Вільям Стенлі

Вільям Стенлі народився в Лондоні 1561 року, був другим з чотирьох синів Генрі Стенлі, 4-го графа Дербі і леді Маргарет Кліффорд(1540—1596), яка з 1578 року і аж до своєї смерті в 1596 році претендувала на англійський престол як найближча родичка королеви Єлизавети I. По лінії матері Вільям був правнуком Марії Тюдор, дочки короля Англії Генріха VII і Єлизавети Йоркської. Він успадкував титул графа Дербі після смерті свого старшого брата, Фердинанда Стенлі, 5-го графа Дербі(1559—1594). Фердинанд був отруєний одним зі своїх родичів, оскільки відмовився взяти участь в змові проти королеви Єлизавети. Вільям знаходився в тривалій зарубіжній поїздці - у Франції, в Іспанії, Італії, Єгипті, Палестині, Туреччині і в Росії. Коли ж Вільям повернувся в Англію, виявилось, що три дочки його покійного брата вже розділили між собою усі його володіння. Дякуючи втручанню королеви Єлизавети I, найбільша частина спадку була закріплена за Вільямом Стенлі.

У 1594 році Вільям Стенлі одружився з Елізабет де Віри, старшою дочкою Едуарда де Віра, 17-го графа Оксфорда і Ганни Сесіл, дочки лорда-скарбника Вільяма Сесила, 1-го барона Берлі. У цьому шлюбі народилися п'ять дітей.

23 квітня 1601 року Вільяму Стенлі був подарований королевою Єлизаветою I орден Підв'язки. Король Іаков I подарував йому звання камергера Честера. У березні-травні він входив у Таємну раду. З 22 грудня 1607 року по 29 вересня 1642 року — лорд-лейтенант графств Ланкашир і Чешир, з 7 липня 1609 року по 1627 рік — адмірал і лорд Мена . У 1628-1629 роках він передав своєму старшому синові Джеймсу права на титул і фамільні земельні володіння, залишивши собі лише пенсію.

Один з провідних французьких літературознавців, Абель Лефранк, після багаторічних наукових досліджень опублікував в 1918 році свою роботу. У ній він висловлював теорію про те, що під ім'ям Вільяма Шекспіра насправді був Вільям Стенлі. Річ у тому, що Вільям Стенлі був постійним покровителем різних акторських труп у Лондоні. Це захоплення розділяв і старший брат Стенлі, Фердинандо. Важливим аргументом на користь цієї теорії послужив лист єзуїта в Англії Джорджа Феннера від 1599 року, в якому той повідомляв, що Стенлі був автором п'яти театральних п'єс. Свої враження від відвідування наварського двору Вільям Стенлі виклав у шекспірівській п'єсі. Проти цієї теорії французького дослідника свідчить той факт, що за свої останні 30 років життя Стенлі для театру не написав ні рядка, а зміст шекспірівських сонетів не збігається з фактами біографії графа Дербі. Вільям Стенлі був знайомий з братами Вільямом і Філіпом Герберт, що видали в 1623 році, через сім років після смерті Шекспіра, зібрання творів останнього. Ці ж брати Пемброк займалися передачею майна в 1628-1829 роках від Вільяма Стенлі до його сина.

• Граф Дербі

• Abel Lefranc, Sous Le Masque de «William Shakespeare» William Stanley VI Compte de Derby, zwei Bände, Paris 1919
• A.W.Titherley, Shakespeare Identity. William Stanley ,6th Earl of Derby, Winchester, Warren and Sons Ltd. 1952