Віроїд веретеноподібності бульб картоплі

Віроїд веретеноподібності бульб картоплі («PSTVd») — віроїд з родини Pospiviroidae, перший віроїд, що ідентифікований науковцями.[1][2][3] PSTVd — це невелика одноланцюгова кільцева молекула РНК[4]. Природними господарями віроїду є картопля (Solanum tuberosum) та помідори (Solanum lycopersicum). Природні інфекції також спостерігались в авокадо, а в лабораторії інфіковані інші пасльонові культури. У 2017 року PSTVd виявили у Solanum sisymbriifolium.

?
Віроїд веретеноподібності бульб картоплі

Класифікація вірусів
Група: V
Надцарство: incertae sedis
Царство: incertae sedis
Тип: incertae sedis
Клас: incertae sedis
Ряд: incertae sedis
Родина: Pospiviroidae
Рід: Pospiviroid
Вид: Віроїд веретеноподібності бульб картоплі
Біноміальна назва
PSTVd
Gross et. al, 1978
Посилання
Віківиди: PSTVd
EOL: 540395
NCBI: 12892

Історія

На початку 20-го століття фермери США помітили значне погіршення зовнішнього вигляду картоплі: зменшення розмірів бульб та їх морфотипу. У 1922 році було описано захворювання — веретеноподібність бульб картоплі або готика. Захворювання трапляється маже скрізь, де вирощується картопля. В Україні веретеноподібність картоплі вперше зафіксована в 1932 році. Симптоми захворювання з'являлися в рослин, які контактували з фрагментами уражених екземплярів, тобто причина захворювання — агент, що в змозі передаватися від однієї рослини до іншої. В уражених рослинах не виявили будь-якого грибка або бактерії, тому зробили висновок, що веретеноподібність спричиняється вірусом. В 1971 році визначили, що даний інфекційний агент є патогеном принципово нового типу, розмір якого не перевищує 1/80 розміру типового вірусу. Новий тип патогенів назвали «віроїд».

Симптоми ураження

Хворі кущі картоплі та помідорів чітко відрізняються від здорових, зменшується кількість стебел. Стебла практично не гілкуються. Листя, особливо верхнє, підняте під гострим кутом до стебла. Частки листя подрібнюються, хвилясті або гвинтоподібно скривлені, ніжки листя часто вкорочені та скривлені. Верхнє листя жовтіє або забарвлюється в інші кольори. Бульби веретеноподібні, грушоподібні, розтріскуються, мають негарний вигляд. Вічка більш глибокі або опуклі, кількість їх збільшується. Забарвлення бульб сортів з червоним кольором шкірки світліше звичайного, іноді плямисте. У деяких сортів відмирають поверхневі тканини бульби (буруваті плями біля вічок).

Передається віроїд завдяки декільком видами комах, а також контактним шляхом. Серед шкідників картоплі, які переносять збудник захворювання найбільше значення мають клопи і попелиці. Найактивніше переносить збудника захворювання клоп польовий (Lygus pratensis). Також перенести збудник захворювання, також можуть деякі види жуків, зокрема, жовта картопляна блішка (Psylliodes affinis), різні види попелиць, а також клоп буряковий (Polymerus cognatus) та клоп люцерновий (Adelphocoris lineolatus).

Поширення PSTVd на великі відстані зазвичай відбувається через заражене насіння, хоча трапляється перенесення через оранжерейну попелицю (Myzus persicae), але тільки в присутності вірусу скручування листя картоплі (PLRV). Механічне перенесення також можливе, як тільки на певній території зараження.

Первинна та вторинна структура PSTVd

PSTVd містить 359 нуклеотидів .

Первинна структура
 1 CGGAACUAAA CUCGUGGUUC CUGUGGUUCA CACCUGACCU CCUGAGCAGA AAAGAAAAAA
 61 GAAGGCGGCU CGGAGGAGCG CUUCAGGGAU CCCCGGG GAA AC CUGGAGCG AACUGGCAAA
121 AAAGGACGGU GGGGAGUGCC CAGCGGCCGA CAGGAGUAAU UCCCGCCGAA ACAGGGUUUU
181 CACCCUUCCU UUCUUCGGGU GUCCUUCCUC GCGCCCGCAG GACCACCCCU CGCCCCCUUU
241 GCGCUGUCGC UUCGGCUACU ACCCGGUGGA AACAACUGAA GCUCCCGAGA ACCGCUUUU
301 CUCUAUCUUA CUUGCUUCGG GGCGAGGGUG UUUAGCCCUU GGAACCGCAG UUGGUUCCU
Вторинна структура
Путативна вторинна структура вірусу PSTVd. Виділені нуклеотиди містяться в більшості інших вірусів.

Примітки
  1. Diener TO (August 1971). Potato spindle tuber "virus". IV. A replicating, low molecular weight RNA. Virology 45 (2): 411–28. PMID 5095900. doi:10.1016/0042-6822(71)90342-4.
  2. ARS Research Timeline - Tracking the Elusive Viroid. 2 березня 2006. Процитовано 18 липня 2007.
  3. Zimmer, Carl (25 вересня 2014). A Tiny Emissary From the Ancient Past. New York Times. Процитовано 26 вересня 2014.
  4. Sanger, H.L. (1982). Nucleic Acids and Proteins in Plants II : Structure, Biochemistry and Physiology of Nucleic Acids. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 383. ISBN 978-3-642-68349-7. doi:10.1007/978-3-642-68347-3_12. Процитовано 13 березня 2019.

Бібліографія
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.