Візантійський Землеробський закон
Візантійський Землеробський закон (Аграрний закон) — збірник норм візантійського права, що регламентував правові відносини у сільській громаді, безцінне юридичне джерело VII-VIII століть.
Сенс багатьох статей Землеробського Закону зводився до захисту права власності власника на його наділ. Селянин зберігав право на свою ділянку навіть у разі вимушеного відходу з села. Передбачалася купівля-продаж землі, можливість обміну земельними ділянками на певний термін і назавжди, можливість передачі землі в обробку іншим особам на різних умовах, права власника закладати свою землю за гроші.
Посилання
- Землеробський закон // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Основні пам'ятники візантійського права VIII–XIV ст
- Розвиток феодальних відносин у Візантії. Боротьба із зовнішніми ворогами
- А. І. Каждан. Землеробський закон / vseslova.com.ua
- Томин Ю., Стасюк Б. Аграрні закони руського середньовіччя в порівнянні із «Землеробським законом»: Спроба історичного аналізу // Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис «Галичина»: Науковий журнал. — 2012. — Ч. 20-21[недоступне посилання з червня 2019]
- Лекції з історії Середніх віків. Візантія в IV - XI ст.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.