Вільнер Володимир Бертольдович

Вільнер Володимир Бертольдович (21 березня 1885, Гродно — 9 серпня 1952, Київ) — український театральний і кінорежисер. Засл. арт. РРФСР (1935), Нар. арт. УРСР (1940).

Вільнер Володимир Бертольдович
Народився	21 березня 1885(1885-03-21) Городня (Білорусь), Російська імперія
Помер	9 серпня 1952(1952-08-09) (67 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР
Діяльність	театральний режисер, кінорежисер
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
IMDb	nm0898432
Нагороди та премії

1910 — закінчив приватні драм. курси.

1912 — закінчив Санкт-Петербурзький університет.

1911—1912 — працював у Новому драматичному театрі (С.-Петербург)

1918—1920 — працював у Харківській трупі М. Синельникова;

1921—1924 — режисер «Театру казки» (ТЮГу) м. Харків;

з 1922 — викладач Вищого державного театрального технікуму; 

з 1923 — головний режисер Першого державного театру для дітей (м. Харків). Вистави: «Алі-Нур» (1921, драм. композиція В. Мейєрхольда і Ю. Бонді за мотивами п'єси О. Вайльда «Зоряний хлопчик»). «Ведмідь і Паша» (1923), «Хубеане» (1924).

у 1926—1928 роках працював в Одеській держдрамі, в 1938—1941 роках в Київському українському драмтеатрі ім. І. Франка. У 1928—1931 роках очолював Київський російський драмтеатр, у 1947—1950 роках — Київський театр музкомедії.

Викладав з 1927 року. З 1947 року — професор Київського інституту театрального мистецтва. Також працював у театрах Москви (1924–26, 1931–34), Ростова-на-Дону (1934–36), Ленінграда (нині С.-Петербург, 1937– 38), Куйбишева (нині Самара, 1942–44), Московській дирекції фронтових (згодом гастрольних) театрів (1944–47).

Фільми, зняті на Одеській кіностудії ВУФКУ: «Беня Крик» (1926), «Цемент» (1927), «Очі, які бачили» (1928).[1]