Петрусенко Оксана Андріївна

Окса́на Андрі́ївна Петрусе́нко (5 (18) лютого 1900(19000218), Балаклія, нині Харківська область — 15 липня 1940, Київ) — українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано). Одна з найкращих[1] виконавиць українських народних пісень і романсів. Кавалер ордена «Знак Пошани» (1936)[2]. Народна артистка УРСР (1939). Голос Оксани Андріївни є голосом-символом України її часу.

Оксана Андріївна Петрусенко
Зображення
Оксана Петрусенко у 1920-ті роки
Основна інформація
Дата народження 5 (18) лютого 1900(1900-02-18)
Місце народження Балаклія, нині Харківська область, Україна
Дата смерті 15 липня 1940(1940-07-15) (40 років)
Місце смерті Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Російська імперія і СРСР
Професії оперна співачка
Співацький голос лірико-драматичне сопрано
Жанри романс
Нагороди
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Народилася 5 лютого (18 лютого) 1900 року в Балаклії в бідняцькій родині Андрія та Марії Бородавкіних. Навесні 1901, коли Оксані виповнився тільки рік, батько помер від туберкульозу. Мати вийшла ще раз заміж, але новий чоловік безбожно пиячив, і після народження брата Івана, вони розлучились.

У таких умовах, у бідності й нестачах почалося життя Ксенії Бородавкіної. Дитиною вона співала в церковному хорі в Севастополі, грала на гітарі, рано почала працювати.

1914–1917 — робітниця Севастопольського порту, взуттєвої фабрики, учасниця самодіяльних гуртків. 1918 стала хористкою у трупі Олександра Глазуненка. Восени вступила на правах хористки, а потім і провідної актриси «з голосом» до Херсонського українського музично-драматичного театру під керівництвом Івана Сагатовського.

1923–1924 — навчалася в Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. Проте, так само як і Марія Каллас, не отримала спеціальної музичної звукової освіти. Співала в театрах Казані, Самари, Свердловська (нині Єкатеринбурга).

Від 1934 — солістка Київського театру опери та балету.

Померла 15 липня 1940 року, на восьмий день після народження другого сина Олександра[3]. Існує версія, що була отруєна за замовленням дружини маршала Тимошенка з ревнощів.[4][5] Синів взяли товаришки Оксани. Старший Володимир помер через 4 роки від туберкульозу у віці 16 років. Молодший Олександр хворів на туберкульоз кісток, все життя носив корсет. Жінка, що стала йому другою матір'ю, зверталася за допомогою до рідного батька Олександра партійного працівника Андрія Чеканюка, але той її вигнав. Вона мусила навіть жебрати. Попри все Олександр став біологом, захистив дисертацію. Помер у 1999 році.[6]

Похована на Байковому кладовищі. На могилі — надгробок (лабрадорит, мармур; скульптори Макар Вронський і Олексій Олійник, архітектор Микола Іванченко; встановлений у 1949 році)[7]. На надгробному пам'ятнику допущено дві помилки: вказано, що співачка є народною артисткою СРСР а не УРСР, а також неправильно вказано рік народження — 1901 замість 1900.

Партії

Дискографія

Вшанування пам'яті
поштова марка
ювілейна монета
  • Епітафія «Пам'яті Оксани Петрусенко»:
Їй од природи стільки було дано,
Як велетень вона росла й росла.
Ой рано, рано, дуже рано,
Оксана, ти від нас пішла…
Й народ, яким жила ти, — вічна сила —
Носитиме твій образ на руках!
Що смерть? Сьогодні хай скосила, —
Але не скосить у віках!
Павло Тичина (1940 рік, в ніч з 15 на 16 липня)[8][9]
  • Одна з вулиць міста Балаклії носить ім'я О. Петрусенко. У вересні 1962 року в районному будинку культури відкрито кімнату-музей О. Петрусенко, а 16 лютого 1991 року в Балаклійському краєзнавчому музеї створено експозицію «О. Петрусенко — видатна українська співачка», яка присвячена її життю і творчості. З 1972 року в останню неділю травня в Балаклії проводяться свята пам'яті О. А. Петрусенко, на яких виступають місцеві аматори[10][11].
  • У 2000 році була випущена поштова марка України, присвячена 100-річчю від дня народження співачки[12].
  • У 2010 році Національним банком України була випущена в обіг пам'ятна монета, номінальною вартістю 5 гривень, присвячена О. Петрусенко[13].
  • На честь співачки на будинку в Києві, де вона жила (вулиця Богдана Хмельницького, 66), встановлена меморіальна дошка.
  • Ім'ям співачки названо одну з вулиць Києва.
  • Ім'ям співачки названо одну з вулиць Краматорська.
  • Ім'ям співачки названо одну з вулиць Львова.
  • Ім'ям співачки названо одну з вулиць смт Борова на Київщині
  • Ім'ям співачки названо одну з вулиць Кременчука (переглянути на мапі)

