation JUST CAUSE
• Marines In Panama:1988 — 1990
• Panama: Background of U.S. Invasion of 1989 — historical timeline.
• Operation Just Cause
• Photographs from the XVIII Airborne Corps History Office Архівовано 21 липня 2009 у Wayback Machine.
• More photographs.
• Tactical map of Operation Just Cause.
• Effects of the military intervention by the United States of America in Panama on the situation in Central America
• Operation Just Cause List of Oral Histories and Transcripts
• Task Force Hawk Panama 1989
• Jungle Operations Training Center (JOTC) Panama 1989
• The Panama Invasion Revisited: Lessons for the Use of Force in the Post Cold War Era
• «Джаст коз» — военная операция США против Панамы (рос.)
• Вторжение США в Панаму (рос.)

• Harding, Robert C. (2001). Military Foundations of Panamanian Politics. Transaction Publishers. ISBN 978-0765800756.
• Harding, Robert C. (2006). The History of Panama. Greenwood Publishing. ISBN 978-0313333224.
• Yates, Lawrence A. (2008). The U.S. Military Intervention in Panama: Origins, Planning and Crisis Management, June 1987-December 1989 (вид. First). Washington, D.C.: United States Army Center of Military History. CMH Pub 55–1–1. Архів оригіналу за 7 червня 2010. Процитовано 18 березня 2011.
• Operation Just Cause: The Incursion into Panama, R. Cody Phillips, 2004.