Вілмош Сіклаварі

Вілмош Сіклаварі (угор. Sziklavári Vilmos) (25 вересня 1954) — угорський дипломат. Генеральний консул Угорщини в Ужгороді (2005—2010)[1]. Надзвичайний і Повноважний Посол Угорської Республіки в Республіці Білорусь (2012-2018).

Вілмош Сіклаварі
Vilmos Sziklavári
Прапор
 Генеральний консул Угорщини в Ужгороді
2005 — 2010
Попередник: Отто Сабо
Спадкоємець: Йожеф Бачкаі
 
Народження: 25 вересня 1954(1954-09-25) (67 років)
Будапешт, Угорщина
Національність: угорець
Країна:  Угорщина

Життєпис

Народився 25 вересня 1954 року в Будапешті. Закінчив Університет економічних наук імені Карла Маркса.

У 1979—1983 рр. — референт у справах Балканських країн МЗС Угорщини.

У 1983—1988 рр. — третій секретар Посольства Угорської Республіки в Софії, Болгарія.

У 1988—1991 рр. — референт у справах Балканських країн МЗС Угорщини.

У 1991—1995 рр. — радник, заступник посла Угорської Республіки в Софії.

У 1995—1997 рр. — заступник начальника Головного управління у справах Балканських країн МЗС Угорщини.

У 1997—2002 рр. — радник, заступник посла Угорської Республіки в Софії.

У 2002—2005 рр. — заступник начальника Головного управління у справах Балканських країн у ранзі Надзвичайного посла та уповноваженого міністра.

У 2005—2010 рр. — Генеральний консул Угорської Республіки в Ужгороді (Україна)[2][3].

З 3 вересня 2012 по 12 липня 2018 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол Угорської Республіки в Республіці Білорусь[4].

Декілька разів був спостерігачем ОБСЄ за процесом виборів у Герцеговині та Болгарії.

Примітки
  1. УКРАЇНА ДИПЛОМАТИЧНА - 2006
  2. УГОРСЬКО-УКРАЇНСЬКІ СТОСУНКИ РОЗВИВАЮТЬСЯ В ДУСІ ДРУЖБИ І ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ, ЗАЗНАЧИВ ГЕНКОНСУЛ УГОРЩИНИ. Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 15 листопада 2018.
  3. У середу, 22 вересня, голова Закарпатської ОДА Олександр Ледида та голова обласної ради Михайло Кічковський зустрілися з Генеральним консулом Угорської Республіки в м. Ужгород Вілмошем Сіклаварі.
  4. Посол Венгрии в Беларуси Вилмош Сиклавари 13 сентября вручил копии верительных грамот министру иностранных дел Владимиру Макею.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.