Куфа (міра рідини)

Куфа (від давн.в-нім. kuofa[1]) — українська міра рідини у XVII—XVIII століттях (наприклад, для горілки)[2]. Слово куфа, кухва буквально означає «бочка»[3].

Одна куфа на Лівобережній Україні дорівнювала 40 відрам горілки або води (XVII—XVIII ст.). Відро київське містило 8,5 л, московське — 12,5 л рідини.[2]

Словник Даля визначає куфу як міру у 30 кварт[4].

Приклад з літератури

…Незалежно від цього, з огляду на майбутній похід, послані були до самої Січі від гетьмана подарунки — кулька штук сукна, полутузинків, 10 куф горілки на кожний курінь і 500 золотих на сторожку крім того, особливо на церкву січову 300 золотих. Посилаючи такі подарунки в Кіш, Мазепа наказував запорожцям натомість того негайно розірвати з бусурманами перемир'я і готуватися до походу в Крим.

Оригінальний текст (рос.)

...Независимо от этого, ввиду предстоящего похода, посланы были в самую Сичь от гетмана подарки — несколько штук сукна, полутузинков, 10 куф горилки на каждый курень и 500 золотых на сторожку кроме того, особо на церковь сичевую 300 золотых. Посылая такие подарки в Кош, Мазепа приказывал запорожцам взамен того немедленно разорвать с бусурманами перемирие и готовиться к походу в Крым.[5]

Див. також

Покуховне

Примітки

Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
Д. І. Яворницкий «История запорожских казаков», том 3, Коментарі Г. Я. Сергієнка на стор. 496.
Куфа // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 333.
Куфа // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
Д. И. Яворницкий «История запорожских казаков», том 3, стр. 166.

Джерела та література

Н. О. Герасименко. Куфа — назва міри об'єму // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 540. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

[ГЯС-2] Д. І. Яворницкий «История запорожских казаков», том 3, Коментарі Г. Я. Сергієнка на стор. 496.

[3] Куфа // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 333.

[4] Куфа // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)

[ГЯС-166-5] Д. И. Яворницкий «История запорожских казаков», том 3, стр. 166.