Вірмени в Туреччині

Вірмени (вірм. Թուրքահայեր) — корінний народ у Туреччині, який проживав на території історичної Західної Вірменії. На початку XX століття становили близько 20 % населення країни і були зосереджені переважно в східних провінціях Османської імперії, де складали більшість населення, однак після геноциду вірмен практично всі були або знищені, або вигнані, або ісламізовані й асимільовані. Нині в Туреччині живуть від 80 до 90 тисяч вірмен-християн, переважно в Стамбулі. Чисельність вірмен-мусульман оцінюється приблизно в 400,000. За деякими даними, в країні, крім офіційної статистики, можуть налічуватися до декількох мільйонів криптовірмен

Вірмени в Туреччині
Кількість

90 тисяч (2015),

500 тисяч разом з гемшинами
Входить до індоєвропейці
Мова вірменська, турецька
Релігія християнство, іслам

Історія

Чисельність

1912 року в Османській імперії проживало 1 018 000 вірмен[1]. 1914 року їх число досягало 1 230 007 осіб[2]. Згідно з рапортом англійського посольства, 1919 року в Туреччині проживало 281 000 вірмен[3].

Сучасність

Більшість сучасних вірмен у Туреччині проживає в Стамбулі, в переважно історично вірменському районі Кумкапи[4], де мешкають понад 60 000 вірмен, і його передмістях.[5] Населення Малої Азії на схід від умовної лінії Адана — Самсун належить до вірменоїдного антропологічного типу. З урахуванням криптовірмен, чисельність вірменського населення Туреччини може досягати 10 млн осіб[джерело?]. На думку співробітника центру вірменознавства Єреванського державного університету Айказуна Алварцяна, 80 % стамбульських вірмен є вже тюркомовними.[6] Єдине збережене в країні вірменське село Вакифли розташоване в ілі Хатай.

У країні є кілька газет вірменською мовою. У Туреччині діє понад 45 церков Вірменської апостольської церкви, в яких служать 30 священників і 20 дияконів. Видаються вірменомовні газети Нор Мармара і Агос. У Стамбулі діє 17 вірменських загальноосвітніх шкіл.[7]

2009 року в Туреччині з'явилися телевізійні і радіоканали вірменською мовою.[8] Турецький уряд почав відновлення деякі з безлічі зруйнованих вірменських храмів.[9][10]

Більшість вірян належать до Вірменської апостольської церкви, є вірмено-католиками і євангелістами. Незначна частина вірмен заради порятунку від депортації в роки геноциду прийняла іслам.

Див. також

Примітки
  1. H. M. Statonery Office, «Armenia and Kurdistan», p. 7
  2. Stanford J. Shaw (1978). «The Ottoman Census System and Population, 1831—1914». Nationalism and Ethnic Politics, p. 337
  3. Osmanlı Devleti'nde ermeni nüfusu. Türk Tarih Kurumu Başkanlığı, s. 20
  4. Khan-Azat, op. cit., VI (February 1928), pp. 124—125
  5. Թուրքիայում «կորած» հայ երեխաները
  6. Армяне Турции выступают за открытие границы и установление армяно-турецких дипотношений. — «Кавказский узел», 28 вересня 2009 року. Архів оригіналу за 25 грудня 2011. Процитовано 11 липня 2010.
  7. Հայերենը Թուրքիայում տկարանում է: Ստամբուլահայերը սովորում են 50-ամյա վաղեմության հայերենի դասագրքերով[недоступне посилання з Май 2018]
  8. В Турции начинается вещание радиостанции на армянском языке. — радио «Свобода», 2 квітня 2009 року.
  9. Турки решили своими силами восстановить армянскую церковь Святой Троицы в городе Малатия. — News.am, 29 жовтня 2009 року. Архів оригіналу за 1 листопада 2009. Процитовано 11 липня 2010.
  10. Ванская церковь Ахтамар как альтернатива открытию армяно-турецкой границы. — YouthArmenia, 18 серпня 2009 року. Архів оригіналу за 1 листопада 2009. Процитовано 11 липня 2010.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.