Вільям Огілві

Народився на фермі в Глосестері, поблизу Оттави (Канада) в сім'ї ірландця Джеймса Оґілві і шотландки Маргарети Голлідей Оґілві.

Вільям, ставши ліцензованим геодезистом у 1869-му році, співпрацював з Робертом Спарком. У 1872 році одружився з дочкою Спарка Мері, шкільною вчителькою. Він працював надалі як місцевий геодезист, отримав ліцензію на геодезичні роботи домініуму і був першим геодезистом, якого взяв на роботу уряд Домініуму у 1875-му році.

Оґілві у 1870 — 1890-х роках був відповідальним за численні обстеження території Канади, головним чином, канадських прерій. З 1887 по 1889-й роки Оґілві був задіяний в експедиціях Джорджа Мерсера Доусона — канадського геолога, що розвідував територію Юкону. Вільям виконував зйомку Чілкутського перевалу, річок Юкон і Поркупайн. Він встановив на місцевості кордон між Юконом та Аляскою, що проходить по 141-му меридіану. У звіті про свою експедицію Доусон дуже високо оцінював роботу Вільяма Оґілві[1].

У своєму звіті до міністерства внутрішніх справ Оґілві не тільки описував результати своїх обстежень, але й викладав проблеми і скарги старателів, а також свої міркування про їх впорядкування. Зокрема це стосувалося розмірів ділянок, оплати за їх реєстрацію. Канадські норми були набагато жорсткіші, ніж американські, тому старателі їх ігнорували, особливо в містечку Форті-Майл. За рекомендацією Оґілві уряд в перші роки не став силоміць впроваджувати канадські норми, щоб не відлякати старателів і не змусити їх переселитися на американську територію. На Оґілві був покладений обв'язок спостерігати за ситуацією на місці і вчасно повідомити міністерство, коли доцільно вводити канадські закони на Юконі.

Іншим вагомим внеском у технологію старательства була популяризація методу розігріву вічної мерзлоти вогнищами. До кінця 80-х років старателі переважно намивали золото у літню пору з верхніх шарів ґрунту, не заглиблюючись у вічно мерзлі ґрунти. Оґілві припускав, що саме в цих ґрунтах містяться найбільші поклади золота і пропонував розморожувати вічну мерзлоту вогнищами у ямах. Це значно розширило сезон старательства і збільшило загальний видобуток золота. Побічним ефектом цього стало зменшення населення Форті Майл, оскільки старателі стали більше часу проводити на своїх ділянках.

Під час відкриття золота на Клондайку Оґілві знаходився у містечку Форті-Майл очікуючи створення спільної канадсько-американської комісії по прокладанню кордону. Він був одним з перших, хто дізнався про відкриття золота на річці Клондайк. Власне його старий знайомий Джордж Кармак знайшов там золоті розсипи, про що Оґілві сповіщав у депеші своєму начальству 6 вересня 1886 року. Там же він реалістично оцінив, що лише до 1000 ділянок можуть вважатися перспективними, на яких працюватимуть понад 2000 людей[2]. Через півтора року за золотом прибули понад 40 тис. потенційних старателів.

У відповіді уряду, яка прийшла з останнім пароплавом до Форті Майл, повідомлялося, що комісія створена не буде і пропонувалося Оґілві повернутися до Оттави. Але на той час Юкон вже замерзав і став непрохідний для суден, а піший перехід на собачих упряжках через Чілкутський перевал коштував би понад 1000 доларів, тому Оґілві вирішив, що від нього буде більше користі, якщо він залишиться на Юконі[3].

У січні 1897 року Оґілві перебрався у Доусон-Сіті і саме завдяки його старанням золота лихоманка була «впорядкованою» лихоманкою, де всі ділянки були виміряні і зареєстровані, і де всі територіальні суперечки між старателями вирішувалися геодезичним шляхом, а не за допомогою кулаків та зброї. Він був призначений другим Комісаром Юкону у 1898-му році, у самий розпал золотої лихоманки, але за три роки змушений був піти у відставку за станом здоров'я.

Помер Оґілві у Вінніпезі, якраз після останнього приватного візиту до Юкону, де він завершив свою книгу спогадів про Північний Юкон. Оґілві є автором книги Early Days on the Yukon (1913). Ця книга разом зі звітами поліцейського інспектора Константіне є першими систематичними описами Території Юкону і початку золотих лихоманок.

Його іменем названа гірська гряда Ogilvie Mountains, річка, аеродром (250 км північніше Доусон-Сіті), долина на півдні Території Юкон.

• Ogilvie, William (1897). Information Respecting the Yukon District. Ottawa, Canada: Dept. of the Interior, Goverment Printing Office.

• Ogilvie, William (1913). Early Days on the Yukon & the Story of its Gold Finds. Ottawa, Canada: Thorburn & Abbott.

• Dawson, George W. (1887). Report on an Exploration in the Yukon District, N.W.T. and Adjacent Northern TPortion of British Columbia. Ottawa, Canada: The Queen’s Printer.

• Ogilvie in the New York Times, 1897
• Biography from Alberta's Survey History
• Early Days on the Yukon