Вулиця Горького (Кременчук)

Вулиця розташована в північно-центральній частині міста. Починається з вул. Соборної та прямує на північний-захід, де входить у вул. Ткаченка.

Проходить крізь такі вулиці (з початку вулиці до кінця):

• Ігоря Сердюка
• Майора Борищака
• Івана Мазепи
• Софіївська
• Троїцька
• Генерала Ірінєєва
• Сумська
• Махорочна

Вулиця розташована в спальній частині міста. На вулиці відсутній інтенсивний рух транспорту.

Історична назва вулиці — Приютська[2] (на вулиці розташовувався «нічний притулок»). Нині вулиця носить ім'я Максима Горького. Письменник відвідував Кременчук у 1891, у 1897 та 1900 роках[3].

У 2016 році в рамках декомунізації висувалися пропозиції про перейменування вулиці, проте вулиця зберегла свою назву[4].

У 1803 році між вулицями Приютська, Весела (вулиця 1905 року), Міщанська (Софіївська), Олексіївська (Шевченка) була облаштована Навчальна площа для проведення військових навчань та парадів[5]. У 1887 році в кварталі між Приютською, Кривогрязною (Троїцька), Міщанською (Софіївська) та Бульварною (Богаєвського) вулицями «Товариство Ф. Сандомирський та М. Рабинович» побудувало тютюново-махорочну фабрику. У 1906 року товариство розпалося і Нохім Іцкович Рабинович заснував його місці власне тютюнове підприємство «Самокат»[6].

У 1903 році на ділянці при садибі нічліжного притулку на розі вулиць Солдатська та Приютська розпочалося будівництво будівлі міської лікарні для бідних хворих. У 1906 році будівництво було завершено, але в будівлі було відкрито пологовий притулок. Лікарня ж була відкрита в іншому місці[7].

За радянської влади у 1920 році на місці Навчальної площі було розбито сквер. Наприкінці 1930-х років у центрі скверу було збудовано школу. Під час німецької окупації 1941-1943 років будинок займав військовий шпиталь, у сквері ховали німецьких солдат. Під час відступу німці зруйнували школу.

У повоєнні радянські роки більшу частину колишньої Навчальної площі було облаштовано під новий сквер махорочників (роботи з озеленення були проведені навесні 1949 року). У 1960-1962 роках на території скверу була побудована нова школа. У повоєнний період на вулиці були також збудовані численні багатоповерхові будинки[5].

На більшій частині вулиці розташовано багатоповерхові будинки, у кінці ж — приватні.

• Музиченко Н.В., Соколова І.М. «Смарагдові шати Кременчука: історія міста в парках і скверах» (2016)
• Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001 (рос.).