Альфред Розенберг

Народився у Ревелі (тепер Таллінн) у сім'ї балтійських німців. Дитинство та юність провів в Естонії, яка перебувала під владою Російської імперії. Навчався у Ризькому Вищому технічному училищі (політехнічному інституті). Навчання в Імператорському Московському технічному училищі (ІМТУ, зараз — Московський державний технічний університет імені Н. Е. Баумана) — це легенда, що виникла в результаті плутанини назв.

У 1918 — під час революції — втік до Німеччини.

У 1919 приєднався до новоствореної націонал-соціалістичної партії.

З 1923 — головний редактор партійного органу «Народний оглядач» (нім. «Völkischer Beobachter»).

У 1923—1924 роках очолював партію після арешту її лідерів у зв'язку з невдалим Мюнхенським путчем. Провідний ідеолог нацистського руху: розвинув теорії про расову вищість німців та про необхідність завоювання німцями «життєвого простору» на Сході. У керівництві нацистської партії вважався фахівцем зі справ Східної Європи.

З 1933 року очолював відділ зовнішньої політики нацистської партії.

У 1942 році сформував Міністерство окупованих східних територій.

Після закінчення війни постав перед трибуналом і був засуджений до смертної кари. 16 жовтня 1946 року вирок був виконаний. Розенберг був єдиним з 10 засуджених, що відмовився від останнього слова.

Вперше побував в Україні ще влітку 1917. Неодноразово висловлювався за створення Української держави.

17 липня 1941 за розпорядженням А. Гітлера очолив міністерство Райху для окупованих районів Сходу (нім. Ostministerium). Політичною метою окупації вважав максимальне послаблення Росії, зокрема шляхом від'єднання частини її територій і передачі їх до нових адміністративних утворень — Білорутенії, Райхскомісаріату України і Донського регіону. Виступав за створення навколо Росії санітарного кордону з буферних держав: України, Білорусі, Центральної Азії, — які залежали б від Райху та одночасно користувалися певним самоврядуванням. Висловлював думки, що у майбутньому Україна мала б стати незалежною державою, союзником Третього Рейху.

Першочерговим завданням вважав одержання з України продовольства й сировини, необхідних для ведення воєнних дій у Росії. З економічних та ідеологічних мотивів виступав за прихильне ставлення окупаційної адміністрації до українців. Для налагодження ефективних поставок з України Розенберг радив розпустити колгоспи і наділити селян землею. Вважав недоцільним існування українських політичних партій і наділення їх політичною владою. На думку Розенберга, українці могли допускатися до участі в самоврядуванні лише на нижчому і середньому рівнях. У галузі культурної політики виступав за проведення заходів, які б зміцнили національну самосвідомість українців і дозволили б змобілізувати їх для боротьби проти Росії (зокрема, висунув ідею відкриття у Києві українського університету[1] та наполягав на перенесенні столиці райхскомісаріату України з Рівного до Києва).

Українська політика Розенберга носила інструментальний характер і переслідувала мету ослабити на тривалий період Росію та забезпечити життєві інтереси Райху на Сході Європи. Політична лінія Розенберга щодо українців не знайшла підтримки серед нацистського керівництва. Реалізація планів Розенберга стала цілковито неможливою через жорстоку й брутальну політику щодо українського населення, яку проводив райхскомісар України Е. Кох. На цьому тлі між Розенбергом і Кохом виник гострий конфлікт. У травні 1943 Гітлер повністю підтримав лінію Е. Коха і гостро критикував діяльність Розенберга та керованого ним міністерства. .

• Die Ukraine — in Knotenpunkt der Weltpolitik [Україна — вузлова точка світової політики] // Der Weltkampf: Monatsschrift für Weltpolitik völkische Kultur und die Judenfrage in aller Welt. — Deutscher Volksverlag., 1929.
• Поездка Альфреда Розенберга по Украине. Иллюстрированное сообщение о первой официальной поездке рей-хсминистра освобожденных восточных областей на Украину. — Б.м., б.д. — 24 с.
• Доповідна записка № 1-2 від 6-7 липня 1941 // Institut für Zeitgeschichte. — München. — Nürnberger Dokumente 1018-PS.

• Золотий партійний знак НСДАП
• Орден крові
• Німецька національна премія за мистецтво і науку (1937)[2]
• Хрест Воєнних заслуг 1-го класу
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу
• Орден Священного скарбу 1-го класу (Японія) (19 листопада 1941)[2]

• 
  Розенберг у 1939 році
• 
  Розенберг у 1941 році
• 
  Розенберг (праворуч) під час Нюрнберзького процесу
• 
  Підсудні Нюрнберзького процесу під час судового засідання. Розенберг - крайній ліворуч у першому ряду.
• 
  Тіло Розенберга після страти

• Націонал-соціалізм
• Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини

• Розенберґ Альфред // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1614-1615. — 1000 екз.