Вільна Україна (газета)

Видавцями газети була група студентів Дорогобицького педінституту та Львівського університету імені Франка формально не об'єднаних в організацію, хоча в шапці газети значиться, що вона є органом організаціі «Молода Україна».

До групи входили: Андрій Степанов, Руслана Горін, Руслана Оркуш, Віра Сліпецька, Богдан Чайка, Володимир Кравець, Олесь Пограничний.

Ініціатором видання був студент факультету іноземних мов Дрогобицького педінституту Андрій Степанов.

Основний корпус матеріалів «Вільної України» становили машинописні просвітницькі статті львівських дослідників та науковців з середовища Товариства Лева, Товариства Українськоі мови та УГС. Редакційну статтю від руки написали Андрій Степанов та Руслана Горін у поїзді по дорозі у Вільнюс. Газета друкувалась на ротапринті у вільнюському Інституті напівпровідникової фізики АН Литовської РСР. Контактною особою у цьому інституті була п. Регіна.

Як згадував Андрій Степанов: «Коли ми приїхали до Вільнюса, то зустріч з пані Регіною відбувалася у Вільнюській римо-католицькій катедрі. Ми вдавали що молимося, а потім під час короткої розмови з п. Регіною передали макет…»

Двічі до Вільнюса за газетою їздили члени групи, але через слідкування (або загрозу слідкування) із боку КГБ, газету не вдавалось  отримати і доставити в Дрогобич. Лише за третьою спробою, у п'ятницю 20 квітня 1989 газету було доставлено у Дрогобич. Привіз її студент факультету журналістики Львівського університету Олесь Пограничний (на той час вже виключений із ЛДУ). Звідси газета почала розповсюджуватися Україною.

На підставі Доповідної записки голови КГБ УРСР Миколи Голушка «О распространении в г. Львов самодеятельной газеты» було заведено справу (інв N 2805, фонд 16, в трьох томах на 223 сторінках)[1]

Наступних чисел газети Вільна Україна група не випускала.

Частина учасників групи увійшла до Студентського братства «Каменяр» Дрогобицького педагогічного інституту.

фр.