Вільгельм Радзивілл
Вільгельм Радзивілл (*19 березня 1797 — 5 серпня 1870) — військовий діяч польського походження часів королівства Пруссія. Був 13-м ординатом Несвізьким.
Вільгельм Радзивілл | |
---|---|
Wilhelm Radziwiłł | |
| |
Народився |
19 березня 1797 Берлін |
Помер |
5 серпня 1870 Берлін |
Підданство | королівство Пруссія |
Діяльність | військовослужбовець, політик |
Знання мов | німецька і польська |
Титул | князь |
Посада | member of the Prussian House of Lordsd |
Військове звання | генерал піхоти |
Конфесія | католицтво |
Рід | Радзивілли |
Батько | Антоній Генріх Радзивілл |
Мати | Луїза Прусська |
Брати, сестри | Богуслав Фредерік Радзивілл і Elisa Radziwilld |
У шлюбі з |
Олена Радзивілл Матильда Христина Кларі-Альдрінген |
Діти | 3 сина і 7 доньок |
Нагороди | |
| |
Життєпис
Походив зізнатного роду Радзивіллів, Прусської гілки. Старший син Антонія Генріха Радзивілла, намісника великого князівства Познаньського, і Луїзи Прусської. Народився 1795 року у Берліні. Спочатку навчався у гімназії Фрідріха Вільгельма та в середній школі Фрідріха Вердера в Берліні. Обрав для себе військову кар'єру.
У 1813—1814 роках у званні другого лейтенанта у складі прусської армії брав участь у військових кампаніях проти французького імператора Наполеона I. Брав участь у битвах під Лейпцигом і Лаоном, в битвах біля Гертогенбосаа, Деурена, Леонаута, в облозі Суассона. За виявлену звитягу нагороджено прусським Залізним хрестом II класу, шведським орденом Меча, російським орденом Святого Володимира 4-го ступеня. У травні 1815 року отримав званні капітана.
Був ад'ютантом генерала піхоти Фрідріха Вільгельма фон Бюлова, дослужився до майора, став членом Військового товариства в Берліні. У 1816—1819 роках навчався у військовій академії в Берліні. У 1821 році став командиром одного з батальйонів 19-го піхотного полку, дислокованого в Познані. Потім був переведений в резерв, в якому, незважаючи на відсутність досвіду, отримав підвищення. 1825 року оженився на представниці Клецької гілки Радзивіллів. Водночас отримав баварський орден Святого Губерта. У 1827 року став вдівцем.
1829 року для ознайомлення з військово-політичноюситуацією відвідав італійськи країни, Грецію, Османську імперію. У 1830 році збирався доєднатися до Листопадового повстання в ЦарствіПольському (Російська імперія), проте вчасно не встиг добратися до кордону. У 1832 року по поверненню до Берліна призначено очільником 11-го піхотного полку у Вроцлаві. Того ж року оженився з представницею чеського знатного роду Кларі-Альдрінген (його брат Богуслав Фредерік став чоловіком сестри дружини Вільгельма). 1833 року після смерті батька став Несвізьким ординатом. Вимушений був значну увагу приділяти господарюванню в родинних маєтках. Того ж року отримав Мальтійський хрест Честі і відданості. 1838 року повернувся до армії на посаду очільника 6-ї бригади ландвера. Того ж року зумів повернути родинний архівдо Несвіжа, який до того знаходився у Вільно. Втім найцікавіші й важливі папери з нього зникли. 1839 року Вільгельм Радзивілл отримав звання генерал-майора.
1846 року присвоєно звання генерал-лейтенанта. У 1847 році Вільгельм Радзивілл став спадковим членом палати прусської знаті. У 1848 році не підтримав включення Великого князівства Познанського до складу Прусського королівства. Того ж рокуу повернувся до діючої армії і брав участь в дансько-прусській війні. За захоплення фортеці Дюббель отримав орден «Pour le Mérite». У 1849—1850 роках обіймав посаду комендант фортеці Торгау. У 1852 році був призначений командувачем 4-го прусського корпусу в Магдебурзі, 1853 року призначено командиром 27-го піхотного полку, в 1858 році у званні генерала піхотикомандував 3-м військовим корпусом в Берліні. У 1859 році був призначений військовим губернатором Бранденбурга.
1 липня 1860 року прусський король Вільгельм I призначив Радзивілла головним інспектором фортець і шефом інженерного корпусу. Зробив значний внесок у підготовку фахівців. У 1864 році пережив серцевий напад, а в 1866 році пішов у відставку. Помер 1870 року в Берліні. Був похований в замку Антонін.
Колекціонер
Був головою нумізматичного товариства в Берліні. Зібрав цінну колекцію монет і медалей Польщі і Великого князівства Литовського, насамперед спеціальних Радзивілловських медалей. 1848 року створив каталог власної колекції. Також збирав книги з нумізматики
Нагороди
- Прусський орден Чорного орла (15 жовтня 1861)
- Прусський орден Червоного орла 1-го ступеня (10 вересня 1840)
- Прусський орден «Pour le Mérite» (1849)
- Прусський Залізний хрест 2-го класу
- Австрійський орден Леопольда, великий хрест (21 грудня 1852)
- Ангальтський династичний орден Альбрехта Ведмедя (10 лютого 1855)
- Баварський орден Святого Губерта (28 червня 1825)
- Брауншвейзький орден Генріха Льва, великий хрест (17 листопада 1853)
- Мальтійський хрест Честі і відданості (1833)
- Російський орден Святого Володимира 4-го ступеня (1814)
- Російський орден Святого Олександра Невського (6 вересня 1856)
- Російський орден Святої Анни 1-го ступеня (17 вересня 1843)
- Саксен-Веймарський орден Білого сокола, великий хрест (18 жовтня 1853)
- Шведський орден Меча, лицар (1814)
Родина
1.Дружина — Олена, донька Людовіка Миколая Радзивілла
Діти:
- Людвіка Фредеріка Вільгеміна (1826—1828)
2. Дружина — Матильда Христина, донька Карла Йосипа, 3-го князя Кларі-Альдрінген.
Діти:
- Антоній Вільгельм (1833—1904), 14-й ординат Несвізский і 11-й ординат Клецький
- Фредеріка Вільгеміна (1834—1836)
- Матильда (1836—1918), дружина Гуго цу Віндіш-Грец, 2-го князя Віндіш-Грец
- Олександра Маріанна (1838—1876)
- Луїза Маріанна (1839—1857)
- Леонтина Ванда (1841—1869)
- Вільгельм Януш (1843—1923)
- Вільгельм Адам (1845—1911)
- Євфимія Марія Дорота (1850—1877), дружина графа Михайла Ржишчевського
Джерела
- Vilhelmas Povilas Radvila. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
- Ulrich Schmilewski: Radziwill. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 21, Duncker & Humblot, Berlin 2003, S. 101—103. (Familienartikel)
- Шышыгіна-Патоцкая К. Нясвіж і Радзівілы, Мн.: Беларусь, 2007.