Документальні фільми та передачі

Цікаві факти

Саме Оксана Петрусенко дала поштовх до визнання найвідомішої художниці України Катерини Білокур. Навесні 1940 року невідома нікому художниця-самоучка Катерина чує по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Почувши її, Катерині здалося, що то саме про неї пісня. Вона написала листа, разом з листом поклала в конверт кілька малюнків і відіслала в Київ Оксані Петрусенко. До листа додає малюнок калини на шматкові полотна. Малюнок вразив співачку. Порадившись із друзями — Василем Касіяном і Павлом Тичиною — вона звертається у Центр народної творчості, після чого до обласного центру надходить розпорядження знайти Катерину Білокур і поцікавитися її роботами. До Катерини Білокур приїхали фахівці, і у неї почалося нове життя.[6]

Примітки
  1. «Україна: хроніка подій ХХ століття.» Інститут історії України НАН України
  2. Про нагородження працівників Київської української державної опери і працівників українського ансамблю (Постанова Центрального виконавчого комітету Союзу РСР — 23 березня 1936.) (oldgazette.ru) (рос.)
  3. Марія Залюбовська: «Дивна смерть Оксани Петрусенко» («Дзеркало тижня» № 4, 28.01.1995) рос. Архів оригіналу за 20.03.2012. Процитовано 24.09.2012.
  4. Чому отруїли золотий голос України – Оксану Петрусенко – примадонну української сцени?
  5. Станіслав Цалик (15.07.2010). Оксану Петрусенко отруїла дружина маршала Тимошенка. Gazeta.ua. Процитовано 01.08.2018.
  6. Євген Савенко. Оксана Петрусенко. "Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно!..". Мистецька сторінка. Процитовано 01.08.2018.
  7. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  8. «Наша Парафія»: Оксана Петрусенко
  9. Національна радіокомпанія України: «Пам'яті великої артистки». Газета «Говорить і показує Україна», № 31 (2743) від 28 липня 2010 року. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 8 жовтня 2012.
  10. ridna.ua: Балаклійський районний краєзнавчий музей
  11. Харківська обласна універсальна наукова бібліотека: Український соловейко (До 100-річчя з дня народження Оксани Петрусенко). Пам'ятка читачеві [2000]
  12. www.marka.biz.ua: Марка певице О. Петрусенко
  13. numizmat.com.ua: Оксана Петрусенко
  14. Оксана Петрусенко: Портрет. Український соловейко (Телерадіокомпанія «Глас»)
  15. Продакшен-студія ВІАТЕЛ: Перелік фільмів серіалу «Гра Долі»

Джерела та література
  • Брега Г. С. Петрусенко Оксана Андріївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 197. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  • Жадько В. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.152-156,272.
  • Жадько В. Український некрополь.-К.,2005.-С.261.
  • Жадько В. Байковий некрополь.-К..2004.-С.84,86,88.
  • Мистецтво України: Біографічний словник. — К., 1997. — С. 471—472.
  • Кагарлицький М. Ф. Оксана Петрусенко: Біографічна повість. — К.: Молодь, 1983. — 256 с. — (Серія біографічних творів «Уславлені імена»).
  • Кагарлицький М. Ф. Легендарна Оксана Петрусенко. — К., 2007.
  • Мнішек І. Легендарний соловейко: до 120-ліття з дня народження Оксани Петрусенко//https://www.slk.kh.ua.04/02/2020.-№9/22753/.-P.8-9 ; Харківщина:Головна газета Харківщини:Слобідський край:ТОВ:"Слобідський край".-Харків.-2020.-4 лютого.-С.9.-2 рази на тиждень.-№9/22753/.-9000 примірників.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.