Візгалін Іван Павлович

Народився 1920 року у станиці Тихорєцкая, нині місто Тихорєцьк Краснодарського краю, в сім'ї робітника. Росіянин.

Освіта початкова середня.

У Червоній Армії з 1941 року, з цього ж часу — на фронті.

Стрілець 78-го гвардійського стрілецького полку гвардії рядовий Іван Візгалін 2 березня 1943 року в складі взводу під командуванням гвардії лейтенанта П. Н. Широнина брав участь у відбитті численних атак танків, бронемашин і піхоти противника біля залізничного переїзду на південній околиці села Таранівка (Зміївський район Харківської області). У запеклих боях взвод утримав позицію, знищив 16 ворожих танків і до 100 гітлерівців.

Візгалін загинув в бою 5 березня 1943 року. Похований у братській могилі села Таранівка.[1][2]

Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 18 травня 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому мужність і героїзм» гвардії сержант Василь Грудінін посмертно був ушанований званням Героя Радянського Союзу[3]. Також посмертно був нагороджений орденом Леніна.[4]

• У селах Таранівка і Соколово встановлені пам'ятники Героям.
• У Харкові встановлено бюст Широнина з переліком всіх Героїв-широнінців.
• Поет Кронід Обойщиков написав про Візгалін вірші:

Знаю, был ты красивым В своей горькой судьбе, Если помнит Россия До сих пор о тебе Не осталось в архиве Фотокарточки той, Где стоишь ты счастливый, В гимнастерке простой. Не осталось на свете Ни сынов, ни вдовы: Ты погиб в сорок третьем, Не изведав любви. В Тихорецке рождённый, Не вернулся туда, И от отчего дома Не осталось следа. Но навеки остались Для грядущих времён Потускневшая алость Наших ратных знамён, Солнце в ласковой сини, Голубая волна Да еще у России На висках седина.

• Візгалін Іван Павлович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 9 січня 2015.
• Визгалин Иван Павлович
• Визгалин Иван Павлович
• Документальный очерк «СЛОВО О ВЕТЕРАНАХ»^{[недоступне посилання з Июнь 2018]}