Вінні Мандела

У дитинстві виховувалася в суворих умовах, рано втративши матір. Дев'ятирічною дівчинкою Вінні змушена була доглядати за тримісячним братом. У віці сімнадцяти років вона вирушила в Йоганнесбург, щоб вступити до університету. У Йоганнесбурзі вона зблизилася з політичною групою, яка дотримувалася поглядів троцькістського толку. Вона закінчила училище працівників соціального забезпечення і отримала роботу в лікарні асистентом з соціального догляду. Її діяльність була пов'язана з допомогою нужденним людям.

1957 року вона познайомилася з адвокатом і противником апартеїду Нельсоном Манделою. Вони одружилися 1958 року і в шлюбі у них народилися дві дочки Зенані (1959) і Зіндзі (1960). Розлучилися 1996 року.

Вінні Мандела стала провідним противником білого уряду протягом усіх років тривалого тюремного ув'язнення її чоловіка (серпень 1963 — лютий 1990). Більшість з цих років вона провела в місті Брендфорт у Вільній державі (провінція ПАР). Їй заборонили залишати цю квазідержаву — лише раз їй дозволили відвідати чоловіка у в'язниці на острові Роббен. Починаючи з 1969 року, вона провела півтора року в одиночній камері у центральній в'язниці Преторії[9].

У 1980-х роках Вінні під слушним приводом виховання безпритульних підлітків організувала в чорному передмісті Йоганнесбурга футбольний клуб. Пізніше стало очевидно, що «футболісти» — це банда охоронців «матері нації», котра відчула власну безкарність. З'ясувалося, що 1989 року Вінні була причетна до вчиненого ними вбивства чотирнадцятирічного активіста визвольного руху Стомпі Моєкетсі, покараного суворими спільниками за зраду.

Вбивство підлітка взяв на себе якийсь Джонсон, якого вважали «тренером клубу». І хоча злочин стався в будинку Вінні, вона змогла відбутися грошовим штрафом, сфабрикувавши собі алібі про те, що в день убивства її не було в місті. Однак наприкінці 1997 року в Англії було опубліковано свідчення ще одного «футболіста», який стверджував, що вона не тільки була присутня при страті юнака, але й особисто завдала два удари ножем. Слухання у цій справі поновилися.

24 квітня 2003 року її було визнано винною за 43 пунктами звинувачення в шахрайстві і 25 крадіжках. Її брокера — Адді Молмана — було засуджено за 58 пунктами звинувачення в шахрайстві і 25 крадіжках. Обидва не визнали своєї провини за пред'явленими звинуваченнями, які стосуються грошей, узятих з рахунків позичальників для закриття фонду. Вінні Мандела було засуджено до п'яти років тюремного ув'язнення[10]. Незабаром після засудження вона подала у відставку з усіх керівних посад в АНК, зокрема з місця в парламенті і президента ліги АНК жінок[11].

У липні 2004 року Вищий суд Преторії ухвалив, що «злочини не були здійснені в корисливих цілях». Суддя скасував вирок за крадіжку, але залишив у силі по одному за шахрайство, засудивши її до трьох років і шести місяців позбавлення волі умовно[12].

Померла 2 квітня 2018 року в Йоганнесбурзі[13].

13 квітня 1986 року Вінні Мандела висловила підтримку вбивств «намистом»: «коробками сірників і намистами ми звільнимо країну» (англ. With our boxes of matches and our necklaces we shall liberate this country).[14] .

• Голий пістолет 2 1/2: Запах страху / The Naked Gun 2½: The Smell of Fear (1991; США) режисер Девід Цукер, в ролі Вінні Мандели — Гейл Нілі .