Віятик Михайло Федорович
Михайло Федорович Віятик (нар. 1 лютого 1968, с. Потік, Козівський район, Тернопільська область, УРСР) — заслужений діяч мистецтв України.[1][2][3]
Віятик Михайло Федорович | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 1 лютого 1968 (53 роки) |
Місце народження | Потік, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | Україна і СРСР |
Професії | музикант |
Нагороди |
Біографічні дані
У 1987 році закінчив Хмельницьке державне музичне училище, а у 1992 році військово-диригентський факультет при Московській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського.
За час служби у Збройних Силах України в період з 1992 по 2010 роки під керівництвом майора Віятика М. Ф. військовий оркестр тричі брав участь у звітних концертах майстрів мистецтв та аматорських художніх колективів у м. Києві у програмах «Веселка Надзбруччя» (1999 р.), «Горнусь до тебе Україно» (2001 р.) та «Україна єдина» (2003 р.). Оркестр постійний учасник обласних та регіональних марш-парадів духових оркестрів та військових парадів на майдані Незалежності у м. Києві.
З червня 1998 р. по теперішній час художній керівник комунальної установи Тернопільського муніципального духового оркестру «Оркестра Волі».
З вересня 2006 року — викладач по класу інструментування та читці оркестрових партитур кафедри оркестрових духових та ударних інструментів Тернопільського обласного державного музичного училища ім. С.Крушельницької. Автор програми по інструментуванню для студентів спеціальності № 5.020205 «Музичне мистецтво» (спеціалізація «Оркестрові духові та ударні інструменти»).
З вересня 2010 по червень 2013 року диригент Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Написав музику до вистав А. П. Чехова «Три сестри», К.Гольдоні «Господиня заїзду», П'єра Огюстена Карола де Бомарше «Одруження Фігаро» (всі у постановці Заслуженого діяча мистецтв України В'ячеслава Жили), та зробив оркестровку музики до вистави «Пошилися в дурні» у постановці Народного артиста України Олега Мосійчука. Був диригентом оркестру у виставах Г.Квітки-Основ'яненко «Сватання на Гончарівці», С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», музичним керівником вистави М.Старицького «За двома зайцями».
Писав оркестровки для естрадно-симфонічного оркестру у телешоу «Зірка+зірка» (2011 рік), сольного концерту групи «ТІК» (2011рік) на телеканалі «1+1» та інтернаціонального музичного проекту Україна-Грузія «10+10» на першому національному телеканалі.
За родом своєї основної діяльності написав близько тисячі оркестровок для різного складу духових, симфонічних, естрадно-симфонічних, народних оркестрів та різного виду ансамблів.
Нагороди та відзнаки
Відзнаки:
- дипломант YI-го Міжнародного фестивалю-конкурсу української пісні «ЗОЛОТІ ТРЕМБІТИ», у м. Івано-Франківську;
- дипломант ІІІ-го ступеню української військово-патріотичної та маршової пісні «Червона калина» у м. Києві;
- дипломант I-го та лауреат II-го Всеукраїнського конкурсу козацької пісні «Байда»;
- дипломант II-го ступеню обласного конкурсу «Голос серця» за музичну композицію «Козацький шлях», присв'ячену 10-ій річниці Незалежності України.
Нагороди: УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 619/2009 від 18 серпня 2009 року"Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій" за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 18-ї річниці незалежності України присвоєно почесне звання «ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ»
Нагороджений значною кількістю відзнак Міністерства Оборони України: «За сумлінну службу», «Захисник Вітчизни», почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня та відзнакою міського голови м. Тернополя ІІІ–го ступеня.
Примітки
- Віятик, Михайло (7.10.2014). "Оркестра Волі" - Конкурс Старовецького 2014. https://www.youtube.com/watch?v=OyPU3merg6o (українська). youtube. Процитовано 7.10.2014.
- Орг. комітет | Cайт міжнародного конкурсу трубачів. staroveckiy.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 19 грудня 2016.