Віллем де Сіттер

Віллем де Сіттер (нід. Willem de Sitter; 6 травня 1872 — 20 листопада 1934) — голландський математик, фізик і астроном.

Віллем де Сіттер
нід. Willem de Sitter
Народився	6 травня 1872(1872-05-06)[1][2][…] Снек, Фрисландія, Нідерланди[3]
Помер	20 листопада 1934(1934-11-20)[1][2][…] (62 роки) Leidend, Лейден, Південна Голландія, Нідерланди[3]
Поховання	Westerveldd[4]
Країна	Нідерланди[5]
Діяльність	астроном, математик, фізик, викладач університету
Alma mater	Гронінгенський університет
Галузь	астрономія
Заклад	Гронінгенський університет, Лейденський університет[5] і Гронінгенський університет[3]
Посада	rector magnificus of Leiden Universityd
Науковий керівник	Якобус Корнеліус Каптейн
Аспіранти, докторанти	Jan Woltjerd[6], Віллем Гендрік ван ден Бос[7], Дірк Брауер[6], Simon Cornelis van Veend[6], Simon Cornelis van Veend[6], Coert Hendrik Hinsd[6], Pieter Kremerd[6] і August Juliaan Leckied[6]
Членство	Нідерландська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Міжнародний астрономічний союз[8] і Національна академія наук США
Діти	Aernout de Sitterd і Ulbo de Sitterd
Нагороди	медаль Кетрін Брюс (1931) премія Жуля Жансена (1934) Медаль Джеймса Крейга Вотсона (1929)
Автограф
Віллем де Сіттер у Вікісховищі

Родився в Снеку. Освіту здобув у Гронінгенському університеті. Після двох років роботи обчислювачем в обсерваторії на мисі Доброї Надії (Південна Африка) в 1899—1907 був асистентом у Астрономічної лабораторії в Гронінгені. У 1908 став професором астрономії в Лейденському університеті, з 1919 — директор Лейденський обсерваторії.

Наукові роботи відносяться до позиційної астрономії і небесної механіки, фотометрії зірок і космології. Більше 30 років вивчав супутники Юпітера. Обробив довгі ряди їхніх геліометричних вимірювань, отримані в обсерваторії на мисі Доброї Надії, сам виконав багато спостережень; розробив нову теорію руху супутників, яка враховує стиснення Юпітера, сонячні збурення й взаємні збурення супутників; отримав нові елементи їхніх орбіт. Теорія де Сіттера використовується для розрахунку руху супутників Юпітера.

Де Сіттер виконав великий об'єм фотометричних вимірювань зірок на різних галактичних широтах і в 1904 встановив систематичні розходження в кольорі між зірками поблизу Чумацького Шляху і поблизу галактичного полюса, які згодом були пояснені концентрацією ранніх зірок у галактичній площині. Низка робіт присвячена узгодженням різних астрономічних сталих; вивчав нерівномірність обертання Землі, пояснив уповільнення обертання припливним тертям. Поряд з А. Ейнштейном в 1917 поклав початок застосуванню теорії відносності до космологічної проблеми. Провів перше повне обговорення астрономічних наслідків загальної теорії відносності. Створив одну з перших релятивістських космологічних теорій, яка передбачала можливість швидких рухів космічних об'єктів і послужила відправною точкою пізніших теорій Всесвіту, що розширюється.