Віктор Вебер фон Вебенау

Дитинство провів в Ґраці, де також закінчив середню школу. Потім навчався в кадетському училищі, після чого в листопаді 1878 році був призначений на службу в 27-й єгерський батальйон. Служив в батальйоні до жовтня 1893 року, коли весь батальйон став частиною тірольського єгерського полку, після чого Вебер продовжив службу в полку. У 1895 році переведений на службу в 20-й єгерський батальйон, дислокований в Тревізо. З травня 1898 року служив в Генеральному штабі. В листопаді 1898 року призначений начальником штабу 27-ї піхотної дивізії, дислокованої в Кошице.

У листопаді 1901 року Вебер був переведений на службу в штаб-квартиру 2-го корпусу у Відні. З квітня 1905 року служив в 68-му піхотному полку в Сараєво, де командував батальйоном. В квітні 1907 року став командиром 69-го піхотного полку в Пече. У травні 1911 року йому було доручено командування 4-ї гірської бригадою. До початку Першої світової війни, в червні 1914 року, Вебер був призначений суддею, в липні — віце-президентом Вищого військового суду у Відні.

На початку Першої світової війни йому було доручено командування військовим портом Котор з метою захисту порту і Которської затоки, які були найближче до чорногорського кордону. У січні 1915 року прийняв командування 47-ї піхотної дивізії, з якою в складі 19-го корпусу під командуванням Ігназа Тролльманна брав участь у завоюванні Чорногорії. Після завершення успішних операцій Вебер був призначений військовим губернатором Чорногорії.

У липні 1917 року Вебер став командиром 10-го корпусу, замінивши Карла Крітека. Він командував зазначеним корпусом, який знаходився на східному фронті, до березня 1918 року.У червні він був призначений командувачем 18-м корпусом, яким командував всього місяць. В липні став командиром 6-го корпусу, з яким брав участь в битві при Вітторіо Венето. Останнє призначення Вебера відбулося на початку жовтня 1918 року, коли він був призначений головою комісії з перемир'я з метою узгодження умов припинення військових дій. Вебер підписав угоду про перемир'я від імені Австро-Угорщини на віллі Джусти, яка фактично представляла собою беззаперечну капітуляцію австро-угорських військ.

Після закінчення війни Вебер пішов у відставку 1 січня 1919 року. Жив в Мерано, Вісбадені та Швейцарії.

В 1886 році одружився з Терезою Баумгартнер. В шлюбі народились сини Норберт (7 липня 1886 — 26 серпня 1914; загинув у бою в Галичині) і Гвідо (13 вересня 1887). У 1901 році він одружився з Ганною Гебенштрайт, в якої був дорослий син від першого шлюбу Вольфганг Вальдгерр.

• Лейтенант (1 листопада 1880)
• Обер-лейтенант (1 травня 1886)
• Гауптман 2-го класу (1 жовтня 1893)
• Гауптман 1-го класу (1 листопада 1895)
• Майор (1 листопада 1898)
• Оберст-лейтенант (1 травня 1902)
• Оберст (1 травня 1905)
• Генерал-майор (2 травня 1911)
• Фельдмаршал-лейтенант (8 серпня 1914)
• Генерал піхоти (17 листопада 1917)

• Ювілейна пам'ятна медаль 1898
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років)
• Ювілейний хрест
• Пам'ятний хрест 1912/13
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
  • 3-го класу
  • 2-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Бронзова медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з військовою відзнакою
• Орден Франца Йосифа
  • офіцерський хрест
  • великий хрест з військовою відзнакою
• Орден Залізної Корони 2-го класу з військовою відзнакою
• Почесний знак Австрійського Червоного Хреста 1-го класу
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Військова медаль (Османська імперія)
• Військовий орден Марії Терезії, лицарський хрест
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами

• Віктор Вебер фон Вебенау на сайті Austro-Hungarian-Army.co.uk
• Віктор Вебер фон Вебенау на сайті Field commanders of Austria-Hungary
• Віктор Вебер фон Вебенау на сайті Weltkriege.at

1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #130173657 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578