Вірус SV40

Вірус SV40 (англ. Macaca mulatta polyomavirus 1 раніше Simian virus 40) — вид поліомавірусів, виявлений в клітинах мавп роду Betapolyomavirus, є типовим видом роду. Як і у інших поліомавірусів, геном SV40 представлений кільцевою дволанцюговою молекулою ДНК .

Вірус SV40
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSH D013539
 Simian virus 40 у Вікісховищі

Мільйони людей були інфіковані вірусом SV40, так як в 1960-х роках він містився у вакцині проти вірусу поліомієліту[1] .

Історія

Вірус був виділений в 1960 році в культурі клітин нирки макаки резус, яку використовували при виробництві вакцини від поліомієліту. Клітини зеленої мавпи, заражені вірусом, утворювали незвичайні вакуолі. У 1978 році повний геном вірусу був секвенований Вальтером Фіерсом в Університеті Гента[2] . Зараження клітин макаки резус — безсимптомне, вірус виявлений у багатьох популяціях мавп в дикій природі. У здорових особин вірус SV40 рідко викликає захворювання, але у мавп, заражених вірусом імунодефіциту мавп (англ. Simian immunodeficiency virus SV40 діє подібно поліомавірусу людини JC і BK, які викликають захворювання нирок і демієлінізацію, подібну прогресивній мультифокальній лейкоенцефалопатії . У інших видів, наприклад, хом'яків, SV40 викликає різноманітні пухлини, зазвичай саркоми . У щурів, онкогенний великий Т-антиген SV40 використовують для моделювання пухлин мозку, наприклад, нейроектодермальних пухлин і медуллобластом[3] .

Будова

Вірус SV40 має ікосаедричний віріон, що містить геномну ДНК довжиною близько 5000 нуклеотидних пар. Віріон прикріплюється до рецепторів MHC класу 1 на поверхні клітини за допомогою глікопротеїну VP1. Всередині ядра клітини клітинна РНК-полімераза II експресує ранні гени. Транскрибована мРНК піддається розрізанню на два фрагменти, що кодують великий і малий Т-антигени. Близько 5 % великого Т-антигена надходить в плазматичну мембрану клітини, а близько 95 % — в ядро. В ядрі великий Т-антиген зв'язується з трьома сайтами вірусної ДНК, зв'язування з сайтом I і II регулює синтез ранніх РНК, зв'язування з другим сайтом відбувається в кожному клітинному циклі II. Зв'язування з сайтом I викликає реплікацію ДНК в точці початку реплікації. Збірка віріонів здійснюється в ядрі клітини.

Можлива роль у виникненні захворювань у людини

Гіпотези про те, що вірус SV40 може викликати захворювання у людини, викликали велику кількість суперечок[4]. Використовували різні методи виявлення вірусу SV40 в пухлинах людини, проте достовірність методів дослідження і роль вірусу в розвитку пухлини, досі не підтверджені[5]. Деякі дослідники вважають, що отримані дані не слід трактувати на користь того, що вірус викликає рак[6], інші вважають, що певні види раку можуть бути викликані вірусом SV40[7][8] . У США National Cancer Institute в 2004 році заявив про те, що, хоча SV40 і викликає рак у деяких модельних тварин, «накопичений істотний обсяг епідеміологічних даних, які свідчать про те, що вірус SV40, ймовірно, не викликає рак у людей» . Дана заява базується на двох відносно недавніх дослідженнях[9][10] .

Примітки
  1. Le Page, Michael (10 червня 2004). Does SV40 contamination matter?. New Scientist. Процитовано 29 березня 2010. «More than 40 years after SV40 was first discovered, in polio vaccine, these crucial questions remain fiercely controversial»
  2. Fiers W. et al. (1978). Complete nucleotide-sequence of SV40 DNA, Nature, 273: 113—120.
  3. Eibl R. H., Kleihues P., Jat P. S., Wiestler O. D. (1994). A model for primitive neuroectodermal tumors in transgenic neural transplants harboring the SV40 large T antigen. Am J Pathol. 1994 Mar; 144(3): 556—564.
  4. Poulin D. L., DeCaprio J. A. Is there a role for SV40 in human cancer? // J. Clin. Oncol.. — 2006. — Т. 24, № 26 (25 February). — С. 4356—4365. — DOI:10.1200/JCO.2005.03.7101. — PMID:16963733.
  5. Lowe D. B., Shearer M. H., Jumper C. A., Kennedy R. C. SV40 association with human malignancies and mechanisms of tumor immunity by large tumor antigen // Cell. Mol. Life Sci. : journal. — 2007. — Vol. 64, no. 7—8 (25 February). — P. 803—814. — DOI:10.1007/s00018-007-6414-6. — PMID:17260087.
  6. Shah K. V. SV40 and human cancer: a review of recent data // Int. J. Cancer. — 2007. — Т. 120, № 2 (25 February). — С. 215—223. — DOI:10.1002/ijc.22425. — PMID:17131333.
  7. Moens U., Van Ghelue M., Johannessen M. Oncogenic potentials of the human polyomavirus regulatory proteins // Cell. Mol. Life Sci. : journal. — 2007. — Vol. 64, no. 13 (25 February). — P. 1656—1678. — DOI:10.1007/s00018-007-7020-3. — PMID:17483871.
  8. Barbanti-Brodano G., Sabbioni S., Martini F., Negrini M., Corallini A., Tognon M. Simian virus 40 infection in humans and association with human diseases: results and hypotheses // Virology : journal. — 2004. — Vol. 318, no. 1 (25 February). — P. 1—9. — DOI:10.1016/j.virol.2003.09.004. — PMID:15015494.
  9. Antibody Responses to Simian Virus 40 T Antigen: A Case-Control Study of Non-Hodgkin Lymphoma, Eric A. Engels, Jinbo Chen, Patricia Hartge, James R. Cerhan, Scott Davis, Richard K. Severson, Wendy Cozen and Raphael P. Viscidi, Cancer Epidemiology Biomarkers & Prevention Vol. 14, 521—524, February 2005.
  10. Cancer Incidence in Denmark Following Exposure to Poliovirus Vaccine Contaminated With Simian Virus 40, Eric A. Engels, Hormuzd A. Katki, Nete M. Nielsen, Jeanette F. Winther, Henrik Hjalgrim, Flemming Gjerris, Philip S. Rosenberg, Morten Frisch, Journal of the National Cancer Institute, Vol. 95, No. 7, 532—539, April 2, 2003.

Посилання

Конференція NIH по вірусу SV40 в 1997 році

Інше
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.