Вільгельм Радзивілл

Походив зізнатного роду Радзивіллів, Прусської гілки. Старший син Антонія Генріха Радзивілла, намісника великого князівства Познаньського, і Луїзи Прусської. Народився 1795 року у Берліні. Спочатку навчався у гімназії Фрідріха Вільгельма та в середній школі Фрідріха Вердера в Берліні. Обрав для себе військову кар'єру.

У 1813—1814 роках у званні другого лейтенанта у складі прусської армії брав участь у військових кампаніях проти французького імператора Наполеона I. Брав участь у битвах під Лейпцигом і Лаоном, в битвах біля Гертогенбосаа, Деурена, Леонаута, в облозі Суассона. За виявлену звитягу нагороджено прусським Залізним хрестом II класу, шведським орденом Меча, російським орденом Святого Володимира 4-го ступеня. У травні 1815 року отримав званні капітана.

Був ад'ютантом генерала піхоти Фрідріха Вільгельма фон Бюлова, дослужився до майора, став членом Військового товариства в Берліні. У 1816—1819 роках навчався у військовій академії в Берліні. У 1821 році став командиром одного з батальйонів 19-го піхотного полку, дислокованого в Познані. Потім був переведений в резерв, в якому, незважаючи на відсутність досвіду, отримав підвищення. 1825 року оженився на представниці Клецької гілки Радзивіллів. Водночас отримав баварський орден Святого Губерта. У 1827 року став вдівцем.

1829 року для ознайомлення з військово-політичноюситуацією відвідав італійськи країни, Грецію, Османську імперію. У 1830 році збирався доєднатися до Листопадового повстання в ЦарствіПольському (Російська імперія), проте вчасно не встиг добратися до кордону. У 1832 року по поверненню до Берліна призначено очільником 11-го піхотного полку у Вроцлаві. Того ж року оженився з представницею чеського знатного роду Кларі-Альдрінген (його брат Богуслав Фредерік став чоловіком сестри дружини Вільгельма). 1833 року після смерті батька став Несвізьким ординатом. Вимушений був значну увагу приділяти господарюванню в родинних маєтках. Того ж року отримав Мальтійський хрест Честі і відданості. 1838 року повернувся до армії на посаду очільника 6-ї бригади ландвера. Того ж року зумів повернути родинний архівдо Несвіжа, який до того знаходився у Вільно. Втім найцікавіші й важливі папери з нього зникли. 1839 року Вільгельм Радзивілл отримав звання генерал-майора.

1846 року присвоєно звання генерал-лейтенанта. У 1847 році Вільгельм Радзивілл став спадковим членом палати прусської знаті. У 1848 році не підтримав включення Великого князівства Познанського до складу Прусського королівства. Того ж рокуу повернувся до діючої армії і брав участь в дансько-прусській війні. За захоплення фортеці Дюббель отримав орден «Pour le Mérite». У 1849—1850 роках обіймав посаду комендант фортеці Торгау. У 1852 році був призначений командувачем 4-го прусського корпусу в Магдебурзі, 1853 року призначено командиром 27-го піхотного полку, в 1858 році у званні генерала піхотикомандував 3-м військовим корпусом в Берліні. У 1859 році був призначений військовим губернатором Бранденбурга.

1 липня 1860 року прусський король Вільгельм I призначив Радзивілла головним інспектором фортець і шефом інженерного корпусу. Зробив значний внесок у підготовку фахівців. У 1864 році пережив серцевий напад, а в 1866 році пішов у відставку. Помер 1870 року в Берліні. Був похований в замку Антонін.

Був головою нумізматичного товариства в Берліні. Зібрав цінну колекцію монет і медалей Польщі і Великого князівства Литовського, насамперед спеціальних Радзивілловських медалей. 1848 року створив каталог власної колекції. Також збирав книги з нумізматики

• Прусський орден Чорного орла (15 жовтня 1861)
• Прусський орден Червоного орла 1-го ступеня (10 вересня 1840)
• Прусський орден «Pour le Mérite» (1849)
• Прусський Залізний хрест 2-го класу
• Австрійський орден Леопольда, великий хрест (21 грудня 1852)
• Ангальтський династичний орден Альбрехта Ведмедя (10 лютого 1855)
• Баварський орден Святого Губерта (28 червня 1825)
• Брауншвейзький орден Генріха Льва, великий хрест (17 листопада 1853)
• Мальтійський хрест Честі і відданості (1833)
• Російський орден Святого Володимира 4-го ступеня (1814)
• Російський орден Святого Олександра Невського (6 вересня 1856)
• Російський орден Святої Анни 1-го ступеня (17 вересня 1843)
• Саксен-Веймарський орден Білого сокола, великий хрест (18 жовтня 1853)
• Шведський орден Меча, лицар (1814)

1.Дружина — Олена, донька Людовіка Миколая Радзивілла

Діти:

• Людвіка Фредеріка Вільгеміна (1826—1828)

2. Дружина — Матильда Христина, донька Карла Йосипа, 3-го князя Кларі-Альдрінген.

Діти:

• Антоній Вільгельм (1833—1904), 14-й ординат Несвізский і 11-й ординат Клецький
• Фредеріка Вільгеміна (1834—1836)
• Матильда (1836—1918), дружина Гуго цу Віндіш-Грец, 2-го князя Віндіш-Грец
• Олександра Маріанна (1838—1876)
• Луїза Маріанна (1839—1857)
• Леонтина Ванда (1841—1869)
• Вільгельм Януш (1843—1923)
• Вільгельм Адам (1845—1911)
• Євфимія Марія Дорота (1850—1877), дружина графа Михайла Ржишчевського

• Vilhelmas Povilas Radvila. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
• Ulrich Schmilewski: Radziwill. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 21, Duncker & Humblot, Berlin 2003, S. 101—103. (Familienartikel)
• Шышыгіна-Патоцкая К. Нясвіж і Радзівілы, Мн.: Беларусь, 2007.