Дружній вогонь

Дру́жній вого́нь (англ. Friendly fire, fratricide) — термін у військовій справі, що позначає вогневий контакт із застосуванням зброї, здійснений військовослужбовцем, бойовою машиною чи підрозділом проти своїх військ або військ союзника, який призвів до військових втрат.

Рейнджери армії США в районі мису Пуент-дю-Ок. На горі американський прапор, який був навмисно покладений зверху для того, щоб американські танки, що просувалися вздовж берегу не вели «дружній вогонь» по своїх військах. Операція «Нептун». 8 червня 1944
Розпізнавальні смужки на корпусі американського розвідувального літака F-5 «Лайтнінг» для запобігання вогню по своїх

Зміст

Як правило, такі інциденти трапляються в результаті намагання атакувати війська супротивника під час ведення бойових дій через помилкову ідентифікацію цілі (об'єкта) як ворожого, або через похибки в наведенні та неточність прицілювання. За Клаузевіцом — унаслідок «туману війни».

Вогонь по своїх, який призвів до втрат, що трапився не внаслідок бою із супротивником, а в результаті необережного та недбалого поводження зі зброєю, або навмисна стрільба по власних військових з різного роду обставин не відносяться до категорії «дружнього вогню»[1].

Ведення вогню, що призвело до ненавмисних втрат до мирного цивільного населення, в результаті застосування зброї, відноситься до категорії колатеральних або супутніх втрат[2].

Інші назви цього явища, які також поширені в Збройних силах США — «фратріцід» (лат. fratricide, в буквальному перекладі — «братовбивство»). У більшості країн-членів НАТО, такі випадки звуть як «синій проти синього» (англ. blue versus blue), що має своє походження від часів Холодної війни, коли під час військових навчань власні війська позначалися синім кольором, а війська Варшавського договору відповідно червоним (оранжевим) кольором.

Статистика

Інциденти дружнього вогню у ЗС США:[3]

Війна (збройний конфлікт) Відсоток військових втрат
в результаті «дружнього вогню»
Друга світова війна 21 %
Корейська війна 18 %
Війна у В'єтнамі 39 %
Війна в Перській затоці 52 %
Вторгнення в Панаму 0,8 %
Війна в Іраку 41 %
Війна в Афганістані 13 %

Див. також

Примітки
  1. Regan, Geoffrey (2002) Backfire: a history of friendly fire from ancient warfare to the present day, Robson Books
  2. Joint Forces Staff College (PDF). Процитовано 4 січня 2011.
  3. AMERICAN FRIENDLY-FIRE NOTEBOOK

Література
  • Regan, Geoffrey (2002). Backfire: a history of friendly fire from ancient warfare to the present day. New York: Robson Books Ltd. ISBN 978-1861055019.
  • Regan, Geoffrey (1995) Blue on Blue: A History of Friendly Fire, Avon Books, NY; ISBN 0-380-77655-3
  • Regan, Geoffrey (2004) More Military Blunders, Carlton Books
  • Garrison, Webb B. (1999) Friendly Fire in the Civil War: More than 100 True Stories of Comrade Killing Comrade, Rutledge Hill Press, Nashville, TN; ISBN 1-55853-714-7
  • Kemp, Paul. (1995) Friend or Foe: Friendly Fire at Sea 1939-45, Leo Cooper, London; ISBN 0-85052-385-0
  • Kirke, Charles M. (ed., 2012) Fratricide in Battle: (Un)Friendly Fire, Continuum Books; ISBN 978-1-4411-5700-3
  • Percin, Gen. Alexandre (1921) Le Massacre de Notre Infanterie 1914—1918, Michel Albin, Paris (фр.)
  • Marcus, Jonathan (19/4/2002). «Analysis: 'Friendly fire' danger». BBC News.
  • Oelrich, Ivan (1993). Who goes there: Friend or Foe?. Office of Technology Assesment, Congress of the US.
  • Shrader, Charles R. (1982). Amicide: the problem of friendly fire in modern war. US Army Combat Studies Institute.
  • Smith, Michael (6/1/2003). «Friendly fire threat to Gulf troops» (en inglés). The Daily Telegraph.

Посилання

Відео
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.