Альфред Розенберг

А́льфред Ро́зенберг (нім. Alfred Rosenberg, *12 січня 1893, Таллінн, Естляндська губернія, Російська імперія — †16 жовтня 1946, Нюрнберг, Американська зона окупації Німеччини) — німецький нацистський лідер. Вважається одним з головних ідеологів німецького нацизму, головні засадничі ідеї якого виклав у праці Міф двадцятого століття (нім. Der Mythus des 20. Jahrhunderts), виданій у 1930. Нюрнберзьким трибуналом визнаний воєнним злочинцем.

Альфред Розенберг
Alfred Rosenberg
Альфред Розенберг
Альфред Розенберг (1933)
Райхсміністр окупованих східних територій
Попередник: посада запроваджена
Наступник: посада скасована
 
Народження: 12 січня 1893(1893-01-12)
Таллінн, Естляндська губернія, Російська імперія
Смерть: 16 жовтня 1946(1946-10-16) (53 роки)
Нюрнберг, Американська зона окупації Німеччини
Країна: Російська імперія, Веймарська республіка і Німеччина
Релігія: лютеранство і неоязичництво
Освіта: Ризький технічний університет і Московський державний технічний університет імені Баумана
Ступінь: доктор наук
Партія: Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Шлюб: Hilda Leesmannd і Hedwig Kramerd
 
Військова служба
Роки служби: 1941-1945
Звання: Обергруппенфюрер
Битви: Друга Світова Війна
Автограф:
Нагороди:
Золотий партійний знак НСДАП
Орден крові
Німецька національна премія за мистецтво і науку
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу

 Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

З 1942 офіс міністра у справах окупованих східних територій Альфред Розенберг
Альфред Розенберг, 1942 в Києві

Життєпис

Народився у Ревелі (тепер Таллінн) у сім'ї балтійських німців. Дитинство та юність провів в Естонії, яка перебувала під владою Російської імперії. Навчався у Ризькому Вищому технічному училищі (політехнічному інституті). Навчання в Імператорському Московському технічному училищі (ІМТУ, зараз Московський державний технічний університет імені Н. Е. Баумана) — це легенда, що виникла в результаті плутанини назв.

У 1918 — під час революції — втік до Німеччини.

У 1919 приєднався до новоствореної націонал-соціалістичної партії.

З 1923 — головний редактор партійного органу «Народний оглядач» (нім. «Völkischer Beobachter»).

У 19231924 роках очолював партію після арешту її лідерів у зв'язку з невдалим Мюнхенським путчем. Провідний ідеолог нацистського руху: розвинув теорії про расову вищість німців та про необхідність завоювання німцями «життєвого простору» на Сході. У керівництві нацистської партії вважався фахівцем зі справ Східної Європи.

З 1933 року очолював відділ зовнішньої політики нацистської партії.

У 1942 році сформував Міністерство окупованих східних територій.

Після закінчення війни постав перед трибуналом і був засуджений до смертної кари. 16 жовтня 1946 року вирок був виконаний. Розенберг був єдиним з 10 засуджених, що відмовився від останнього слова.

Ставлення до України

Вперше побував в Україні ще влітку 1917. Неодноразово висловлювався за створення Української держави.

17 липня 1941 за розпорядженням А. Гітлера очолив міністерство Райху для окупованих районів Сходу (нім. Ostministerium). Політичною метою окупації вважав максимальне послаблення Росії, зокрема шляхом від'єднання частини її територій і передачі їх до нових адміністративних утворень Білорутенії, Райхскомісаріату України і Донського регіону. Виступав за створення навколо Росії санітарного кордону з буферних держав: України, Білорусі, Центральної Азії, — які залежали б від Райху та одночасно користувалися певним самоврядуванням. Висловлював думки, що у майбутньому Україна мала б стати незалежною державою, союзником Третього Рейху.

Першочерговим завданням вважав одержання з України продовольства й сировини, необхідних для ведення воєнних дій у Росії. З економічних та ідеологічних мотивів виступав за прихильне ставлення окупаційної адміністрації до українців. Для налагодження ефективних поставок з України Розенберг радив розпустити колгоспи і наділити селян землею. Вважав недоцільним існування українських політичних партій і наділення їх політичною владою. На думку Розенберга, українці могли допускатися до участі в самоврядуванні лише на нижчому і середньому рівнях. У галузі культурної політики виступав за проведення заходів, які б зміцнили національну самосвідомість українців і дозволили б змобілізувати їх для боротьби проти Росії (зокрема, висунув ідею відкриття у Києві українського університету[1] та наполягав на перенесенні столиці райхскомісаріату України з Рівного до Києва).

Українська політика Розенберга носила інструментальний характер і переслідувала мету ослабити на тривалий період Росію та забезпечити життєві інтереси Райху на Сході Європи. Політична лінія Розенберга щодо українців не знайшла підтримки серед нацистського керівництва. Реалізація планів Розенберга стала цілковито неможливою через жорстоку й брутальну політику щодо українського населення, яку проводив райхскомісар України Е. Кох. На цьому тлі між Розенбергом і Кохом виник гострий конфлікт. У травні 1943 Гітлер повністю підтримав лінію Е. Коха і гостро критикував діяльність Розенберга та керованого ним міністерства. .

Про Україну

Нагороди

Галерея

Див. також

Примітки

  1. У розпорядженні про ставлення до культури українців від 10 квітня 1942 р. підкреслювалося, що «...метою нашої політики є залучення українського населення до добровільного співробітництва, а це вимагає терплячого ставлення до властивої їм культури. Надмірні обмеження культурних проявів українства, що почали відроджуватися після звільнення силою німецької зброї, може викликати не радісне відношення до праці, а відразу до неї, замість залучення населення на свою сторону – пасивний опір. Навпаки, після багаторічного більшовицького гноблення, дружня підтримка кіно, концертів, народної творчості, обмежена місцевими рамками, послужить діючим засобом до пробудження інтересу до життя, праці, так само як і до відволікання від небажаної політичної діяльності» Листування з РУ, 1941-1942: ЦДАВО України. Ф. КМФ-8. Оп.1. Спр. 180. Арк. 172
  2. Альфред Розенберг на сайті Traces of War (Нідерландська мова).

Джерела та література

Українською мовою

Російською мовою

Deutsch мовою

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.