Лейденський університет

До заснування Лейденського університету, центром вищої освіти в Нижніх землях був Старий Левенський університет заснований в 1425 році, однак в часи Вісімдесятирічної війни, студенти з північних провінцій Нижніх земель що знаходились під владою повстанців не могли там навчатись, бо Левен знаходився під контролем Іспанії.

Через це у 1575 році Вільгельм I Оранський прийняв рішення збудувати університет в північних Нідерландах заснований на ідеології протестантизму що готував би як релігійні, так і професійні кадри. Місцем побудови університету було обрано Лейден, в знак подяки містянам за героїчну оборону міста під час іспанської облоги. Створення університету було профінансовано шляхом конфіскації майна в місцевих католицьких парафій.[9]

Університет було офіційно відкрито 8 лютого 1575 року в Лейденській церкві святого Петра (нід. Pieterskerk). 26 березня 1582 року Король Іспанії Філіп II, який на той час ще був офіційно графом Голландії заборонив всім своїм підданим навчатись в університеті під страхом оголошення їх єретиками.

Основу університету складали факультети, від найбільш до найменш важливого: теології, права та медицини. Окрім них в університеті викладали філософію, літературу, математику та 7 вільних мистецтв: граматику, діалектику, риторику, арифметику, геометрію, музику та астрономію. Також при університеті знаходилась школа фехтування в якій фехтування вивчали з наукової точки зору. Також тут було збудовано інженерну школу, єдину в якій викладали розмовною мовою. Її було засновано принцом Моріцом Оранським який потребував інженерів для спорудження фортифікацій під час війни з Іспанією, втім більшість випускників цієї школи опинялась на цивільній урядовій службі. Хоча університет ставив собі на меті поширення знань та вмінь серед студентів, викладачі також самовдосконалювались та робили наукові відкриття, так перший професор математики в інженерній школі Людольф ван Цейлен вирахував перші 35 знаків числа π.

Присутність в університеті таких вчених як Скалігер, де Грот, Гейнсіус та багатьох інших провідних науковців значно підвищило статус університету, що приваблювало студентів та потенційних викладачів з усієї Європи. Ця репутація зберігалась до кінця 18 століття, зокрема завдяки репутації місцевих викладачів, таких як Герман Бургаве.

В 19 столітті університет втратив свої загальноєвропейські позиції через стрімкий розвиток університетів в німецькомовних країнах, втім Лейден залишався одним з провідних університетів Нідерландів. До відомих випускників 19 століття належать Йоган Торбеке — автор конституції королівства Нідерланди та Матіас де Вріс — засновник голландського мовознавства.

В 1860 Роберт Фрейн був призначений першим професором історії, тим самим було започатковано професійне викладання історії в Нідерландах.

Наприкінці 19 століття університет повернув собі статус одного з найпрестижніших в Європі, в першу чергу в царині природничих наук.[10] В 1896 працюючи в Лейдені Пітер Зееман відкрив так званий ефект Зеемана, який зміг пояснити його вчитель Гендрік Антон Лоренц. В першій у світі університетській лабораторії наднизьких температур, Гейке Камерлінг-Оннесу вдалось досягти температури на 1 градус вище за абсолютний нуль, що складає -273C°. В 1908 він став першим хто зміг створити рідкий гелій, а також відкрив явище надпровідності.

26 листопада 1940 року декан факультету права Рудольф Клеверінга виголосив у Академічній будівлі (нід. Academiegebouw) палку промову протестуючи проти звільнення співробітників євреїв, в тому числі і юриста Едуарда Мейерса — майбутнього автора цивільного кодексу Нідерландів. Того ж дня професор медицини Тон Барге провів лекцію щодо нежиттєздатності расової теорії. Студенти розпочали страйк. У відповідь окупаційні сили закрили університет, його було відкрито знову лише у вересні 1945 року. На вшанування промови, університет щороку присуджує одному з професорів почесне звання професора Клеверінги. Фонд Лейденського університету (LUF) щороку організовує Клеверінзькі лекції що проходять по всьому світу. До відомих випускників 20 століття належать Йоган Гейзинга та астрономи Віллем де Сіттер та Ян Гендрик Оорт.

У 2019 році річний бюджет університету складав 686 мільйонів €.[11]

Напис латиною libertatis praesidium на великій печатці університету вважається його гаслом і приблизно перекладається як «бастіон свободи». Хоча вислів вперше промовив Вільгельм I Оранський описуючи університет як «надійний прихисток і бастіон свободи» (нід. een vast stuensel ende onderhoudt der vryheyt), вислів дійсно увійшов до вжитку під час святкування 300-річчя університету в 1875 році.[12] В 1917 році вислів вперше з'явився на великій печатці.

Університет бере участь в багатьох національних на міжнародних освітніх об'єднаннях. Університет є членом Коїмбрської групи, Європеуму та є співзасновником Ліги європейських дослідницьких університетів. У 2012 Лейден підписав стратегічну угоду з Делфтським технічним університетом та Університетом імені Еразма Роттердамського з метою покращення співпраці між університетами та підвищення якості освіти.

Станом на 2020 рік, із 97 премій Спінози (найвища наукова нагорода Нідерландів), 23 отримали професори Лейденського університету. 16 лауреатів нобелівської премії пов'язані з Лейденом.

Університет складається із 7 факультетів:

• Факультет археології
• Факультет гуманітарних наук
• Факультет медицини
• Факультет урядування та міжнародних справ
• Факультет права
• Факультет соціальних та поведінкових наук
• Факультет природничих наук

Загалом факультети матють 27 інститутів, 2 між-факультетні інститути та понад 50 кафедр.

Гаага є урядовим і політичним серцем країни, а також містом миру і права (офіційне гасло Гааги). У 1998 році університет відкрив у місті своє представництво. В Гаазькому кампусі викладають 18 освітніх програм, серед яких є міжнародні студії, політологія, державне адміністрування, безпекові студії та інші. Всі 7 факультетів мають свої представництва в Гаазі. Утворений у 2011 році факультет урядування та міжнародних справ повністю знаходиться в Гаазі.[13]