Віктор Балаге

Ві́ктор Балаге́ (кат. Víctor Balaguer; 11 грудня 1824, Барселона — 14 січня 1901, Мадрид) — каталонський та іспанський політик і письменник.

Віктор Балаге
кат. Víctor Balaguer i Cirera
Народився 11 грудня 1824(1824-12-11)
Барселона, Іспанія[1]
Помер 14 січня 1901(1901-01-14) (76 років)
Мадрид, Іспанія[1][2]
Країна  Іспанія[3]
Діяльність письменник
політик
Alma mater Барселонський університет
Знання мов каталанська і іспанська[4]
Членство Королівська академія іспанської мови і Іспанська королівська академія історії
Напрямок романтизм і Renaixençad
Жанр поезія
Посада член Конгресу депутатів Іспанії, Senator of the Kingdomd[5] і president of the Provincial Deputation of Barcelonad
Партія Progressive Partyd і Ліберальна партіяd
Нагороди

Mestre en Gai Saberd (1861)

Chronicler of the City of Barcelonad (1853)

Бюст Віктора Балаге у парку Парк-да-ла-Сьютаделя, Барселона

Життєпис

Народився у Барселоні 11 грудня 1824 року, отримав освіту в університеті рідного міста.

Його перший драматичний твір «Пепін горбатий» (ісп. Pepín el jorobado) був поставлений у театрі, коли Віктору Балаге було лише чотирнадцять років. У дев'ятнадцять років його було відзначено після постановки другої п'єси «Дон Енріке великодушний» (ісп. Don Enrique el Dadivoso).

З 1843 до 1868 рік Віктор Балаге був керівником Ліберальної партії в Барселоні, і як власник та редактор часопису «Ал-Кунсальє» (кат. El Conseller) багато зробив для зростання почуття патріотизму каталонців.

У 1857 р. Віктор Балаге написав свій перший вірш каталанською мовою, який присвятив Св. Діві Монсарратській. З того часу Віктор Балаге використовував творчий псевдонім «Трубадур з Монсаррату» (кат. Lo Trovador de Montserrat). У 1859 р. він допоміг відновити літературний конкурс «Квіткові ігри».

Віктор Балаге є одним з визначних істориків Каталонії — у 1860 р. іспанською мовою ним був написаний перший том «Історії Каталонії та Арагонського королівства» (ісп. Historia de Cataluña y de la Corona de Aragón), другий том вийшов друком у 1886 р.

Віктор Балаге певний час мешкав у Мадриді, де професійно займався політикою. У 1867 р. він виїхав на еміграцію до Провансу, у Францію, де познайомився з Фрідеріком Містралем, брав участь у русі фелібрів (літературний рух на підтримку відродження окситанської літератури та культури) і навіть обійняв посаду віце-президента в організації фелібрів.

Після висилки королеви Ізабелли II Іспанської, Віктор Балаге повернувся до Іспанії, став депутатом іспанського парламенту від міста Манреза, а у 1871–1872 р.р. був призначений спочатку міністром колоній іспанського уряду, а потім міністром фінансів. Пізніше обіймав посади віце-президента конгресу, згодом був сенатором.

Помер у Мадриді 14 січня 1901 р.

Творча спадщина

П'єси іспанською мовою
  • Pepín el Jorobado o el hijo de Carlomagno (1838 р.)
  • Enrique el Dadivoso (1847 р.)
  • Juan de Padilla (1848 р.)
  • Vifredo el Velloso (1849 р.)

Студії та есеї іспанською мовою

Поезії та п'єси каталанською мовою
  • Los trobadors moderns (1859 р.)
  • Lo trobador de Montserrat (1861 р.)
  • Esperances i records (1866 р.)
  • Don Joan de Serrallonga (1868 р.)
  • Los Pirineus (1893 р.)

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119377756 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Manuel Ossorio y Bernard Balaguer (Víctor) // Ensayo de un catálogo de periodistas españoles del siglo XIX — 1 — Madrid: 1903. — P. 34.
  3. https://datos.gob.es/es/catalogo/e00123904-autores-espanoles-en-dominio-publico-fallecidos-desde-1900
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. http://www.senado.es/web/conocersenado/senadohistoria/senado18341923/senadores/fichasenador/index.html?id1=280

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.