Вулиця Скрипника (Харків)

Вулиця Скри́пника — вулиця міста Харкова, розташована в Київському адміністративному районі. Починається від Сумської вул. і йде на схід до Пушкінської. Від неї починається вулиця Гоголя, далі вона перетинається з вул. Чернишевською. На початку вулиці Скрипника, з непарної сторони, розташований Сквер Перемоги. Рух односторонній, напрямок — від вул. Пушкінської до Сумської.

Вулиця Скрипника
Харків
Початок вулиці Скрипника.
Вигляд з протилежного боку Сумської вулиці
Початок вулиці Скрипника.
Вигляд з протилежного боку Сумської вулиці
Місцевість Нагірний район, Центр
Район Київський
Назва на честь М. О. Скрипника
Колишні назви
Сердюківський пров.,
Народної Освіти пров.
Загальні відомості
Протяжність 400 м
Координати початку 49°59′53″ пн. ш. 36°14′01″ сх. д.
Координати кінця 49°59′51″ пн. ш. 36°14′22″ сх. д.
Поштові індекси 61057
Транспорт
Найближчі станції метро «Університет» (~650 м), «Історичний музей» (~560 м), «Архітектора Бекетова» (~140 м)
Рух односторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 2 до № 18
Архітектурні пам'ятки № 4, 7
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Скрипника у Вікісховищі

Історія і назва

Виникнення вулиці відносять до другої пол. XVIII століття. На північному боці вулиці в той час були розташовані ров і вал, там пролягала межа міста. Далі починалось Мироносицьке кладовище, офіційно закрите в 1803 році, але померлих ховали на ньому ще років тридцять.

На поч. XIX століття секретар міської думи Сердюков побудував на вулиці власний будинок. Тому вулиця отримала назву Сердюківського провулка.

В кінці 1840-х років за розпорядженням генерал-губернатора Кокошкіна останні надгробні пам'ятники знесли. На місці колишнього кладовища влаштували Мироносицький майдан, на якому по святах відбувалися народні гуляння. Сам Сердюківський провулок забудовувався дуже повільно — в 1881 році на ньому стояло лише три будинки, вуличне освітлення, водопровід і мощення дороги були відсутні.

Активна забудова вулиці розпочалась уже в XX столітті. В 1925 році було відкрито Будинок працівників освіти (нині Будинок учителя). В 1929 році — Клуб працівників зв'язку. В різні часи тут розміщувались Будинок офіцерів, Клуб поштовиків, БК зв'язку. В 1954 році з цієї будівлі транслювали першу на Україні передачу Харківського аматорського телецентру.

У 1930-ті роки на місці Мироносицького майдану і розташованої на ньому Мироносицької церкви було побудоване тролейбусне депо. В 1946 році депо розформували, а на його місці розбили сквер, який носить назву «Перемога».

З 1936 році провулок носив другу назву — Народної освіти, але місцеві жителі не використовували її. Під час німецької окупації Харкова нацистська влада зафіксувала в документах міської управи назву «Сердюківський провулок». Після звільнення Харкова на деякий час провулку повернули назву «Народної освіти», а в 1962 році провулок став вулицею, названою на честь М. О. Скрипника, радянського громадського й політичного діяча.

Будинки

Зображення
  • Будинок № 4
  • Будинок № 7 (9)
  • Будинок № 14 (Будинок учителя)

Джерела

Примітки
  1. Центр Культури Київського району. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
  2. «Будинок учителя» Харківської обласної ради. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.