Попелиці

Попелиці, тлі або тлеві (Aphidoidea) — надродина маленьких рослиноїдних комах. Довжина тіла становлять від 1 до 10 мм. Відомо приблизно 4 тисячі видів попелиць, що класифіковані по 10 родинах, з них близько 250 видів є небезпечними шкідниками сількогосподарських та садових культур.

? Попелиці
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Паранеоптера (Paraneoptera) Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera) Підряд: Sternorrhyncha Надродина: Попелиці (Aphidoidea)
Родини
Anoeciidae Aphididae Drepanosiphidae Greenideidae Hormaphididae Lachnidae Mindaridae Pemphigidae Phloeomyzidae Thelaxidae
Посилання
Вікісховище: Aphidoidea EOL: 551 ITIS: 109190 NCBI: 33385 Fossilworks: 181510

Попелиці належать до однієї з найбільших груп комах, ротовий апарат яких — хоботок колючо-смоктального типу. З його допомогою комахи проколюють навіть тверді рослинні покриви і дістаються до поживного соку, яким вони й живляться.

Численні види напівтвердокрилих живляться тваринною їжею і проколюють покриви тіла тварин і людей, проте, на відміну від них, попелиці рослиноїдні. Хоботок попелиці складається з 4 «стилетів», захованих у «піхвах». Середній «стилет» утворює 2 канали: по одному з них витікає слина, через інший вбирається рідка їжа — рослинні соки. Попелиці своїм хоботком протикають верхній шар рослин і смокчуть їхні соки. Окремі види поглинають більше соків, ніж їм потрібно для живлення. Надлишок цукру неперетравленим виводиться назовні і споживається мурахами. Багато попелиць викликають хворобливі зміни тих частин рослин, на яких вони перебувають.

Попелиці здатні розмножуватися нестатево — шляхом партеногенезу, коли незапліднені яйця розвиваються в тілі матері, і молодь з'являється у вигляді мініатюрних копій батьківської особи. При перенаселенні чи інших несприятливих обставинах попелиці можуть відкладати яйця, з яких розвиваються крилаті самці і самки, що розселяються на нові місця.[1]

Вагомий внесок у всебічне вивчення попелиць зробили українські ентомологи Віра Мамонтова, Марія Божко, Микола Теленга і Микола Дядечко, Микола Курдюмов.