Військово-морські сили Великої Британії

Внаслідок тривалого скорочення бюджетів ВМС Великої Британії зазнали істотного послаблення своїх можливостей. Під питанням опинилась здатність навіть повноцінного патрулювання територіальних вод Сполученого королівства. Видатки на ВМС були скорочені з 4,1 % ВВП в 1988 році до 2,6 % в 2010 році. В 2015 році було запропоновано зупинити процес скорочення видатків та розпочати програму відбудови флоту[1].

Так, наприклад, в 1982 році у війні за Фолклендські острови ВМС Великої Британії були здатні швидко зібрати угрупування із 115 кораблів, в тому числі два авіаносця з реактивними винищувачами в авіакрилі, та 23 есмінця і фрегата[1].

Станом на 2016 рік ні один із наявних на озброєнні 89 кораблів ВМС Великої Британії не мав на озброєнні реактивних літаків. Останні реактивні літаки сімейства Harrier були зняті з озброєння в 2010 році, а в серпні 2014 року був відправлений в резерв та згодом розібраний єдиний авіаносець — HMS Illustrious. Із наявних 89 кораблів один — вертольотоносець, 6 десантних кораблів, 6 есмінців, 13 фрегатів, 7 ударних підводних човнів, та 8 підводних човнів з балістичними ракетами. Решта — мінні тральщики, розвідувальні кораблі та інші кораблі підтримки[1].

Окрім скорочення кількості наявних кораблів, скорочень зазнав і особовий склад — із 39 тисяч осіб в 2000 році до трохи більше 29 тисяч осіб в 2016 році. З метою заповнення недоліку в 2000 матросів командування було вимушено залишити у причалу один з найбільших кораблів — HMS Lancaster а його екіпаж розкидати по інших кораблях[1].

Внаслідок несправностей та інших проблем кількість бойових кораблів скоротилась з номінальних 26 до 24 кораблів[1].

Аварія (зіткнення з торговим судном) підводного човна HMS Ambush в Гібралтарі висвітила відсутність резерву — відправка човна на вимушений ремонт зменшила ударний підводний флот на 15 %[1].

Скорочення флоту призвело і до зменшення ролі ВМС Великої Британії в міжнародних операціях по всьому світу. Стали з'являтись проблеми і у власних територіальних водах. Так, наприклад, в січні 2014 року Північним морем пройшов ракетний крейсер російських ВМС, який підійшов до узбережжя Шотландії на відстань в 30 миль. Єдиний наявний на той час есмінець ВМС Великої Британії, HMS Defender, знаходився тоді в Портсмуті, йому знадобилось 24 години аби дістатись Шотландії та супроводити російський корабель[1].

В 2016 році ВМС Великої Британії, вперше за 34 роки, довелось забрати всі бойові кораблі з південної Атлантики, які захищали Фолклендські острови від можливого вторгнення Аргентини[1].

Наявні програми модернізації флоту призводять до заміни старих кораблів меншою кількістю нових: наприклад, 12 есмінців класу Type 42 були замінені 6 есмінцями класу Type 45, 7 нових підводних човнів класу Astute мають замінити 12 старих класу Swiftsure та Trafalgar. Попри те, що нові кораблі можуть мати потужніше озброєння, вони виявились менш надійними та складнішими в експлуатації, а менша кількість означатиме нездатність виконувати всі покладені на ВМС завдання[1].

В 2020 році очікується взяття на озброєння двох авіаносців класу Queen Elizabeth, що має відновити втрачену в 2010 авіаносну морську авіацію. Проте, ВМС планує застосування лише одного корабля — другий перебуватиме на базі. Планується, що корабель матиме авіакрило з 12-24 літаків F-35. Разом з кораблями супроводу (3-4 фрегати та есмінців та декілька танкерів-заправників) може вичерпати всі наявні сили флоту. При тому, що кораблі такого класу здатні нести близько 50 літаків, планами передбачено придбати лише 48 літаків F-35[1].

Восени 2016 року міністерство оборони визнало, що внаслідок суворих заходів економії буде вимушено в 2018 році зняти з озброєння протичовнові ракети Harpoon (гарпун). Таким чином, британські фрегати та есмінці матимуть на озброєнні лише артилерію (наприклад, гармати Mk 8 калібру 4,5 дюйма) для боротьби із кораблям супротивника. Також з озброєння будуть зняті протичовнові ракети Sea Skua вертолітного базування, а їхня заміна, ракети Sea Venom для вертольотів Wildcat, можуть бути прийняті на озброєння не раніше кінця 2020 року[2].

Однак, ракети Sea Venom матимуть меншу максимальну дальність в порівнянні з ракетами Harpoon, при тому, що вертольоти мають низку недоліків в порівнянні з ракетами корабельного базування (вертоліт може бути збитий, може бути нездатний злетіти через негоду, тощо)[2].