Вулиця Тараса Шевченка (Слов'янськ)

До 1810-х років на вулиці не було будинків, і вона слугувала як шосе від Соборної площі, до села Хрестища.

Коли у 20-х роках XIX століття тут оселився купець Кисельов, вулиця отримала назву Кисельова. Проте коли тут з'явилося більше поселенців, то вулиця почала носити ім'я Ізюмська.

Наприкінці XIX століття перейменована на Харківську. Вулиця, як і усі центральні вулиці міста, була брукована, проте тільки на ній з обох боків росли квіти, невисокі дерева, та знаходився широкий тротуар з тротуарного каменю (бруківки).

Від указу Слов'янського ревкому № 15 березня 1920 року вулиця почала називатися на честь видатного українського письменника Тараса Шевченка.

У 1950-х роках на вулиці споруджено пам'ятник Кобзареві у повний зріст. Новий на місці старого встановлено у 1992 році.

Забудова розпочалася від Соборної площі. Першими поселенцями стали заможні купці та міщани. Прямо на перехресті був побудований «Гранд Готель». Наступною спорудою став дім Олександрова. Колишній будинок промисловця і купця Сергія Олександрова, побудований в 1905–1911 роках в якості мануфактурного магазину на першому поверсі і житла на другому.

Особняк був створений в стилі українського модерну, популярного в той час: має 2 поверхи, три красивих балкони з ажурними кованими решітками і мансарду. Вертикально витягнуті віконні прорізи, безліч декоративних елементів (ліпнина, різьблення), пілястри, карнизи стовпчики — все це додає йому стрункості і легкості. Будівля має один головний фасад, розбитий на 3 частини по вертикалі пілястрами в районі входів в поверхи; глухим торцем воно примикало до інших будівель. На першому поверсі збереглися початкова стеля і колони з написом «Смирнов». Особняк був створений в стилі українського модерну, популярного в той час: має 2 поверхи, три красивих балкони з ажурними кованими решітками і мансарду. Вертикально витягнуті віконні прорізи, безліч декоративних елементів (ліпнина, різьблення), пілястри, карнизи стовпчики — все це додає йому стрункості і легкості. Будівля має один головний фасад, розбитий на 3 частини по вертикалі пілястрами в районі входів в поверхи; глухим торцем воно примикало до інших будівель. На першому поверсі збереглися початкова стеля і колони з написом «Смирнов». Побудував будинок відомий в ті часи промисловець Александров, але пізніше він продав своє дітище купцеві Христову. В результаті 1 поверх, з величезними вікнами, багатим декором, ліпниною і в цілому дуже парадним виглядом, став магазином мануфактури. На 2 поверсі у купця були житлові кімнати. З правій частині будівлі був проїзд у двір, утворений П-подібною формою самого будинку і поруч цегельних дворових будівель. Ці споруди господарського значення зовнішнім виглядом різко відрізнялися від головної будівлі, виглядали більш ніж скромно, були навіть не поштукатурені. Під час СРСР будівля використовувалася як міська рада, а після 1962 року стало багатоквартирним житловим будинком (2 поверх) і комерційними приміщеннями (1 поверх).