Вільям Блейк

Народився в Лондоні. Перша відома поетична збірка — «Пісні невинності» (1789).

Найкращі твори Блейка (лірична збірка «Пісні зрілості», 1794; поеми «Весілля неба і пекла», 1790; «Французька революція», 1791; «Європа», 1794 та інші) написані в епоху Французької революції. Зображуючи історичні події, Блейк часто вдавався до романтичної фантастики, міфології та використовував образи з Біблії. У своїх творах він відображав трагедію соціального гноблення, мрії про краще майбутнє людства.

Відомий як автор ілюстрацій до «Божественної комедії» Данте, «Нічних дум» Едварда Юнга та інших.

Блейк народився 28 листопада 1757 року в Лондоні, в районі Сохо, в родині крамаря Джеймса Блейка. Він був третім з семи дітей, двоє з яких померли ще в дитинстві. Вільям відвідував школу тільки до десяти років, навчившись там лише писати і читати, і здобув освіту вдома — його вчила мати, Кетрін Блейк. Хоча батьки були протестантами — дисентерами з Моравської церкви, вони хрестили Вільяма в англіканській церкві Святого Якова на Пікаділлі. Все життя сильний вплив на світогляд Блейка мала Біблія. Протягом всього його життя вона залишалася для нього головним джерелом натхнення.

4 серпня 1772 року вступив на 7-річне навчання мистецтву гравіювання до гравера Джеймса Бесайера з Грейт Куїн Стріт. До кінця терміну навчання, на той час, коли йому виповнився 21 рік, він став професійним гравером. І хоч не було ніяких відомостей про серйозні сварки або конфлікти між вчителем та учнем, проте біограф Блейка Пітер Акройд зазначає, що пізніше Блейк вніс ім'я Бесайера в список своїх суперників у мистецтві, але незабаром викреслив його. Причиною було те, що стиль гравіювання Бесайера вже на той час вважався старомодним, і навчання його учня в такому ключі могло не найкращим чином вплинути на набуті навики в цій роботі, а також на майбутнє визнання. І Блейк це розумів.

Незважаючи на те, що Блейк прославився саме завдяки своїй технології рельєфного офорта, в своїй роботі йому частіше доводилося дотримуватися методу інталія, стандартного для XVIII століття методу гравіювання, який полягав лише у нанесенні насічок на бляшану пластину. Це було складною і трудомісткою роботою; для того, щоб перенести зображення на пластини, потрібна була сила-силенна часу, місяці і навіть роки, але, як зауважив сучасник Блейка Джон Бойделл, такий спосіб гравіювання робив його продукт «слабкою ланкою для комерції», дозволяючи художникам більше наблизитися до народу і зробивши його важливим видом мистецтва наприкінці XVIII століття.

У 1800 році Блейк переїжджає у невеликий будинок в Фелфамі, в Сассексі (тепер це Західний Сассекс), отримавши замовлення на ілюстрацію робіт молодого поета Вільяма Хейлі. Саме в цьому будинку Блейк колись працював над книгою «Мільтон»: Вірш (оформлення передмови до книги датоване 1804 роком, але Блейк продовжував роботу аж до 1808 року). Книга починається з рядків: «На цей гірський схил крутий Чи ступала ангела нога?», увічнених пізніше в гімні «Єрусалим». Незабаром Блейк розгнівався на свого нового покровителя, зрозумівши, що Хейлі зовсім не цікавить заняття мистецтвом, він більше зайнятий «важкою роботою у сфері бізнесу». Розчарування Блейка своїм патроном Хейлі так вплинуло на першого, що в поемі «Мільтон» він написав: «Друзі в матеріальному світі — духовні вороги».

Проблеми Блейка з владою дійшли до критичної стадії у серпні 1803 року, коли він вплутався в бійку з солдатом на ім'я Джон Скофілд. Блейка звинуватили не тільки в нападі, а й у проголошенні підбурливих і бунтівних промов проти короля. Скофілд заявив, що Блейк вигукував: «Будь проклятий король. Всі наші солдати раби!». Чичестерська виїзна сесія суду присяжних визнала Блейка невинним. Сассекська міська газета повідомляла: «Сфабрикованість події була настільки очевидна, що обвинувачений був негайно виправданий». Пізніше в ілюстрації до поеми «Єрусалим, Еманація Гіганта Альбіону» Скофілд стане символом «обмеженості розуму, „закованого в кайдани“ рабства».

