Потік (Тернопільський район)

По́тік село в Україні, у Козівській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Ценівка, на заході району. До 2020 - адміністративний центр колишньої Потіцької сільради, якій було підпорядковане Сеньків. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Козівської селищної громади [1]

село Потік
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Козівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61040230310099305
Облікова картка Потік 
Основні дані
Населення 582
Територія 0.375 км²
Густота населення 1552 осіб/км²
Поштовий індекс 47684
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°30′42″ пн. ш. 25°02′04″ сх. д.
Водойми Ценівка
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Бережани
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 47613, с.Потік, вул. Нижня Перия, 8
Карта
Потік
Потік
Мапа

Населення — 493 особи (2007).

Історія

Село згадується 29 січня 1449 р.[2]

Перша писемна згадка 1626. Тоді ж внаслідок нападу татар село було повністю зруйноване[3].

У міжвоєнний період діяли товариства «Просвіта», «Сокіл», «Луг» та інші. На 01.01.1939 в селі проживало 1210 мешканців, з них 1050 українців-грекокатоликів, 145 українців-латинників, 5 поляків, 10 євреїв[4]. Село належало до ґміни Конюхи Бережанського повіту Тернопільського воєводства Польської республіки.

Перша назва села була Сеньків: перші жителі жили біля річки Потічка. Згодом поселення розширювалось: людей, які жили біля криниці, назвали надкирничними. Опісля населення села зросло до 250 чоловік; в селі почали відкриватися колгоспи, дробілка, виготовляли вапно, був відкритий побут. Зараз у селі залишилось мало пам'яток, проте в центрі села находиться клуб, у якому часто відбуваються різні вистави.

Населення

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[5]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,83
російська 0,17

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Народились

Пам'ятки

Є церкви святого священномученика Йосафата УГКЦ (1938) та св. Димитрія УПЦ КП (1998), обидві — кам'яні).

Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992), встановлено пам'ятний хрест на честь проголошення Незалежності України (1992).

У селі також є криниця, яка напуває жителів водою; на території села працює млин, а також існував колгоспний сад, який після розпаду колгоспу став надбанням жителів села.

Соціальна сфера

Працюють дитячий садок, клуб, бібліотека, ФАП.

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.