В кінці греблі шумлять верби
«В кінці греблі шумлять верби» — родинно-побутова народна пісня. Деякі дослідники приписують авторство Марусі Чурай.
Сюжет та засоби виразності
За основу пісні взятий щирий монолог палко закоханої дівчини, яка чекає свого козаченька з-за Десни. Служба у козака важка, небезпечна — не повернувся козак, як обіцяв, а дівчина сумує, плаче, переживає, їй всяке «діло не мило». Дівчина працьовита, моторна — і верби посадила, щоб греблю закріпити, й вирощує огірочки, а доля неприхильно поставилася — не прислала того, хто серцю милий.
Емоційність пісні посилюють засоби художньої виразності: пестливі слова, риторичні запитання, народні фразеологізми та розгорнутий художній паралелізм. Велику роль у формуванні розуміння почуттів та внутрішнього світу дівчини відіграють народнопоетичні символи: верба — символ зажуреної дівчини, весни, прадерева життя; весна — символ початку нового життя, час пробудження, оновлення, звершення надій та сподівань; зелені огірочки, жовтенькі квіточки символізують незрілість, молодість.
Текст
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила…
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Ой немає козаченька —
Поїхав за Десну;
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!
Росла, росла дівчинонька
Та на порі стала;
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.
Ой не плачте, карі очі, —
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!
Не я його полюбила —
Полюбила мати.
Заставила мене мати
Рушнички в'язати.
Один сплела, другий сплела,
На третьому стала.
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.
Зелененькі огірочки,
Жовтенькі цвіточки…
Нема мого миленького,
Плачуть карі очки!
Болять, болять мої очки,
Серденько понило.
Не бачу я миленького —
І діло не мило!
Виконавці
- Оксана Петрусенко (1935)
- Вероніка Борисенко (1946)
- Євдокія Колесник (1987)
- Нінель Ткаченко
- Раїса Кириченко
- Тріо Мареничів (1999)
- Khayat (2019)
Джерела
- Пісні маминого серця / Упорядник Р. П. Радишевський. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2006. — 351 с.
- Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. — Київ: Музична Україна, 1991. — 382 с.
- Пісні Явдохи Зуїхи / АН УРСР, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; упорядкування, передмова та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко; редакція та упорядкування нотних матеріалів 3. І. Василенко; відп. ред. О. І. Дей; записав Г. Танцюра. — Київ: Наукова думка, 1965. — 810 сторінок: ноти. — (Українська народна творчість).
Посилання
- Текст та аналіз на «УкрЛіб»
- Варіанти тексту на ноти на сайті «Українські народні пісні»
- Текст на сайті «НАШЕ»