Віхтюк Іван Васильович

Іва́н Васи́льович Віхтюк (4 грудня 1979(19791204) — 29 серпня 2015) — старший лейтенант 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Віхтюк Іван Васильович
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження 4 грудня 1979(1979-12-04)
с.Юрченки Летичівський район Хмельницька область
Смерть 29 серпня 2015(2015-08-29) (35 років)
Гранітне, Волноваський район, Донецька область.
Поховання Хмельницький
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 72 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Командування
Командир Взводу
Нагороди та відзнаки

Життєпис

Народився 4 грудня 1979 року в селі Юрченки Летичівського району.

Навчався до 9 класу в Юрченківській школі, 10-11 класи закінчував у Летичівській школі №2. Закінчив Подільську державну аграрно-технічну академію (нині Подільський державний аграрно-технічний університет). За фахом – зоотехнік. Під час навчання здобув на військовій кафедрі звання офіцера запасу.

Трудову діяльність розпочав у селі Голосків Летичівського району, де працював зоотехніком. Там зустрів свою долю й одружився. Молодята жили у місті Хмельницькому. Іван працював на фірмі "Голосієво" менеджером з продажу товару.

У серпні 2014 року був призваний до лав Збройних сил України. Після навчання в місті Яворів Львівської області був направлений до Білоцерківської частини, а звідти майже одразу, направлений в зону АТО. Своїм рідним і дружині Іван не говорив, де знаходиться насправді. Дружина здогадалася про це, коли під час телефонної розмови було чути постріли. На її пряме питання: "Стріляє БТР чи танк?", чоловік відповів "Танк!".

Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 72-ї окремої механізованої бригади.

Помер 29 серпня 2015 року від осколкових поранень та сильних опіків, отриманих напередодні внаслідок обстрілу з танку біля села Гранітне (Волноваський район) Донецької області. Під час того обстрілу загинув прапорщик Віталій Олійник.

Залишилися дружина та двоє дітей, 10 річний син і 4-річна донька.

Похований в м. Хмельницький, кладовище Ракове, Алея Слави.

Нагороди та вшанування
  • 12 жовтня 2015 року встановлено меморіальну дошку на фасаді Летичівського НВК № 2[1].
  • Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[2][3].
  • Рішенням п'ятої сесії Хмельницької міської ради № 1 від 16 березня 2016 року нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно)[4].
  • Рішенням дев'ятої сесії Хмельницької міської ради № 3 від 26 жовтня 2016 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького»[5].

Примітки
  1. У Летичеві встановили меморіальну дошку старшому лейтенанові, який загинув у зоні АТО. ye.ua. Новини Хмельницького "Є". Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  2. Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. Указ Президента України №9/2016 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 16 січня 2016. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 31 травня 2021.
  4. Про внесення змін в рішення п’ятдесят другої сесії міської ради від 26.08.2015р. №2 та нагородження Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага». khm.gov.ua. Офіційний сайт Хмельницької міської ради. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  5. Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Хмельницького». khm.gov.ua. Офіційний сайт Хмельницької міської ради. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.