Відро (одиниця об'єму)

Відро́ (казенне відро) — руська дометрична одиниця об'єму рідин, яка приблизно дорівнює 12,299 літра.

1 відро = 1/40 бочки = 1/3 анкерка = 4 чверті = 8 або 10 штофів (кухлів) = 16 винних пляшок = 20 горілчаних пляшок = 100 чарок(соток) = 200 шкаликів[1].

До середини XVII століття відро = 12 кухлів, у другій половині XVII століття казенне відро = 10 кухлів = 100 чарок; торговельне відро = 8 кухлів.

У XVII—XVIII століттях відро київське містило 8,5 л, московське — 12,5 л рідини, а 40 відер = 1 куфа.[2]

В 1736 за дорученням Комісії про ваги та міри вченими було встановлено, що у відрі — 136,297 кубічних вершків.

Указом Сенату від 16 вересня 1744 встановлено, що відро = 13 1/3 пляшки.

В XIX століття відро — основна одиниця рідкої місткості, використовуваної для спирту, лляної олії, олії з конопляного насіння становило 12,3 л (~ 3,25 американського галона).

Відро було визначено Указом в 1819 як об'єм 30 імперських фунтів перегнаної води (дистильованої води) при найбільшій її щільності при температурі 13 1/3 ° R (Градус Реомюра) або 750,57 куб. дюйма.

Це визначення було повторено в Указі від 11 жовтня 1835 «Про систему Російських мір і вагів». Указом 1835 була легалізована наступна система мір рідин: 1 відро = 2 піввідра = 10 кухлів (штофів) = 20 півкухлів.

З 1899 на основі Положення про міри й ваги система мір об'єму рідин мала такий вигляд: відро = 10 штоф (кухлів) = 16 винних пляшок = 20 пивних пляшок = 100 чарок = 200 шкаликів.

До кінця 19-го століття відро було визначено як об'єм 30 фунтів перегнаної води при 16 2/3 °C. В 1902 значення відра було виражено в метричній мірі: 1 відро = 12,299 л.

В процесі перегонки горілки використовувалась міра під назвою «спуст». Дорівнювала приблизно трьом відрам[3].