Вєрник Еміль Григорович

Вєрник Еміль Григорович
Ім'я при народженні рос. Эмиль Григорьевич Верник
Народився 4 вересня 1924(1924-09-04)
Одеса, Українська СРР, СРСР
Помер 10 квітня 2021(2021-04-10) (96 років)
Москва, Росія
Поховання Востряковський цвинтар
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність актор, режисер, театральний режисер, радіоведучий
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Знання мов російська
Роки активності 1947 — 2021 — 2021
Діти Вєрник Ігор Емільович і Q69940962?
Нагороди

Еміль Григорович Вєрник (нар. 4 вересня 1924, Одеса, Українська СРР, СРСР — пом. 10 квітня 2021, Москва, Росія)- головний режисер літературно-драматичного мовлення Всесоюзного радіо (1969—2002), народний артист Російської Федерації (1999).

Біографія

Народився 4 вересня 1924 року в Одесі. Через п'ять років вся сім'я переїхала до Харкова. У червні 1941 року, після закінчення школи, успішно склав іспити до Українського театрального інституту.

У вересні 1941 року, коли нацистські війська стали підходити до Харкова, сім'я евакуювалася до Казахстану, де Вєрник працював у свинорадгоспі, організував при місцевому клубі драмгурток. Під час війни Український театральний інститут перебував в евакуації в Саратові, куди за своєю ініціативою вирушив Еміль Григорович. У Саратові на той час перебував Московський ГІТІС, який був об'єднаний з Українським інститутом на правах українського відділення. Студенти інституту брали участь у виставах Саратовського театру опери та балету. Так у виставі «Пікова дама»з'явилися студенти ГІТІСу — Еміль Вєрник, Микола Богатирьов і Сергій Глазирін.

В 1946 році Вєрник закінчив акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського.

З 1947 по 1958 рік — актор і режисер театру «Московські літературні читання». З 1958 року став працювати як режисер на Всесоюзному радіо (його наставником був режисер Віктор Гейман), а з 1969 по 2002 рік був головним режисером літературно-драматичного мовлення. Під його керівництвом було здійснено понад 200 радіопостановок.

З 1970 року проводив двомовні літературні вечори за участю радянських і зарубіжних артистів.

Викладав на кафедрі майстерності актора Школи-студії МХАТ (доцент Школи-студії МХТ імені Чехова), професор Інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення і радіомовлення. Член Спілки театральних діячів.

Хвороба і смерть

Помер 10 квітня 2021 року на 97-у році життя від зупинки серця в Першій міській лікарні Москви, куди був госпіталізований напередодні[1][2][3]. Церемонія прощання пройшла 13 квітня 2021 року в портретному фойє МХТ ім. А. П. Чехова[4][5][6]. Похований на Востряковському кладовищі (центральна територія, 4-а ділянка)[7][8].

Сім'я
  • Дружина (1957—2009) — Анна Павлівна Вєрник (18 серпня 1927 - 10 червня 2009), педагог музичної школи.
    • Син дружини від першого шлюбу — Ростислав Дубинський[9].
    • Син — Ігор Емільович Вєрник (нар.. 11 жовтня 1963), актор, телеведучий, співак, народний артист Російської Федерації (2016).
      • Онук — Григорій (нар.. 30 листопада 1999).
    • Син — Вадим Емільович Вєрник (нар.. 11 жовтня 1963), теле — і радіоведучий, головний редактор журналу «ОК!», заступник художнього керівника МХТ імені А. П. Чехова.

Звання та нагороди

Примітка
  1. Народный артист РФ Эмиль Верник умер от остановки сердца. Российская газета. 11 апреля 2021. Процитовано 11 апреля 2021.
  2. Умер народный артист Эмиль Верник. ТАСС. 11 апреля 2021. Процитовано 11 апреля 2021.
  3. Марина Райкина (11 апреля 2021). Вадим Верник рассказал о последних днях отца: готовились к худшему. Московский комсомолец. Процитовано 11 апреля 2021.
  4. Игорь Рязов (11 апреля 2021). Стали известны дата и место прощания с Эмилем Верником. Пятый канал. Процитовано 11 апреля 2021.
  5. В Москве прощаются с режиссёром Эмилем Верником // Росбалт / www.rosbalt.ru
  6. В МХТ им. Чехова простились с режиссёром Эмилем Верником // ТАСС / tass.ru
  7. В Москве простились с Эмилем Верником // Известия / iz.ru
  8. Эмиля Верника похоронили на Востряковском кладбище // РИА Новости / ria.ru
  9. Игорь и Вадим Верники и их старший брат Ростислав Дубинский по-настоящему дружны.
  10. Указ Президента РФ от 25 апреля 1995 года № 411 «О присвоении почётных званий Российской Федерации»
  11. Указ Президента Российской Федерации от 3 декабря 1999 года № 1594 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников радио и телевидения»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.