Гронінген
Гро́нінген (нід. Groningen, МФА: [ˈɣroːnɪŋə(n)], ниж.-нім. Grunnen, фриз. Grins) — місто на півночі Нідерландів, адміністративний центр провінції Гронінген. Населення міста — 187 тис. мешканців (2006 рік), що робить його найбільшим містом на півночі країни. Це велике університетське місто, де постійно перебувають близько 50 тисяч студентів. Гронінгенський університет, заснований у 1614 році, належить до найкращих у Нідерландах. У місті розташований також Університет Ганзе.
| Гронінген |
|||
|---|---|---|---|
| — Муніципалітет / місто — | |||
 |
|||
|
|||
| Координати: 53°13′ пн. ш. 6°33′ сх. д. | |||
| Країна | Нідерланди | ||
| Провінція | Гронінген | ||
| Площа (2006) | |||
| - Повна | 83,69 км² | ||
| - Суша | 79,59 км² | ||
| - Вода | 4,10 км² | ||
| Населення (30 листопада 2009) | |||
| - Усього | 187 623 | ||
| - Густота | 2324/км² | ||
| Джерело: Statistics Netherlands. | |||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||
| - Літній час | CEST (UTC+2) | ||
.png.webp) Розташування міста на мапі провінції Гронінген |
|||
  Гронінген |
|||
| |||
У 1960-ті роки поблизу міста були знайдені великі поклади природного газу.
Історія
Перша згадка датована 1040 роком і міститься у акті дарування німецького імператора Генріха III єпископа міста Утрехт.
У 1100 р. місто було укріплене, швидко розвивалось і в 1229 р. стало членом Ганзейського союзу, куди входили ще Любек, Бремен та Гамбург.
У 1579 р. Ґронінґен приєднався до Утрехтської унії і доблесно боровся з іспанцями, що захопили його в 1580 р. та утримували до 1594 р. Наприкінці XVII ст. були збудовані укріплення, що знесли у 1874—1878 рр. на їхньому місці заклали сади.
Історичне значення Ґронінґена зросло, коли в 1614 р. був заснований Гронінгенський університет, другий за значенням після Лейденського університету. В інтер'єрі будівлі є аудиторія з вітражами І. Дейкстри та Сенатська зала з портретами професорів, які там викладали.
Туристичні пам'ятки
Найбільш людний центр міста — ринкова площа, Гроте Маркт, де розташована неокласична ратуша та Гавдкантор, збудований у стилі Ренесанс.
У північно-східній частині площі стояла у XI чи XII ст. романська каплиця; на її місці на початку XIII ст. була збудована протестантська церква на честь заступника міста Св. Мартина. Від початкової будівлі на сьогодні лишився лише поперечний неф, шестикутні хори були споруджені в 1400—1425 рр., а перепланування XV ст. призвели до розширення нефу. Найбільша гордість церкви — п'ятиярусна дзвіниця готичного стилю в основі і в стилі ренесанс на верхніх ярусах. Із висоти 97 метрів (вона тільки трохи нижча за дзвіницю Утрехтського собору) можна милуватись величною панорамою міста.