Фельдмаршал-лейтенант

Фельдмаршал-лейтенант — історичне військове звання. Зараз не існує. В сучаності відповідає приблизно генерал-лейтенанту.

Петлиця австрийского фельдмаршал-лейтенанта

Історія

Звання вперше з'явилося в імператорській армії Габсбургів на початку Тридцятирічної війни у XVII столітті . Використовувалось до 1806 року. В армії Австро-Угорщини — до 1918 року.

Першим фельдмаршал-лейтенантом став вояка к. к. армії Ієронімус фон Коллоредо-Вальдзеє за участь у битві при Сент-Омері.

Фельдмаршал-лейтенант не отримував маршальського жезлу, але мав право зватися превосходительством.

З українців (громадян Австро-Угорської імперії) звання отримали Людвик Сембратович (дата старшинства 1.05.1891), Олександр Шашкевич (дата старшинства 1.05.1906) і Маркел Лаврівський (дата старшинства 24.08.1917).

Чин генерал-фельдмаршала-лейтенанта короткочасно також існував у Московській державі на початку XVIII сторіччя (фактично 1704—1711 роки). З'явився після прийому на службу московським царем Петром Олексійовичем Георга Бенедикта Огілві який мав чин фельдмаршала-лейтенанта Священної Римської імперії. Після відставки Огілві у 1706 році цей чин невикористовувався. Другим носієм цього чину був Генріх фон дер Гольц, який у 1707—1711 роках був на московській службі. Чин генерал-фельдмаршала-лейтенанта потрапив до Військового статуту 1716 року. У переліку чинів війська (глава восьма Статуту «О армії та чинах генерального штабу і що до того належить»), чин генерал-фельдмаршала-лейтенанта займає третю ступінь. Молодше за генерал-фельдмаршала, та старше за генерал-фельдцейхмейстера. Опис полноважень генерал-фельдмаршала-лейтенанта надано у 11-й главі Статуту («Про генерал-фельдмаршала-лейтенанта»).

До Табелі про ранги (1722 рік), чин не потрапив.

Аналоги у різних країнах

Австрія та деякі німецькі держави — Фельдмаршал-лейтенант;
Хорватія — підмаршал;
Франція, Велика Британія, Іспанія, Португалія — лейтенант-генерал;
Нідерланди, Данія, Швеція, Пруссія, Річ Посполита — генерал-лейтенант;
Росія — генерал-лейтенант та генерал-поручик;
Туреччина — мирмиран-паша.

Див. також

Література

Adjustierungsvorschrift für die k.u.k. gemeinsame Armee, die k.k. Landwehr, die k.u. Landwehr, die verbundenen Einrichtungen und das Corps der Militär-Beamten. Gesamtausgabe Wien/Bozen 1912
Allgemeine Deutsche Biographie, 56 Bände, München-Leipzig 1875–1912
Antonio Schmidt-Brentano: Kaiserliche und k.k. Generale 1618–1815, Österreichisches Staatsarchiv
Antonio Schmidt-Brentano: Die k.k. bzw. k.u.k. Generalität 1816–1918, Österreichisches Staatsarchiv
Constantin von Wurzbach: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Österreich, 60 Bände, Wien 1856–1891
Felix Czeike: Historisches Lexikon Wien, 5 Bände, Wien 1992–1997
Georg von Alten: Handbuch für Heer und Flotte. Band III., Berlin 1911
Neue Österreichische Biographie (ab Band 10: Grosse Österreicher), bisher 21 Bände, Wien 1935–1982
Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950, bisher 12 Bände, Wien 1957 ff.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.