Блейк повернувся до Лондона у 1804 році і почав роботу над поемою «Єрусалим, Еманація Гіганта Альбіону» (1804—1820), його найбільш амбітною працею. Задумавши зобразити героїв Кентерберійських оповідань Чосера, Блейк звертається до торговця Роберта Кромека з ідеєю продати такі гравюри. Вважаючи Блейка занадто ексцентричним для того, щоб малювати популярні картини, Кромек відразу передав це замовлення Томасу Стотерду. Коли Блейк дізнався, що його обдурили, він припинив всі відносини із Стотердом, і згодом відкрив незалежну виставку в магазині галантереї свого брата на Броуд Стріт, 27 в Лондонському районі Сохо.

Помер Вільям Блейк 12 серпня 1827 року. З 1965 року точне місцезнаходження могили Вільяма Блейка було втрачене і забуте, надгробна плита знесена, а на місці цвинтаря закладений сад. Пізніше пам'ять поета була увічнена стелою з написом «Поблизу цього місця спочивають рештки поета і художника Вільяма Блейка (1757—1827) і його дружини Кетрін Софії (1762—1831)». Цей меморіальний камінь був встановлений приблизно за 20 метрів від дійсного місця поховання Блейка. Однак групі шанувальників живопису Блейка все ж вдалося вирахувати те місце, де насправді спочиває тіло художника, і на цьому місці встановлено плиту, урочисто відкриту 12 серпні 2018 року.

Незважаючи на те, що нападки Блейка на догматичну релігію були шокуючими для його часу, це не означало, що він не сприймав релігію як таку. Його погляд на християнство видно в «Одруженні Раю та Пекла», написаному за подобою Біблійних пророцтв. У своєму творі Блейк присвячує розділ «прислів'ям пекла», серед яких є такі: Тюрми будують з каменів Закону; Будинки розпусти  — з цегли Релігії; Гусінь опоганює найкращі листки, священик опоганює найчистіші радощі.

У своєму «Вічносущому Євангелії» (The Everlasting Gospel) Блейк зображує Ісуса не як філософа і не як фігуру Спасителя, а як справді творчу Особистість, що стоїть вище від всяких догм, логіки і навіть моралі.

• 
  28, Брод-стріт (зараз — Бродвік-стріт), маюнок 1912 року. Будинок, де народився і жив до 25 років Блейк. Знесений у 1965[14]
• 
  Творець — один з головних образів у творчості Блейка. На гравюрі з «Пісні Лоса» зображений деміург Урізен, що молиться перед світом, який він створив. Це третя ілюстрована книга із серії «Континентальних пророцтв», які Блейк малював разом з дружиною
• 
  Будинок в Фелфамі, в якому з 1800 по 1803 рік жив Блейк
• 
  Начерк портрета Блейка, 1804, Джон Флаксман
• 
  Образ Мінотавра, Canto XII, 12—28, The Minotaur XII
• 
  «Вихор Коханців», Canto V
• 
  Картина «Ньютон» (1795) демонструє негативне ставлення Блейка до «односторонності» наукового матеріалізму: Ньютон пише на сувої, який ніби є проекцією, що виходить з його голови[15].
• 
  «Негр, повішений живцем за ребра». Ілюстрація Блейка до книги Джона Стедмана Розповідь про п'ятирічну експедицію проти негрів-бунтарів Суринаму (1796)

• Блейк Вільям // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 147. — ISBN 966-692-578-8.
• Блейк // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Вільям Блейк // Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Підручник / Наливайко Д.С., Шахова К.О.. — Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2001. — С. 233-245.
• Творчість Вільяма Блейка в Енциклопедії фентезі за редакцією Дональда Ґрента та Джона Клюта
• Творчість Вільяма Блейка у міжнародній електронній базі фантастики «The Internet Speculative Fiction Database»