Вінницький ґебіт

Ві́нницький ґебі́т або окру́га Ві́нниця (нім. Kreisgebiet Winniza) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Житомир райхскомісаріату Україна з центром у Вінниці. Існувала протягом нацистської окупації Української РСР у часи Німецько-радянської війни.

Kreisgebiet Winniza
Вінницький ґебіт
Держава Німецька імперія
Райхскомісаріат Україна
Генеральна округа Житомир
Уряд
 - Ґебітскомісар Маргенфельд[1]
Населення (1943)
 - Усього 230,407
Джерело: territorial.de

На території округи містилася таємна ставка Гітлера «Вервольф».

Історія

Опівдні 20 жовтня 1941 року[2] на території Вінницької області утворено Літинську округу (ґебіт) (нім. Kreisgebiet Litin) з Літинського, Хмільницького районів та частини Жмеринського (названого Браїлівським) району, що залишилася після того, як більшість Жмеринського району увійшла до Могилівського повіту Трансністрії (румунської зони окупації).[3] Одночасно було утворено Вінницьку міську округу (нім. Kreisgebiet Winniza-Stadt) у межах міста Вінниця та Вінницьку сільську округу (нім. Kreisgebiet Winniza-Land) на території тогочасного Турбівського і Вінницького районів.[2] Назви округ указують на їхні адміністративні центри. Округами (ґебітами) керували ґебітскомісари, зокрема Літинським — Віцерман (нім. Wizermann).[2] Ґебітскомісарів призначав райхсміністр у справах окупованих східних областей Альфред Розенберг.

15 січня 1943 р. відбулося перше об'єднання — злиття Вінницької міської та Вінницької сільської округ в одну нову Вінницьку округу (нім. Kreisgebiet Winniza). 1 квітня 1943 р. шляхом об'єднання Вінницької округи та тієї частини Літинської округи, до якої входили Літинський і Браїлівський (неприєднаний до румунської Трансністрії залишок Жмеринського) райони, створено нову, збільшену округу Вінниця. Станом на 1 вересня 1943 р. округа охоплювала п'ять створених німцями районів: чотири сільські райони Вінницької області (Браїлівський, Вінницький, Літинський, Турбівський) та місто Вінницю, яке й було офіційним місцем перебування Вінницького ґебітскомісара.

Органом Вінницької міської управи була газета «Вінницькі вісті». Відомі її випуски з 31 серпня 1941 по 1943 рік. Редактором був Михайло Зеров.[4] У Вінниці у січні-березні 1944 року (після Харкова і Полтави) виходив часопис для евакуйованих «Нова Україна», редактором якого був Петро Сагайдачний і Всеволод Царинник. У Вінниці також друкувалося німецькомовне видання для вермахту «Східний фронт» (нім. Ostfront), яке перед тим теж видавалося у Полтаві.

Ґебіт формально існував до 4 лютого 1944 р.[5] 19-20 березня 1944 р. окружним центром Вінницею оволоділи радянські війська.

Адміністративно-територіальний поділ

Станом на 20 жовтня 1941 р. округа Літин поділялася на 3 райони:

  • Браїлівський (нім. Rayon Brailow)
  • Літинський (нім. Rayon Litin)
  • Хмільницький (нім. Rayon Chmelnik)

Станом на 20 жовтня 1941 р. сільська округа Вінниця поділялася на 2 райони:

  • Вінницький (нім. Rayon Winniza-Land)
  • Турбівський (нім. Rayon Turbow)

Станом на 20 жовтня 1941 р. міська округа Вінниця складалася з 1 району:

  • міський район Вінниця (нім. Rayon Winniza-Stadt)

Станом на 1 вересня 1943 р. округа Вінниця поділялася на 5 районів:

  • Браїлівський (нім. Rayon Brailow)
  • Вінницький (нім. Rayon Winniza-Land)
  • Літинський (нім. Rayon Litin)
  • Турбівський (нім. Rayon Turbow)
  • Вінниця (нім. Rayon Winniza-Stadt)[2]

Див. також

Примітки
  1. Державний архів Вінницької області в період нацистської окупації
  2. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. (нім.)
  3. Історична довідка про створення Жмеринського району
  4. Періодичні видання на окупованій території України в 1941-1944 роках
  5. Verein für Computergenealogie. GOV:Kreisgebiet Winniza (нім.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.